Постанова № 73017876, 27.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 656/556/17

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Крисанова В.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюк Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного військового комісаріату на постанову Іванівського районного суду Херсонської області від 10.11.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Херсонський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Херсонський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військослужбовців та членів їх сімей» незаконною та зобов`язання Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військослужбовців та членів їх сімей», мотивуючи його тим, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід 2 групи внаслідок поранень, отриманих під час проходження військової служби. Звернувшись до Міністерства оборони України стосовно отриманням грошової допомоги йому було відмовлено. Відмова мотивована тим, що не підтверджено факт поранень під час проходження військової служби. Вважає відмову протиправною, оскільки ним надано достатньо доказів того, що він став інвалідом 2 групи від поранення та захворювань в 1985 році під час проходження військової служби, а відтак має право на отримання грошової допомоги, передбаченої законодавством.

Постановою Іванівського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2017 року зазначений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 26 жовтня 2016 року другої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Херсонський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адмінітсративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. А також те, що днем виникнення права у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, тобто саме встановлення інвалідності, а не встановлення причини (в разі зміни, пов`язання причини) та це суперечить дійсним обставинам справи, так як 26.10.2016 року була змінена причина інвалідності, а не встановлена.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі при виконання інтернаціонального обов'язку, перебуванні в партизанських загонах та з'єднаннях) у період з 8 жовтня 1983 року по 25 лютого 1986 року отримав державні нагороди «За бойові заслуги» К-187346, Знак «Військова доблесть» посвідчення б/н від 03 квітня 1984 року, що підтверджується копією військового квитка серії НО № 3775790, виданого Красноперекопським районним комісаріатом Кримської області в жовтні 1979 року та довідкою № 407 від 18 березня 2015 року, виданої Нижньосірогозько-Іванівським об'єднаним військовим комісаріатом Херсонської області (а.с.11-15).

05 березня 1994 року позивачу Іванівським районним військовим комісаріатом Херсонської області видано посвідчення серії АБ № 173202 ветерана війни - учасника бойових дій (а.с.20).

В період з 29 липня по 26 серпня 1985 року позивач знаходився на лікуванні у в/ч пп 27841 (ВПИГ Кабул ДРА) з приводу шлункового тифу легкої форми, що підтверджується архівною довідкою філіалу Центрального архіву військово-медичних документів м. Санкт-Петербургу від 2 червня 2016 року №6/3/1-660 (а.с.29).

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 19 серпня 2016 року № 3614 встановлено, що отримані позивачем поранення, ЗЧМТ, контузія, захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.26).

26 жовтня 2016 року позивачу встановлена друга група інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою № 283090 від 5 жовтня 2016 року, виданою Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (а.с.25).

28 жовтня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Іванівської районної державної адміністрації позивачу встановлений статус інваліда війни 2 групи (а.с.21).

Як вбачається з листа начальника управління організаційного та соціальних виплати Херсонського обласного військового комісаріату № 248/3/6/460 від 8 лютого 2017 року до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Херсонський обласний військовий комісаріат із заявою для прийняття рішення щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в 2016 році. Заява позивача розглядалась Департаментом фінансів Міністерства оборони України відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. В листі зазначено, що у документах, наданих позивачем відсутня копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчиненням нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с.27).

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міністерства оборони № 530 в редакції від 14 серпня 2014 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», зареєстрований у Міністерстві юстиції 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (далі - Наказ № 530).

За змістом п. 4.8. Наказу № 530 рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - комісія).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив с того, що заява ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги комісією не розглянута по суті, що є протиправною бездіяльністю. А також те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є втручанням в діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень (дискреційні повноваження) та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірним питанням у справі є протиправність (правомірність) рішення Міністерства оборони України, викладеного у формі листа від 08.02.2017 року № 248/3/6/460 про відмову ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та як наслідок зобовязання відповідача призначити таку допомогу позивачеві.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст.16 Закону № 2011).

Згідно п 4 ч.2 статті 16 цього Закону ч.2 ст.16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За приписами п.б ч.1 ст. 16-2 Закону № 2011 (в редакцій чинній на дату встановлення позивачеві інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно п.5 ч.2 ст.16 Закону № 2011 (в редакцій чинній на дату встановлення позивачеві інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону № 2011).

Згідно ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За приписами ч.6 ст.16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону № 2011).

Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пп.1 п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (п.3 Порядку № 975).

Як зазначено вище, з 26.10.2016 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності.

Таким чином, враховуючи положення п.3 Порядку № 975 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з дати встановлення інвалідності - 26.10.2016.

Відповідно до п.12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до вимог пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обовязків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290, з метою правового і соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, осіб, звільнених з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобовязаних та резервістів, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, повязаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі які загинули під час виконання обовязків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Положення № 564).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обовязків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».

Відповідно до п.13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

За приписами п.15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Враховуючи те, що позивач з дня встановлення ІІ групи інвалідності, набув право на отримання одноразової грошової допомоги, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача, прийнятого у формі листа, про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності.

Колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що інвалідність у нього настала внаслідок поранення, зокрема висновок СМЕ ґрунтується на припущеннях, у історії хвороби на 2007 рік зазначено, що позивач страждає хронічним алкоголізмом, медичні документи містять суперечності щодо причин інвалідності та захворювання, встановлення групи інвалідності.

При цьому, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011 та п. 8 Порядку № 975, оскільки на час встановлення інвалідності (26.10.2016) позивач вже був звільнений з військової служби.

Крім того, відповідно до ст.1 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави-учасниці Співдружності мають право вживати заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

За приписами статті 2 Угоди держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Відповідно до ст.4 Угоди держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року» від 07.06.2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військовуслужбу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього СРСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку № 975.

Таким чином, на Міністерство оборони України покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд в постановах від 06 лютого 2018 року по справі № К/9901/6800/18, від 07 березня 2018 року по справі К/9901/3223/17.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 39-40), які були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Іванівського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2017 року по справі № 656/556/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач: Семенюк Г.В.судді: Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.