Постанова № 73016988, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11912/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника відповідача: - Безносик А.О.

представників третіх осіб: - Завалішиної Г.С.

- Мороз М.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммаш» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммаш» до Київської міської ради, треті особи - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення №263/2485 від 25.04.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпроммаш» звернувсь до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення №263/2485 від 25.04.2017 року, в якому просив:

- рішення Київської міської ради № 263/2485 від 25.04.2017 року «Про надання статусу скверу земельній ділянці у пров. Ковальському 2 на вул..Смоленській, 17 у Солом'янському районі м.Києва» визнати протиправним та скасувати.

25 січня 2018 року позивачем, через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян, подано заяву про забезпечення позову у справі у якій він просить:

- зупинити дію рішення Київської міської ради (акт індивідуальної дії) №263/2485 від 25.03.2017 року, яким земельній ділянці загальною площею 0,3665 га у пров. Ковальському, 2 та на вул.Смоленській 17 у Соломянському районі м.Києва (коди 8000000000:69:035:022 та частина 8000000000:69:035:0004) було надано статус скверу згідно з додатком до рішення;

- заборонити Київській міській раді, Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "КИЇВЗЕЛЕНБУД", Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м.Києва, вчиняти будь-які будівельні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,3665 га у пров. Ковальському, 2 та на вул.Смоленській 17 у Соломянському районі м.Києва (коди 8000000000:69:035:022 та частина 8000000000:69:035:0004).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у поданій заяві позивачем не обґрунтовано та не доведено, що до прийняття у справі судового рішення по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та законним інтересам, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст.. 150 КАС України, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммаш» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року про відмову у забезпеченні позову - без змін.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммаш» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року про відмову у забезпеченні позову - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Постанова складена в повному обсязі 27 березня 2018 року.