Постанова № 73017537, 28.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Потабенко Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Справа № 372/3311/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Щербак Н.М.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року у справі:

за позовом ОСОБА_4

до Обухівського об'єднаного управління

Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання протиправним рішення та

зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу в поновленні виплати пенсії за віком;

- зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з 09.08.2017 р.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом розглянуто питання щодо призначення пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, а не про поновлення виплати пенсії, як він просив у своєму позові, і що виплата пенсії не пов'язана з постійним місцем проживання в Україні.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та зазначає, що пенсійне забезпечення громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міжнародних договорів, але на даний час відповідні угоди між Україною та Ізраїлем відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.08.2017 р. позивач через свого представника звернувся до відповідача з приводу поновлення виплати призначеної йому пенсії.

17.08.2017 р. відповідач листом № 16/03 повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його вимог через відсутність міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсії не підлягають призначенню, а вже призначені не підлягають поновленню, громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У ст. 51 Закону № 1058-IV визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 Конституційним Судом України було встановлено, що громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, мають рівні права з іншими громадянами України на пенсійне забезпечення. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

У ст. 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У п.п. 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п. 1.7 даного Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав і, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

При цьому, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана особою через її законного представника.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. по справі № 127/20588/17, та та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають безальтернативному врахуванню судами.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. та у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, викладена правова позиція, відповідно до якої позбавлення громадянина, який виїхав на постійне місце проживання за кордон права на пенсійне забезпечення в Україні, де він набув відповідний стаж і сплачував страхові внески, та/або обмеження такого права є порушенням принципу недискримінації, визначеного у ст. 14 Конвенції, та порушенням права особи мирно володіти своїм майном, визначеним у Протоколі першому до Конвенції.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що з листопада 1997 року позивач перебував на обліку в Обухівському ОУПФУ Київської області та отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі Закону № 1058-IV.

28.12.1998 р. позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим йому було виплачено пенсію за 6 місяців наперед, тобто до 30.06.1999 р. на підставі ст. 92 Закону № 1788-XII.

Після цього виплата пенсії позивачу була припинена.

09.08.2017 р. позивач через свого представника, який діє на підставі довіреності, звернувся до відповідача із заявою щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Листом від 17.08.2017 р. № 16/03 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні його вимог, зазначаючи єдиною підставою відсутність міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем.

Таким чином, дослідивши обставини справи, оцінивши відповідні докази та проаналізувавши вищенаведені правові норми, висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, судова колегія приходить до висновку, що дії відповідача стосовно відмови позивачу у поновленні виплати його пенсії є протиправними та порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, яке підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з дня його звернення (через представника) до відповідача із відповідною заявою, тобто з 09.08.2017 р.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в даному випадку відповідачем були вчинені саме дії (надано лист-відповідь) щодо відмови позивачу в поновленні виплати його пенсії, а тому, відповідно до вимог ст. 9 КАС України, апеляційний суд вважає необхідним вийти за межі адміністративного позову, в якому позивач, зокрема просить суд визнати протиправним саме рішення, а не дії відповідача, та задовольнити позов у вищезазначений спосіб.

Крім того, у своєму позові ОСОБА_4 просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії, але на теперішній час за виниклих між сторонами правовідносин такі позовні вимоги є передчасними, оскільки відповідачем не вирішувалося питання щодо здійснення перерахунку пенсії позивача, а отже, й не було реалізовано його дискреційних повноважень з цього приводу.

Водночас, у відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову частково та вважає, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставин справи, зокрема фактично розглянуто питання про призначення пенсії, а не спір про поновлення раніше призначеної пенсії, що мав місце у даному випадку, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи наведені правові норми, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору, що відповідно до квитанцій від 10.10.2017 р. № 181 та від 16.01.2018 р. № 28 в загальному розмірі становлять: 640,00 грн. + 960,00 грн. = 1600,00 грн. /Т.1 а.с.1, 47/, а пропорційно до частини задоволених позовних вимог складають (1600:3) х 2 = 1066,67 грн. (1600 - загальний розмір понесених судових витрат, 3 - кількість заявлених позовних вимог; 2 - кількість задоволених позовних вимог), підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови ОСОБА_4 в поновленні виплати пенсії за віком.

Зобов'язати Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області поновити ОСОБА_4 виплату пенсії за віком з 09.08.2017 р.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним судові витрати у розмірі 1066,67 (одна тисяча шістдесят шість гривень та шістдесят сім копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 28 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: