Постанова № 73017854, 27.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1527/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюк Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І. ,

при секретаріПавлюк К.І.

за участю сторін: ПозивачОСОБА_3ГУ ДержгеокадаструРябітченко Т.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 17.07.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5000 га, розташованої на території Трохимівської сільської ради (в межах контуру поля НОМЕР_1) Іванівського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення. Останній листом № Ф-8565/0-2865/6-17 від 28.07.2017 року відмовив у затвердженні поданого проекту землеустрою, посилаючись на те, що Головне управління має право затверджувати документацію із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, викладену в листі-відповіді за № Ф--8565/0-2865/6-17 від 28.07.2017 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач звернувся за затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за спливом дворічного терміну, визначеного Законом № 497-VIII, про що заявнику було доведено листом Головного управління від 28.07.2017 № Ф-8565/0-2865/6-17. Одночасно, зазначеним листом до відома позивача було доведено, що Головне управління має правові підстави затверджувати землевпорядну документацію лише на підставі дозволів, наданих територіальними органами Держгеокадастру. Головне управління такого дозволу в межах чинного законодавства не надавало а тому, в нього відсутні правові підстави в задоволенні клопотань позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5000 га, розташованої на території Трохимівської сільської ради (в межах контуру поля НОМЕР_1) Іванівського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Іванівської районної державної адміністрації № 555 від 14.12.2010 на підставі рішень виконавчого комітету Трохимівської сільської ради від 26 серпня 2010 року № 47, від 26 серпня 2010 № 48, від 30 вересня 2010 року № 54, від 28 жовтня 2010 року № 59 "Про висновок виконкому сільської ради щодо безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок із земель запасу для ведення особистого селянського господарства по Трохимівській сільській раді", статей 17, 33, 81, 116, 118, 121, пункту 12 розділу десятого Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (на момент постановлення розпорядження з останніми змінами, внесеними до нього Законом України за № 2740-VІ від 2 грудня 2010 року), Закону України "Про особисте селянське господарство" надано згоду на безоплатну передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Трохимівської сільської ради та дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, шляхом безоплатної передачі, земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у проектній землевпорядній організації (а.с. 19-24).

За замовленням позивача землевпорядною організацією ПП "ЛІМТЕРРА" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства загальною площею - 1,5000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Трохимівської сільської ради (в межах контуру НОМЕР_1) Іванівського району Херсонської області (а.с. 11-17).

Висновком обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури Управління культури Херсонської обласної державної адміністрації № 715 П від 23 вересня 2015 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (а.с. 39).

Відділом Держгеокадастру в Іванівському районі Херсонської області надано висновок про погодження землевпорядної документації за № 28-2113-99.8-37/41-16 від 13.04.2016 року (а.с. 37).

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 28.07.2017 року № Ф--8565/0-2865/6-17 повідомило ОСОБА_3 про те, що "відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативне правових актів України на даний час Головне управління має права затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру. Враховуючи те, що Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розроблення документації із землеустрою, в управлінні відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки у власність" (а.с. 10).

Не погоджуючись із вказаною вище відмовою позивач оскаржив її до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, викладену в листі-відповіді за № Ф--8565/0-2865/6-17 від 28.07.2017 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Одеський апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Закон України "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно - територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Приписами статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною 7 статті 118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

На момент звернення із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до Земельного кодексу України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" були внесені зміни.

Відповідно до внесених змін до Земельного кодексу України частина 1 статті 118 Земельного кодексу України викладена у наступній редакції, а саме: громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, питання передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на даний час вирішує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02 червня 2015 року № 497-VIII, та зазначає, що Закон набрав чинності 27 червня 2015 року, та є спеціальним у спірних правовідносинах, тому що він встановлює виняток із загальновстановленого порядку затвердження проектів землеустрою, визначеного Земельним кодексом України.

Проте, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012, 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності покладено на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, тобто до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Крім того, вищезазначеним Законом були внесені зміни до Земельного кодексу України, який є основним при регулюванні земельних правовідносин.

Тобто фактично на даний час в чинному законодавстві виникла юридична колізія.

Таким чином, при вирішенні питання, який саме орган повинен розглядати заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність необхідно керуватися актом вищої юридичної сили, тобто Земельним кодексом України.

Також згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Тобто, матеріали погодження проекту землеустрою є невід'ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що погодження проекту землеустрою є виключною компетенцією територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, тобто, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" № 413 від 07.06.2017 є безпідставними, виходячи з наступного.

Зазначена постанова не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. На користь цього свідчить і сам текст згаданої постанови, у вступній частині якої відсутнє посилання на норму закону, на виконання якої вона прийнята.

Текстуальне тлумачення Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 свідчить на користь того, що метою прийняття Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави. Іншими словами, Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження. Більше того, в постанові №413 від 07.06.2017 міститься пряма вказівка про те, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно - правових актів.

Також, Стратегія покладає на Держгеокадастр та його територіальні органи обов'язок під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області. З огляду на те, що право громадянина на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності поставлено у пряму залежність від того, право оренди та/або емфітевзису, на які площі земельних ділянок було продано на території відповідної області у відповідному кварталі, тобто у залежність від виконання відповідним територіальним органом Держгеокадастру плану продажу права оренди та/або емфітевзису, це невиправдано звужує права громадян на отримання у власність земельної ділянки в рамках безкоштовної приватизації. Право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь якого державного органу чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.

За правилами ч. 1 статті 9 КАС України, що діяв на час прийняття оскаржуваної Постанови, - суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Аналогічні положення щодо застосування правового акту, який має вищу юридичну силу містяться і в ст. 7 нової редакції КАС України.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, а за вимогами частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічним чином, в силу вимог частини другої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на адресу ПП «Лімтерра» № 28-21-0.302-833/2-17 від 21.01.2017 року щодо чинності розпоряджень районних державних адміністрацій щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою, прийнятих до 01 січня 2013 року та не реалізованих на теперішній час, - повідомило про наступне:

Згідно із нормами статті 22 Закону України «Про землеустрій» рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії. Тобто, звернення громадян до Головного управління для повторного розгляду питання надання дозволу па розробку проекту землеустрою не потрібно (а.с. 45).

Отже, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про протиправність дій відповідача.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 127) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

Разом з тим, згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, - задоволенню не підлягають, оскільки вони входять до дискреції відповідача, а не суду.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної Постанови було порушено норми процесуального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України та для врахуванням приписів ст. 245 КАС України, - мотивувальна та резолютивна частини Постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року по справі № 821/1527/17, - підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 243, 245, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року по справі № 821/1527/17, - змінити, виклавши частину 3 її резолютивної частини в наступній редакції:

«... Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, з урахуванням встановлених судом обставин...».

В решті Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року по справі № 821/1527/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 28 березня 2018 року.

суддя-доповідач: Семенюк Г.В.судді: Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.