Постанова № 73017839, 26.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1877/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

апелянта - ОСОБА_1

представника апелянта - адвоката ОСОБА_2 (ордер від 19.03.18р.)

представника відповідача - Біленко Т.Ю. (довіреність від 03.01.18р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні з застосуванням режиму відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.12.2017р. по справі № 821/1877/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративного суду до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправними відмови відповідача, оформлені листами від 11.08.2017 року №Ж-9193/0-3034/6-17 та від 04.09.2017 року №Ж-10241/0-3343/6-17 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8090 га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель запасу Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та наданні її у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8090 га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель запасу Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1;

- стягнути з відповідача судові витрати;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 17 лютого 2010 року позивач звернувся із заявою до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про виділення йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

05 березня 2010 року головою Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області прийняте розпорядження №192, яким надано згоду на передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Токарівської сільської ради та надано дозвіл на відведення земельних ділянок. В додатку до розпорядження міститься список громадян, яким надано згоду на передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, зокрема ОСОБА_1, якому визначена площа земельної ділянки 2 гектара і її місцезнаходження в контурі №114. Відділом у Білозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області видано довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) про земельну ділянку площею 1,8090 га яка проектується до відведення у власність гр. ОСОБА_1

На замовлення позивача «Науково-виробнича фірма «Нові технології ГІС» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,8090 га позивачу для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

23 травня 2017 року ОСОБА_1, представником ПП НВС «Нові технології ГІС», Токарівським сільським головою Кузнєцовою О.О., спеціалістом із земельних питань Токарівської сільської ради Ясногородською Г.И., власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_8 та представником територіального відділу Держгеокадастру Сафоновою Т.В. складено акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Висновком державної землевпорядної експертизи, проведеної експертом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 07.07.2017 року №2587/82-17 проект землеустрою погоджено.

26.07.2017 року Відділ у Білозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення з видом використання для ведення особистого селянського господарства площею 1,8090 гектарів, присвоївши їй кадастровий номер НОМЕР_1.

31.07.2017 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. До заяви були надані Проект землеустрою, витяг з ДЗК.

Листом від 11.08.2017 року відповідачем відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Відмову обґрунтовано тим, що в управління відсутні правові підстави для затвердження Проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, оскільки ним не надавався позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Представник відповідача заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені в запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначав, що Законом України від 02.06.2015 року № 497-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою», з урахуванням зміни повноважень, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності з 01.01.2013 року, відповідно до вимог Закону України 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», визначено граничний термін дії дозволів наданих органами державної влади та місцевого самоврядування до набрання чинності закону № 497- УІІІ.

Так, відповідно до вказаного Закону прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідач вказав, що дозвіл на розробку проекту землеустрою, був отриманий позивачем 05.03.2010 року, на підставі розпорядження Білозерської РДА № 192. До розроблення відповідного проекту землеустрою, позивач звернувся до землевпорядної організації лише в березні 2017 року, тобто фактично через 7 років. Розробивши необхідний проект землеустрою, замість затвердження його в порядку виконання вимог Закону № 497-VIII, позивач звернувся до Головного управління із заявою від 31.07.2017 року.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання, позивачу було доведено, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надавалось Білозерською РДА, а тому, Головне управління не має законних підстав в задоволенні клопотання позивача.

На підставі вказаного вважає, що відповідь надано правомірно.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову. Апелянт просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були порушені норми матеріального права, а саме при вирішенні спору суд не в повній мірі розглянув справу, не прийняв до уваги та не дослідив обставини, які мають вагоме значення при прийнятті рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

05 березня 2010 року розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області «Про надання згоди на передачу у власність та дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» №192, на підставі заяви громадян надано згоду на передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, згідно з додатком, із земель державної власності на території Токарівської сільської ради та надано дозвіл на відведення земельних ділянок.

Відповідно до вказаного списку громадян, право на передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства отримав ОСОБА_1, номер контуру НОМЕР_2, площа - 2,00 га.

