Постанова № 73016998, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7895/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_6 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 8 050,00 дол. США за рахунок Фонду за договором банківського вкладу № 008-28811-040814 «Депозит Delta Premier» від 04.08.2014р. та договором про відступлення права вимоги № 03/06 від 12.12.2014р.; - зобов'язати Фонд включити ОСОБА_6 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.08.2014р. між Банком та ОСОБА_8 було укладено договір банківського вкладу № 008-28811-040814 згідно якого, на ім'я ОСОБА_8 було відкрито вкладний (депозитний) рахунок у доларах США. Згідно договору, розмір депозитного вкладу становить 100 000 доларів США. Дата повернення вкладу - 09.08.2015р.

12.12.2014р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено договір про відступлення права вимоги № 03/06.

З укладанням зазначеного договору, як зазначено у позові, позивач набув статусу нового кредитора та отримав права вкладника за договором банківського вкладу з урахуванням норм договору про відступлення. До ОСОБА_6, як ним зазначено, перейшло право вимоги за договором банківського вкладу.

02.09.2015р. на адресу Банку було направлено заяву з інформацією про заміну кредитора в частині 8 050 доларів США. Вказаний лист отримано Банком 04.09.2015р.

Між тим, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015р. № 150, банк віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду 02.03.2015р. прийнято рішення № 51 про запровадження у банку тимчасової адміністрації. На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015р. № 664, відкликано банківську ліцензію, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015р. про початок процедури ліквідації Банку.

Проте, позивачу було повідомлено, що його немає серед вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

У зв'язку з цим, 22.10.2015р. позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Проте, як зазначено позивачем, Уповноважена особа не вчинила жодних дій, а листом від 09.11.2015р. № 05-3164484, який отримано 27.11.2015р., позивачу фактично було відмолено у здійсненні виплат.

Позивач зазначає, що зміст відмови зводиться до того, що, відповідно до п. 2.12.19 та п. 5.27 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Банку, клієнт (вкладник) не може здійснювати відступлення третім особам прав за договором банківського вкладу (депозиту) без отримання попередньої письмової згоди.

Однак, позивач звертає увагу, що на момент відступлення права вимоги за договором № 03/06 від 12.12.2014р. діяли Правила, затверджені Рішенням Ради Директорів Банку (протокол № 14 від 20.03.2013р.), які не містили норми, щодо обов'язкової письмової згоди Банку у разі відступлення вкладником прав третім особам за депозитним договором.

Постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014р. ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015р.

На підставі зазначеної постанови, наказом № 2650 від 03.11.2014р. ПАТ «Дельта Банк» запровадив з 04.11.2014р. обмеження в своїй діяльності з метою стабілізації, в тому числі і шляхом не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до 04.11.2014р., умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків (п. 1.2).

На підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015р. № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015р. прийнято рішення за № 51 про запровадження з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ »Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015р. включно.

Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015р. № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

На виконання даної постанови Національного банку України від 02.10.2015р. № 664, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.10.2015р. № 181 »Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації цього Банку та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно.

Вважаючи протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - Фонд) визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 27 Закону № 4452 регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно частини 6 вказаної статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 5 ст. 27 Закону № 4452 визначено, що протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В силу ч. 4 вказаної статті, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Таким чином, системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку про те, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону № 4452.

Згідно з п. 2-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року № 14, Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі - Перелік) (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 8, 11 частини четвертої статті 26 Закону. Переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів: 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону - подаються за структурою інформаційного рядка файла «N»; 7, 8 і 11 частини четвертої статті 26 Закону - подаються за структурою інформаційного рядка файла «M». Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.

Пунктом 2 розділу IV Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.

В силу положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; а вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1063 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

При цьому, передбачені Законом № 4452-VI, гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають статус вкладника неплатоспроможного банку. Тобто, право на відшкодування коштів за вкладом у неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування) мають ті фізичні особи, чиї кошти було залучено банком на підставі договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 12 грудня 2014 року ОСОБА_8 було відступлено на користь позивача право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів у розмірі 8 050,00 доларів США.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, ні позивачем, ні на користь позивача, не укладались договори банківського вкладу (депозиту) або банківського рахунку та позивачем не вносилися кошти до банку. Крім того, позивач не є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, позивач не є вкладником, в розумінні Закону № 4452, оскільки зазначений договір про відступлення права вимоги не дає підстав для визнання ОСОБА_6 особою, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку.

Слід відзначити, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Втім, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін.

Вказані висновки колегії суддів підтверджуються і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року (справа № К/800/53091/15).

Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги від 12.12.2014р., не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

Аналогічні висновки підтверджуються і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 року по справі № 826/19889/15 (К/800/4804/16).

Доводи апелянта з приводу того, що заміна кредитора по договору банківського вкладу була здійснена у відповідності до ст.ст. 512-517 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дійсність договору про відступлення права вимоги від 12.12.2014р. не є предметом спору даної справи.

Крім цього, посилання апелянта на те, що, в силу приписів ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, є помилковим, оскільки вказана правова норма визначає обсяг прав, що переходять до нового кредитора в такому зобов'язанні.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 4452-VI, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

В свою чергу, частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI, відшкодування коштів за вкладом гарантовано лише вкладникам банку.

Інше тлумачення наведених законодавчих приписів призвело б того, що за одним вкладом гарантована сума відшкодування підлягала б виплаті як самому первісному кредитору-вкладнику, та і будь-якій кількості нових кредиторів.

Також, як вірно вказано судом першої інстанції, на дату повідомлення про відступлення права вимоги діяла пряма заборона НБУ для Банку вчиняти будь-які дії, які б призводили до збільшення гарантованої суми відшкодування, а відтак у Банку, в Уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для зміни особи вкладника/кредитора на позивача, оскільки б це призводило до збільшення гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду. У даному випадку вищевказане повідомлення по суті вказує на надання переваг одному вкладнику (первинному кредитору) переваг над іншими вкладниками, що по суті полягає у зміни черговості задоволення вимог кредиторів за рахунок Банку через відступлення права вимоги за вкладом іншій особі, що призводило б по суті до задоволення вимог кредитора понад гарантовану суму за рахунок коштів Фонду.

Однак, навіть у випадку належного відступлення права вимоги, відносно позивача, в силу загальновідомих правил, діяли б правила обов'язкової ідентифікації клієнта/вкладником Банком, яку позивач не проходив, що додатково вказує на відсутність в нього статусу вкладника для цілей отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для цілей отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, ОСОБА_6 за вищевказаних обставин не набув статусу вкладника, а відступлена позивачу сума вкладу іншої особи - статусу вкладу позивача, а тому, підстави для отримання позивачем суми гарантованого відшкодування за рахунок Фонду - відсутні.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018 року