Постанова № 73017986, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6940/13-а

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

ОСОБА_1

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, звернулися в суд із позовом до ГУ ДМС України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Приморської РА ОМР, в якому просили:

- визнати протиправними дій Приморського РВ ГУ ДМСУ в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 16.12.2010р.н.;

- зобов’язати Приморського РВ ГУ ДМСУ в Одеській області внести дані про реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 16.12.2010р.н. в реєстраційну картку обліку в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, щоу грудні 2008р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір позики, що був посвідчений приватним нотаріусом за №6987. За вказаним договором ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 позику у розмірі 257 070грн., що еквівалентно 33 000 дол.США, а позичальник (ОСОБА_2Ф.) зобов’язується повернути вказану суму позики відповідно до умов договору.

Для забезпечення зобов’язань за вказаним договором позики, на вимогу ОСОБА_5 26.12.2008р. укладено договір іпотеки за №6988, у відповідності до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як іпотекодавці - передають в іпотеку іпотекодержателю - ОСОБА_5 житлову квартиру, яка розташована за адресою:АДРЕСА_2.

В подальшому, у червні 2013р.позивачам стало відомо, що 7.03.2013р. за заявою ОСОБА_5, Приморським РВ ГУ ДМС України в Одеській області їх знято з реєстрації з адреси: АДРЕСА_3.

Позивачі вважають, що Приморським РВ ГУ ДМС України в Одеській області належним чином не було перевірено правових підстав зняття їх з обліку, зокрема відсутність у заявника ОСОБА_5 права на звернення із вказаною заявою та відсутність судового рішення про позбавлення позивачів права власності або права користування житловим приміщенням на підставі ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

На підставі викладеного, позивачі вважають дії Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 є протиправними.

Посилаючись на вказані обставини просили вимоги задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області щодо зняття 6.03.2013р. з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Зобов’язано Департамент надання адміністративних послуг ОМР поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

В апеляційній скарзі апелянт-департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради просить постанову суду в частині зобов’язання їх поновити реєстрацію місця проживання позивачів - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити узадоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Приморський РВ ГУ ДМС України в Одеській області здійснив зняття позивачів з реєстрації за місцем проживання без перевірки належних на то правових підстав. Зобов’язуючи департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради поновити реєстрацію місця проживання позивачів, суд першої інстанції вважав, що у такий спосіб буде можливо відновити порушенні права, свободи та інтереси позивачів.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 6.08.2007р. (т.1 а.с.25) та витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно від 3.10.2007р. (т.1 а.с.26) ОСОБА_6 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності у рівних частках квартира АДРЕСА_5. Відповідно до свідоцтва про народження від 13.01.2011р., ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, яка народилася 16.12.2010р. (т.1 а.с.28).

Згідно договору позики від 26.12.2008р. (т.1 а.с.19) ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_5 гроші у розмірі 257070грн., що еквівалентно 33000 доларів США та зобов’язується їх повернути у строк до 26.04.2009р. Того ж дня 26.12.2008р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з одної сторони, та ОСОБА_5 з другої сторони, укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_5, за умовами якого, у разі невиконання боргових зобов’язань щодо позики 33000 дол. США іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за договором позики отримати задоволення за рахунок вищевказаного майна (т.1 а.с.21-24).

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2013р. (т.1 а.с.13-14) позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенні, усунуті перешкоди ОСОБА_5 у користуванні та розпорядженні квартирою №17 в будинку №65 по вул.Канатній в м.Одесі шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_5.

На підставі заяви ОСОБА_5 від 6.03.2013р. (від імені якої діяв ОСОБА_7Л.) (т.1 а.с.68), рішенням Приморського РВ ГУ ДМС в Одеській області від 7.03.2013р. позивачі були зняті з реєстрації за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із відповідним позовом, в якому просили вимоги задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. (т.1 а.с.113-116) у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – відмовлено.

На вказане судове рішення позивачами була подана апеляційна скарга та Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014р. (т.1 а.с.178-182) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7.11.2013р. – залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Одеського ААС від 12.02.2014р., позивачами подана касаційна скарга, яка була розглянута ВАСУ 15.03.2017р. та ухвалою від вказаної дати, касаційну скаргу задоволено – частково, рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування попередніх судових рішень, стали висновки ВАСУ про те, що суди не встановили, чи було заочне рішення суду підставою для зняття осіб з реєстрації за відсутності їх згоди, а також суд у своєму рішенні вказав, що не були враховані доводи позивачів щодо неправомірності набуття ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру, наявності факту оскарження ними в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса, свідоцтва про право власності на квартиру та інших рішень виконавця.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, за клопотанням позивачів та з метою відновлення їх прав, свободи та інтересів, судом першої інстанції залучено у якості відповідача - департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, який на час вирішення справи по суті здійснює повноваження щодо реєстрації громадян.

Перевіряючи правомірність дій та рішень суб’єкта владних повноважень, з урахуванням підстав, з якими позивачі пов’язують їх протиправність, судова колегія виходить з наступного.