Судом встановлено, що позивач 01 березня 2017 року звернувся до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Нові технології ГІС» для виготовлення проекту землеустрою, погодив завдання по розробленню проекту землеустрою, як замовник.

Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Нові технології ГІС» виготовлено у 2017 році проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,8090 га громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Висновком державної землевпорядної експертизи, проведеної експертом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 07.07.2017 року №2587/82-17 проект землеустрою погоджено без зауважень.

23 травня 2017 року позивачем разом з представником ПП НВС «Нові технології ГІС» Прут Т.В., Токарівським сільським головою Кузнєцовою О.О., спеціалістом із земельних питань Токарівської сільської ради Ясногородською Г.И., власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_8 та представником територіального відділу Держгеокадастру Сафоновою Т.В. складено акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

07 червня 2017 року Відділом у Білозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області видано довідку №31-21-0.20-108/164-17 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 січня 2016 року. Відповідно до вказаної довідки земельну ділянку площею 1,8090 га, яка проектується до відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на підставі розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації від 05.03.2010 року №192, що розташована за адресою: Токарівська сільська рада Білозерського району Херсонської області: номер рядка: 12.1, назва рядка: землі запасу, шифр рядка: 94, загальна площа земель, всього: 1,8090, сільськогосподарські землі, у тому числі сільськогосподарські угіддя всього 1,8090, ріллі - 1,8090.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.07.2017 року №НВ-6502924952017, 26 липня 2017 року Відділом у Білозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення. Вид використання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства площею 1,8090 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1, про що свідчить Позивач 31.07.2017 року звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження Проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. Разом із заявою були надані Проект землеустрою та Витяг з ДЗК. Заява зареєстрована 31.07.2017 року за №Ж-9193/0/5 -17-СГ.

31 липня 2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. До заяви позивачем додано проект землеустрою та Витяг з державного земельного кадастру. Заяву зареєстровано 31.07.2017 року за №Ж-9193/0/5 -17-СГ.

11 серпня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надано відповідь на заяву № Ж-9193/0-3034/6-17 позивачу надано відповідь про відсутність правових підстав для затвердження її та передачу земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що ГУ Держгеокадастру не надавало заявнику дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Крім того, відповіддю на заяву позивача від 04.09.2017 р. № Ж-10241/0-3343/6-17 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно - правих актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру. Враховуючи те, що Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розробку проекту землеустрою, відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки у власність.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Положеннями ст. 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22.05.2003 року № 858-ІV "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону України встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Стаття 5 Закону України передбачає, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно - територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно зі ст. 8 Закону України регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Приписами статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Пунктами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 7 відповідного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане, і розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у своїй діяльної керується Конституцією та законами України, актами Кабінету Міністрів України, інші: актами законодавства, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства Украй наказами Держгеокадастру, актами місцевої державної адміністрації та органів місцеве самоврядування.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні орган передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всі потреб.

Головне управління відповідно до Положення, розпоряджається землями державі власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодекс України, на території Херсонської області. Також надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції та здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних діяльністю Держгеокадастру.

При цьому суд зазначає, що Законом України від 02.06.2015 року 497-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» визначено граничний термін дії дозволів наданих органами державної влади та місцевого самоврядування до набрання чинності закону № 497-VІІІ.

Відповідно до п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 497-VІІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як встановлено судами дозвіл на розробку проекту землеустрою отримано позивачем 05 березня 2010, на підставі розпорядження Білозерської РДА № 192.

При цьому, позивач звернувся до ПП «Науково - виробнича фірма «Нові технології ГІС» для розроблення проекту землеустрою в березні 2017 року.

Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність наданої позивачу відмови, оформленої листами від 11.08.2017 року №Ж-9193/0-3034/6-17 та від 04.09.2017 року №Ж-10241/0-3343/6-17 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8090 га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель запасу Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та наданні її у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області не надавався.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8090 га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель запасу Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, то вона є похідною від попередньої позовної вимоги, в задоволенні якої позивачу відмовлено, тому також не підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.03.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.