Постанова № 73017617, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1453/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М.. Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Захід» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (суддя - Кухар Н.А., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Захід» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адванс Захід» 08 грудня 2017 року звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.10.2017 №23123/38767420 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.08.2017 №75/2 в ЄРПН; рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 31.10.2017 №23124/38767420 про відмову в реєстрації податкової накладноївід 14.08.2017 №76/2 в ЄРПН; рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 31.10.2017 №23122/38767420 про відмову в реєстрації податкової накладноївід 17.08.2017 №81/2 в ЄРПН; зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 14.08.2017 №75/2, від 14.08.2017 №76/2, від 17.08.2017 №81/2 в ЄРПН. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення є протиправними, підлягають скасуванню, оскільки в порушення вимог ст.201 Податкового кодексу України контролюючим органом у оскаржуваних рішеннях не наведено підстав для відмови у реєстрації податкових накладних. Зазначає, що позивачем контролюючому органу надано усі необхідні, передбачені чинним законодавством, документи які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом «Анвіма», з огляду на що у відповідача не було правових підстав для відмови у реєстрації вищевказаних податкових накладних. Окрім цього, вказує, що оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі №813/4582/17 провадження у справі закрито у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про закриття провадження на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

З ухваленим у справі рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що незважаючи на факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не скасовані, з огляду на що повне відновлення законних прав та інтересів позивача не є можливим. Наголошує, що з причин протиправної відмови у реєстрації податкових накладних зазнав фінансових втрат, втратив можливість підписати контракти. Єдиною можливість відшкодувати завдану протиправними діями відповідача шкоду є встановлення факту такої протиправності. Відтак вважає, що оскільки предметом позову була вимога про визнання незаконним рішення відповідача, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, позбавив позивача законного права на судовий захист своїх прав та інтересів в майбутньому, чим обмежив доступ до правосуддя.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу скасувати з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачем зареєстровано податкові накладні, у відповідності до вимог п.57-1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що підтверджено квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунків, то наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, за змістом якого суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

За змістом п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Таким чином, при встановленні під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, варто акцентувати увагу, що вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом частини першої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Пунктом 8 ч.1 ст.3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) та п.8 ч.1 ст.4 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.

Звертаючись до суду із позовом, що розглядається у даній справі, позивач вважав порушеними свої права. Колегія суддів наголошує на тому, що позивач, який має безумовне та гарантоване Основним Законом право на звернення до суду за захистом своїх прав не повідомив суду про повне їх відновлення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи позивача щодо неможливості закриття провадження у справі, оскільки позивачем не повідомлено, а у суду були відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача можливе без визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування.

Беручи до уваги викладені норми, оскільки судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставин, що мають значення для справи то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Положеннями чинного законодавства України, зокрема КАС України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд має право лише скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, викладені скаржником у апеляційній скарзі вимоги підлягають до часткового задоволення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання відновлення порушених прав позивача при зверненні до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про закриття провадження у даній справі, чим фактично позбавив останнього можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі. Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтею 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Захід» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій О. М. Гінда Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.