Постанова № 73017045, 27.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа №263/14242/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2018 року (повний текст складено 16 січня 2018 року в м. Маріуполі) у справі № 263/14242/17 (суддя в 1 інстанції – Скрипниченко Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - Управління) незаконними та скасувати його рішення №92 від 18.09.2017, зобов'язати Управління призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі ст. 16 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) та абзацу 6 пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) з 04 липня 2017 року, тобто, з дня звернення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона 04 липня 2017 року звернулась до Управління із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до абзацу 6 пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV. Рішенням №92 від 18.09.2017 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії з посиланням на те, що позивач відповідно до довідки Донецького обласного військового комісаріату від 26.06.2017 №05/2758 безпосередньо брала участь з 01 грудня 2015 року по 26 червня 2016 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді провідного спеціаліста відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Кальміусько-Нікольського об'єднаного районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України та відповідно до указаної довідки за №42 від 03.07.2017 ОСОБА_1 є працівником Кальміусько-Нікольського об’єднаного районного військового комісаріату Донецької області, однак не є військовослужбовцем або військовозобов'язаним.

Проте, з таким висновком відповідача позивач не погоджується, вважає, що такий висновок не відповідає положенням ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок», ст. 16 Закону № 1788-XII, а також абзацу 6 пункту XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, тому просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2018 року у справі № 263/14242/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що позивач не відноситься до військовослужбовців та військовозобов'язаних, статус учасника бойових дій набула у зв'язку із трудовою діяльністю у військовому комісаріаті внаслідок забезпечення Збройних Сил України, тому положення абз. 6 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV на позивача не поширюються, відтак, дії відповідача є правомірними.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем було надано всі необхідні документи в підтвердження наявності підстав отримання пенсії згідно ст. 16 Закону № 1788-XII та абз. 6 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, як військовослужбовець - учасник бойових дій. Тому, апелянт вважає, що відмова у призначенні не є правомірною, оскільки пенсійним фондом невірно застосовані норми закону. Закон, надаючи відповідне право виходу на пенсію військовослужбовцям учасникам бойових дій, не встановлює будь-яких категорій таких військовослужбовців.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до довідки Донецького обласного військового комісаріату від 26 червня 2017 року № 05/2758 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 дійсно у період з 01.12.2015 по 26.06.2017 безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції. Перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді провідного спеціаліста відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Кальміусько-Нікольського об'єднаного районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України (а. с. 5).

Відповідно до посвідчення від 06.10.2016 серії УБД №054630, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 7).

04 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до абзацу 6 пункту 3 Розділу XV Закону № 1058-ІV.

Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 працює у Кальміусько-Нікольському об'єднаному районному військовому комісаріаті Донецької області на посаді головного спеціаліста (а. с. 12).

Рішенням Управління від 18.09.2017 № 92, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону № 1058-ІV.

Відповідно до ст. 16 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній станом на дату подання позивачем відповідної заяви до Управління та прийняття останнім оскаржуваного рішення) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

ОСОБА_1 досягла віку 50 років (а.с.3), наявність в неї стажу роботи не менше 20 років не оспорюється відповідачем у спірному рішенні (а.с.6).

В той же час, позивач не заперечує, що вона не є військовослужбовцем, особою начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ або поліцейським. Наявність права на дострокове призначення пенсії вона пов’язує з наявністю у неї статусу учасника бойових дій, посилаючись передусім на приписи абз. 6 п. 3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, причому стверджує, що суд першої інстанції не врахував зміни, внесені Законом України від 18.10.2016 № 1683-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції» (далі – Закон № 1683-VIII).

Зі змісту абз. 6 п. 3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній станом на дату подання позивачем відповідної заяви до Управління та прийняття останнім оскаржуваного рішення, тобто, Закону № 1683-VIII) вбачається, що "військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, інваліда війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов’язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, інваліда війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов’язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок".

Редакція норми цього Закону дійсно ширша, ніж норми ст. 16 Закону № 1788-XII, та додатково також включає інші категорії осіб, які мають право на дострокове призначення пенсії, зокрема, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон № 3551-ХІІ), особи з числа резервістів і військовозобов’язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 останнього закону.

Наявність у позивача статусу учасника бойових дій не оспорюється відповідачем, знаходить своє підтвердження матеріалами справи (а.с.7).

В той же час, абз. 6 п. 3 Розділу ХV Закону № 1058-ІV надає право на призначення достроково пенсії не всім учасникам бойових дій, а лише тим, які отримали такий статус відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів і військовозобов’язаних) та 20 статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 має статус резервіста або військовозобов’язаної.

Так, Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст. 3 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 5 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 9 статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до видів військової служби належать, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Також вказаною статтею передбачено, що громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, прийняті на службу у військовому резерві, складають Військову присягу на вірність Українському народу. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.

Статтею 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

За правилами частини 1 статті 16 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Наведеними нормами матеріального права чітко врегульовують поняття військовослужбовець та військовозобов'язаний, а особи, які працюють у Збройних Силах України як наймані працівники для забезпечення військ не відносяться до військовослужбовців та військовозобов'язаних.

Згідно із пунктом 19 статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Позивач на підставі вищевказаної норми набула статус учасника бойових дій, зокрема, як працівник Збройних Сил України.

Таким чином, статус учасника бойових дій надається не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак брали участь в бойових діях.

Отже, позивач має статус учасника бойових дій, який набула відповідно до пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, не перебуваючи на військовій службі, оскільки у вказаний період не проходила військову службу у Збройних силах.

За змістом абз. 6 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV право на достроковий вихід на пенсію мають не особи зі статусом учасників бойових дій, а лише військовослужбовці - учасники бойових дій. Працівники, які перебували у трудових відносинах із Збройними Силами України у період, де велися бойові дії і брали участь в забезпеченні боєздатності військ, такого права не мають.

Згідно пункту 20 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, учасниками бойових дій визнаються: особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Матеріалами справи також не підтверджується, що ОСОБА_1 підпадає під дію пункту 20 статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що позивач не відноситься до військовослужбовців та військовозобов'язаних, статус учасника бойових дій набула у зв'язку із трудовою діяльністю у військовому комісаріаті внаслідок забезпечення Збройних Сил України, тому положення абз. 6 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV на позивача не поширюються. Таким чином, дії відповідача є правомірними.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2018 року у справі № 263/14242/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Повне судове рішення - 27 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_2