Постанова № 73017613, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1140/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суддя - Рейті С.І., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар Плюс» до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар Плюс» 31 січня 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 07.11.2016 №№0001631407, 0001641407. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки відповідачем помилково встановлено підставу для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та ввізного мита. Доводи контролюючого органу, що позивачем при здійсненні декларування до митного органу товарів, згідно митних декларацій від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787, задекларовано числові значення митної вартості товару, які нібито не базувались на об'єктивних даних, та подано товарно-супровідні документи із заниженою вартістю товару, що (у свою чергу) призвело до заниження розміру митних платежів, які підлягали сплаті до бюджету, та визначення в зв'язку з цим податкових зобов'язань на загальну суму 302722,17 грн. є необґрунтованими та не відповідають дійсності, з огляду на що оскаржувані ППР прийнято відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року у справі №807/119/17 заявлений позов - задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. У поданій апеляційній скарзі вказує, що оскаржувані ППР винесені за результатами документальної перевірки, в ході якої встановлено, що під час декларування транспортних засобів за МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 задекларовані недостовірні числові відомості щодо фактурної вартості товару, що в свою чергу призвело до заниження їх митної вартості. Враховуючи те, що отримана від митних органів Угорської Республіки інформація не підтверджує відомості, заявлені декларантом, зокрема щодо числових значень фактурної вартості оцінюваного товару, ГУ ДФС у Закарпатській області з урахування фактичних відомостей зроблено висновки, викладені у Акті перевірки щодо заниження митної вартості та прийнято відповідне рішення про правильність визначення митної вартості.

Позивач в письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем документальною невиїзною перевіркою стану дотримання ТОВ «Авто Стар Плюс» законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787, результати якої оформлені актом ГУ ДФС у Закарпатській області від 19.10.2016 №51/07-16-14-07/33664067, встановлено порушення відповідачем: п.2 ч.2 ст.52, ч.21 ст.58, ч.1 ст.257, п.1 ч.1 ст.279, ст.289 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ввізному миту на товари, що ввозяться на митну територію України у сумі 58215,80 грн.; п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 244506,37 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідачем 07.11.2016 прийнято ППР №0001631407, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ввізному миту у розмірі 72769,75 грн. (в тому числі, за податковими зобов'язаннями 58215,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14553,95 грн.) та №0001641407, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 305632,96 грн. (в тому числі, за податковими зобов'язаннями 244506,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61126,59 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку, встановленому ст.56 Податкового кодексу України, до Державної фіскальної служби України та рішенням про результати розгляду скарги від 16.01.2017 №855/6/99-99-11-03-03-25 такі залишені без змін. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся із даним адміністративним позовом.

Постанова суду першої інстанції мотивована протиправністю оскаржуваних ППР та наявністю підстав для їх скасування.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Статтею 4 Митного кодексу України надано визначення понять "митна процедура", "митне оформлення", "митний контроль", "митні формальності", а саме: митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Отже, чинним законодавством визначено комплекс заходів та процедур, які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Згідно з п.4 ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України.

За змістом ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 ч.2 цієї статті передбачено, що однією з підстав для проведення документальних невиїзних перевірок є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для призначення документальної перевірки ТОВ стало отримання Закарпатською митницею від митних органів Угорської Республіки відповіді та завірених копій товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару за МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, МД від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та МД від 25.09.2014 №305070000/2014/008787.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що контролюючим органом самостійно визначено митну вартість товару при пропуску на територію України, тому в подальшому не було правових підстав для прийняття будь - яких рішень, оскільки за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.

Апеляційний суд також не приймає до уваги покликання суду першої інстанції на те, що відповідно до правових позицій Верховного Суду України митні органи мають право донараховувати платежі лише у випадку встановлення злочинної змови між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів з наступних підстав.

Так, відповідно до рішень Верховного Суду України у справах № 21-223а11, № 21-813во10 висловлена позиція, згідно якої митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір. Разом з тим, правовідносини, які розглядалися у вказаних справах регулювалися чинним на той час Митним кодексом України від 11.07.2002 та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не наділяли митні органи компетенцією на винесення податкових повідомлень-рішень після проведення митного контролю. Натомість, у даній справі спірні відносини врегульовані МК від 13 березня 2012 року.

Отже, відповідно до п.4 ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному ст.ст.345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, декларант за правилами п.2 ч.2 ст. 52 МК України зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2014 між позивачем (покупець) та фірмою «PANEVEST & CO S.A» (продавець) було укладено контракт №19/07-2014 предметом якого є купівля-продаж нового легкового автомобіля Mercedes-Benz G63 Brabus 5.5 Petrol 2014 року випуску, чорного кольору. Згідно п.2.1 даного контракту, ціна за товар, що продається за цим контрактом, встановлюється у Євро і становить 145700 Євро. Додатково, на підтвердження митної вартості позивачем було подано рахунок-фактуру фірми «PANEVEST & CO S.A.» №01/08-2014 від 01.08.2014 згідно якого ціна автомобіля також складає 145700 Євро. Проведення оплати позивачем за поставлений автомобіль у розмірі 145700 Євро згідно контракту від 18.07.2014 №19/07-2014 підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.12.2014 №б/н. За таких обставин, позивачем правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства визначено митну вартість даного автомобіля у МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263 на рівні ціни придбання, яка відповідає фактичній вартості відповідної господарської операції.

21.08.2014 між позивачем (покупець) та фірмою «PANEVEST & CO S.A.» (продавець) було укладено контракт №20/08-2014 предметом якого є купівля-продаж нового легкового автомобіля Mercedes-Benz S63AMG L 4 Matic 5.5 Petrol 2014 року випуску, чорного кольору. Згідно п.2.1 даного контракту, ціна за товар, що продається за цим контрактом, встановлюється у Євро і становить 119300 Євро. Додатково, на підтвердження митної вартості позивачем було подано рахунок-фактуру фірми «PANEVEST & CO S.A.» № 01/09-2014 від 12.09.2014 згідно якого ціна автомобіля також складає 119300 Євро. Проведення оплати позивачем за поставлений автомобіль у розмірі 119300 Євро згідно контракту від 21.08.2014 №20/08-2014 підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.12.2014 №б/н. За таких обставин, позивачем правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства визначено митну вартість даного автомобіля у МД від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 на рівні ціни придбання, яка відповідає фактичній вартості відповідної господарської операції.

25.08.2014 між ТОВ «Авто-Стар Плюс» (покупець) та фірмою «PANEVEST & CO S.A.» (продавець) було укладено контракт №21/08-2014, предметом якого є купівля-продаж нового легкового автомобіля Mercedes-BenzG63 Brabus 5.5 Petrol 2014 року випуску, чорного кольору. Згідно п.2.1 даного контракту (в редакції додаткової угоди від 06.10.3014), ціна за товар, що продається за цим контрактом, встановлюється у Євро і становить 159800 Євро. Додатково, на підтвердження митної вартості (із врахуванням внесених змін до контракту) позивачем було подано рахунок-фактуру фірми «PANEVEST & CO S.A.» №01/10-2014 від 07.10.2014 згідно якого ціна автомобіля також складає 159800 Євро. Проведення оплати позивачем за поставлений автомобіль у розмірі 159800 Євро згідно контракту від 25.08.2014 №21/08-2014 підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті від 23.12.2014 №б/н. За таких обставин, позивачем правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства визначено митну вартість даного автомобіля у МД від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 на рівні ціни придбання, яка відповідає фактичній вартості відповідної господарської операції.

Автентичність наданих товариством документів для митного оформлення згідно митної декларації від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, митної декларації від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та митної декларації від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 підтверджено митними органами Угорської Республіки.

Під час оформлення транспортного засобу позивач визначаючи митну вартість товару діяв добросовісно, без жодного умислу щодо її заниження, адже пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобілів фірмою «PANEVETS & CO S.A.», які ніким не були скасовані чи визнані недійсними, та які відображають достовірну інформацію стосовно умов купівлі-продажу товариством автомобілів у фірми «PANEVETS & CO S.A.».

Згідно частини 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до вимог ч.2. ст.53 МК України є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Таким чином, саме ціна зовнішньоекономічного контракту є основним методом визначення митної вартості з якої здійснюються усі інші податкові нарахування.

Судом встановлено, що позивач, керуючись вищенаведеними правовими нормами, при митному оформленні товарів за МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 визначено митну вартість таких товарів на рівні фактичної ціни придбання таких товарів, яка одночасно відповідала ціні контрактів, згідно умов яких, товариством було придбано автомобілі.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваних ППР.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтею 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.