Спірні правовідносини щодо реєстрації та зняття громадян з реєстрації за місцем проживання, регулюються Конституцією України, Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” №1382-ІV від 11.12.2003р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1382-ІV), Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України.

Так, Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012р. затверджений «Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012р. за №2109/22421, (далі Порядок).

Цим Порядком визначена процедура реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Правиламист.7 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та п.3.1 Порядку для громадян України встановлено наступну процедуру зняття з реєстрації місця проживання особи, а саме зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

- інформації територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи посвідки на постійне проживання в Україні;

- підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживання/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту) (додаток 13);

- підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев’ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

Отже, вищенаведені норми діючого законодавства чітко визначають підстави для зняття осіб з реєстрації та визначають перелік документів, які необхідно надати для зняття осіб з реєстрації.

В той же час, п.3.2 Порядку визначено, що зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про зняття з реєстрації місця проживання особисто. За заявою особи зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

У відповідності до п.3.3 Порядку, у разі реєстрації місця проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною/дітьми до 14 років другий з батьків надає письмову згоду на зняття дитини/дітей з реєстрації місця проживання.

Вказана норма зазначає, що зняття з реєстрації дитини віком до 14 років можливо тільки за умови, що одних з батьків надав письмову згоду на зняття такої дитини з реєстрації місця проживання.

Пунктом 3.6 Порядку чітко регламентовані дії територіального органу ДМС, які здійснюють зняття особи з реєстрації, при цьому визначений перелік документів, які повинна надати особа, для проведення таких дій.

За правилами п.3.7 Порядку, якщо зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - дев’ятому пункту 3.1 цього розділу, без надання паспортного документа особи, місця проживання якої знімається з реєстрації, відомості про зняття з реєстрації вносяться до паспортного документа особи при її зверненні для реєстрації нового місця проживання.

Як встановлено судом першої інстанції, і цей факт знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3, не звертались із заявами до органу ДМС про зняття їх з реєстрації за місцем проживання. Як було встановлено в судовому засіданні, зняття позивачів відбулося за заявою ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_7

Виходячи із встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зняття позивачів з реєстрації за місцем свого проживання, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить їм на праві власності, відбулося з порушенням норм діючого законодавства.

Скасовуючи рішення суддів першої та апеляційної інстанції ВАСУ у своїй ухвали вказав, що вирішуючи спір по суті, суди не перевірила та не з’ясували підстави набуття права власності за ОСОБА_5, чи існує між сторонами будь-який спір щодо права власності та інших договорів, пов’язаних з спірною квартирою.

Перевіряючи вказані обставини, судова колегія зазначає, що стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як визначено в ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, в ч.1 ст.16 ЦК України чітко визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, наведені норми цивільного законодавства надають право громадянину, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном він має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Захищаючи своє право власності та право на реєстрацію в квартирі №17 за вищенаведеною адресою, позивачі звернулися до суду, та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 3.12.2014р. (т.1 а.с.240-244) позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю приватного нотаріуса, Першого відділу ДВС про визнання недійсним договору іпотеки та позики, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасуванню свідоцтва про право власності задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 1.07.2014р. в частині відмови у позові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – скасовано. Вимоги позивачів в цій частині задоволені, визнано виконавчий напис №4166 вчинений 1.11.2011р. приватним нотаріусом ОСОБА_8, про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно належне ОСОБА_9, ОСОБА_2, а саме житлову квартиру АДРЕСА_5 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 9.11.2016р. (т.1 а.с.246-252) позовні вимоги позивачів до ОСОБА_5, Приморського відділу ДВС про визнання недійсними постанов, акту про передачу майна, свідоцтва про право власності – задоволено частково. Визнано недійсним постанову ВДВС від 16.11.2011р. про закриття виконавчого провадження. Визнано недійсним постанову акт про передачу майна стягувачу, затверджену Першим Приморським відділом ДВС від 5.10.2011р. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру №17 у вказаному будинку від 15.11.2012р., яке видане приватним нотаріусом ОСОБА_10 на ОСОБА_5

Вищенаведене рішення Приморського районного суду від 9.11.2016р. залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.02.2017р. (т.2 а.с.2-9).

Таким чином, позивачі в судовому порядку захистили своє право власності на квартиру АДРЕСА_5.

З урахуванням вищенаведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно перевірив надані докази, з’ясував усі обставини по справи та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що своїми діями, які полягають у знятті позивачів з реєстрації за квартирою №17 по вказаній адресі, Приморським РВ ГУ ДМВ в Одеській області були порушені права, свободи та інтереси цих осіб. З наведених обставин суд вірно визнав такі дії протиправними.

Що стосується вимог позивачів про зобов’язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради поновити реєстрацію місця проживання позивачів за місцем їх права власності, судова колегія звертає увагу на той факт, що вказана справа тривалий час розглядається і вказаний спосіб захисту порушеного права можливий для найшвидшого відновлення права позивачів на реєстрації за місцем свого проживання.

Таке процесуальне право визначено в ч.2 ст.11 КАС України, де визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1