Постанова № 73018260, 28.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3323/17

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

28 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (головуючий суддя: Тарновецький І.І., повний текст рішення виготовлено 19.01.2018 року) у справі №822/3323/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.07.2017 року за № 0046921302/91 та № 0046911302/92.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність винесення відповідачем 13.07.2017 року рішень № 0046921302/91 та № 0046911302/92 про застосування до неї штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки останній було сплачено нею вчасно та в повному обсязі. Позивач зазначає, що податковим органом не було враховано факт помилкового зарахування сплаченої нею суми внеску на інший рахунок та факт негайного виправлення нею допущеної помилки після її виявлення. Також позивач зазначає про завищення фіскальним органом сум нарахованих пені та штрафних санкцій, що перевищують розміри, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 10 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 липня 2017 року № 0046921302/91. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 26 січня 2018 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення окружного суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та відповідне порушення судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до положень п. 2 ст.311 КАС України.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована як платник податків, перебуває на обліку в ДПІ у місті Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

25 квітня 2017 року позивач з метою припинення підприємницької діяльності звернулась до ДПІ у місті Хмельницькому із заявою в якій просила надати інформацію щодо наявності або відсутності податкового боргу по платежах до бюджетів усіх рівнів (включаючи пеню та штрафні санкції).

Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області № 7087/10/22-25-17 від 22.06.2017 року вбачається, що станом на 22.06.2017 року згідно інтегрованих карток платника ІС "Податковий блок" у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 4339,77 грн.

13 липня 2017 року Головним управління ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0046921302/91 (яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 11515,06 грн., пеня - 4984,05 грн.) та № 0046911302/92 (яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 2895,62 грн., пеня - 1018,21 грн.).

Позивач, не погоджуючись з фактом прийняття оскаржуваних рішень, як такими, що порушують її права та законні інтереси, звернулась до суду за їх захистом.

Суд першої інстанції частково погодився з доводами позивача та задовольнив адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 липня 2017 року № 0046921302/91, відмовивши при цьому в задоволенні решти позовних вимог.

Зокрема, Хмельницький окружний адміністративний суд дійшов висновку про обгрунтованість обставин, що вказують на відсутність факту несплати позивачем єдиного внеску за найманих працівників в 2014 році, з огляду на фактичність виконання нею вказаного обов'язку (хоча і на помилковий рахунок). В даному випадку, судова інстанція вбачає доведеним факт вжиття позивачем заходів для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами (платіжними дорученнями, звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів).

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування прийнятого податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 липня 2017 року № 0046911302/92, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення, оскільки позивачем надано до суду докази про сплату зазначеної заборгованості лише у 2017 році, проте, матеріали справи не містять доказів того, що платником єдиного внеску з 2013 року учинялися будь-які дії на перерахування єдиного внеску до державного бюджету за період з 22.10.2013 року по 03.07.2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку даним правовідносинам, зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон N 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обов'язок щодо своєчасного нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску визначено положеннями п.1 ч.2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону N 2464.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 16.05.2014 року у відповідності до квитанції № 1502.588.3 було здійснено сплату єдиного внеску за період квітень 2014 в сумі 2460,37 грн.

Разом з тим, вказана сплата була здійснена ОСОБА_2 на рахунок для перерахування податку з доходів фізичних осіб, що виплачуються податковими агентами з доходів платника у вигляді заробітної плати, в той час як позивачу необхідно було використати рахунок належний для сплати єдиного соціального внеску.

Вказана помилка була виявлена позивачем в ході її звернення до податкового органу із заявою про закриття підприємницької діяльності, що мало місце в квітні 2017 року, та відповідно виправлено 03.07.2017 року, тобто після повернення невірно сплаченої суми внеску на її картковий рахунок, що підтверджується квитанціями № 0.0.798724084.1 від 03.07.2017 року на суму 1260,10 грн., № 0.0.798729435.1 від 03.07.2017 року на суму 2376,00 грн. та № 0.0.794138336.1 від 26.06.2017 року на суму 704,00 грн.

В даному випадку, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, яка в повній мірі відповідає правовим висновкам колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, здійсненим в ході проведення системного аналізу законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини (рішення Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15).

Тобто, суд першої інстанції досить обґрунтовано зазначив, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.11 ст. 25 Закону 2464.

Помилкове визначення позивачем розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату останнім необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п.11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія бере до уваги, що податковим органом не спростовано факт вжиття позивачем заходів для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, оскільки зазначене підтверджено наявними матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями, звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сумами нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

До того ж, слід врахувати положення ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, де визначено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до п.2.1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року №122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 року №449) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року за №594/6882, єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевого бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Згідно п.3 вказаного Положення функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує, окрім іншого, зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевого бюджетів.

Таким чином, підсумовуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно порушення позивачем положень ст. 9 Закону №2464, оскільки допущена позивачем помилка на разі не може бути розцінена, як достатня правова підстава для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою строк, а відтак і для застосування на підставі п.11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.

В розрізі викладеного, судова колегія вважає, що дії позивача, не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті.

Щодо доводів апелянта стосовно правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 липня 2017 року № 0046911302/92, то судова колегія зазначає, що в даному випадку судом першої інстанції вказана обставина не спростовувалась, а віднайшла свої підтвердження в ході розгляду справи і тому перегляду в апеляційному порядку не потребує.

Таким чином, сукупність вказаних обставин свідчить про вірність висновків суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 липня 2017 року № 0046921302/91.

Приймаючи оскаржуване в межах даної справи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про протиправність дій відповідача, внаслідок чого колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з останніми, як такими, що відповідають встановленим обставинам справи, які в повній мірі знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки остання не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 березня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.