Постанова № 73016817, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13718/17 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Карпушової О.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в м.Києві, Головного управління Національної поліції України в м.Києві, третя особа: Голосіївське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, про скасування наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві №1038 від 06.11.2015р. щодо його звільнення; поновити його на посаді та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду інші учасники до суду не прибули, що, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Аналогічні положення містяться в ст. 4 та 122 КАС України (в редакції від 15.12.2017).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 580-VIIІ від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Отже, служба в поліції є публічною службою.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління МВС України в м.Києві від 06.11.2015 №1038 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнено з у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Трудову книжку, приписне посвідчення, витяг з наказу позивач отримав, про що свідчить розписка на зворотній стороні наказу про звільнення, був розрахований по 06 листопада 2015 року та отримав кошти у сумі 331,26 грн., які були виплачені в грудні 2015 року (а.с.19-20).

Наведене свідчить про обізнаність позивача про його звільнення з органів внутрішніх справ.

При цьому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 26 жовтня 2017 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (як частиною другою, так і частиною третьою) та ст. 122 КАС України у новій редакції.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009 року, прийнятого за наслідком розгляду заяви №20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо.

Також, у своїй практиці Європейський суд з прав людини, розглядаючи підстави поновлення строків, вказує, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 р. у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14.10.2003 р.). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. заява №3236/03 у справі «Пономарьов проти України»).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а саме, перебування за межами міста Києва у Вінницькій області через необхідність догляду за хворим батьком, не свідчать про перешкоду його звернення до суду протягом такого тривалого часу, при цьому, необхідність догляду не підтверджена будь-якими медичними документами..

Водночас, в апеляційній скарзі позивач наводить лише обґрунтування по суті заявленого ним спору, при цьому, будь-які доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду в апеляційній скарзі відсутні.

Відповідно до положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 27 березня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова