Постанова № 73016586, 27.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 року м.Дніпро справа № 333/4914/17(2-а/333/276/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Уханенка С.А.,

суддів: Божко Л.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 р. (суддя Фунжий О.А.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІІ групи, що настала внаслідок травми, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та с.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- скасувати протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 73 від 7 липня 2017 р. в пункті 5, щодо не призначення одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року у розмірі 217500 грн.

- стягнути з Міністерства оборони України судові витрати, а саме 1500 гривень витрат на правову допомогу.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 73 від 7 липня 2017 р. в частині відмови у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (п. 5 протоколу).

Зобов'язано Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у розмірі 217 500 грн.

Стягнуто з Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн.

Не погодившись з постановою суду, Міністерства оборони України звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в Збройних силах СРСР з 1 серпня 1970 р. до 29 березня 1994 р.; звільнений в запас 29 березня 1994 р. згідно наказу Міністерства оборони України від 4 березня 1994 р. в зв'язку із скороченням штатів.

Згідно довідки Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_1 в період з 15 серпня 1980 р. по 19 січня 1981 р. у складі військової частини неодноразово відкомандировувався та перетинав кордон території Демократичної республіки Афганістан.

Випискою з наказу командира військової частини від 15 серпня 1980 р. встановлено, що командир батареї старший лейтенант ОСОБА_1 відряджений в ДРА.

Висновком МСЕК від 12 жовтня 2016 р. ОСОБА_1 вперше встановлено 3 групу інвалідності безстроково з причин поранення (контузії), та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 7 липня 2017 р. №73 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).

Таким чином, при наданні висновку на основі судово-медичного обстеження, викладеного в акті судово-медичного дослідження від 12.10.2016 року позивача експертом встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання є наслідками загоєння вогнепальних поранень, спричинених від дії осколкових зарядів вогнепальної зброї.

Також згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця, протокол №3930 від 13.09.2016 року, останньою встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №3930 від 13.09.2016 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та акт судово-медичного дослідження (обстеження) від 12.10.2016 року засвідчують в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Водночас, документи, якими зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження в матеріалах справи відсутні.

Таких доказів не надав суду і відповідач.

Колегія суддів також вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

На переконання суду апеляційної інстанції, твердження відповідача про те, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є неспроможними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року у справі 2-а-1626/12/1370.

Отже, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

При цьому з урахуванням вимог частини 2 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною 2 статті 9 цього Кодексу, колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу одноразової допомоги охоплюються прийнятим ним рішенням, а тому належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є скасування самого рішення, яким було відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування другого абзацу резолютивної частини постанови суду першої інстанції та відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу .

У підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачем надано розрахунок витрат на правову допомогу, акт про прийняття грошових коштів від 18.08.2017 року та квитанції про сплату грошових коштів у розмірі 1500 грн.

Так, згідно наданих документів, адвокатом Клопковим С.М. були надані послуги по ознайомленню з матеріалами справи (1,5 год.) і участь у судовому засіданні (1,5 год.).

При цьому докази про ознайомлення адвоката Клопкова С.М. з матеріалами справи (заява і відповідна розписка останнього про ознайомлення) в матеріалах справи відсутні. І відповідно до протоколів судового засідання адвокат Клопков С.М. не приймав участі у судовому засіданні. Згідно журналу судового засідання від 12.10.2017 року, участь у судовому засіданні приймав представник позивача ОСОБА_3, відповідно до довіреності від 21.12.2016 року. Таким чином, визначені позивачем понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн. не підтверджені відповідними доказами, і тому не підлягають задоволенню. У зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання касаційного оскарження суд апеляційної інстанції виходить з віднесення цієї справи до категорії незначних з огляду на предмет спору.

З огляду на положення ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення незначної складності, у зв'язку з чим постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в цій справі оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Абзац другий та п'ятий резолютивної частини постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 р. - скасувати.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені одноразової грошової допомоги та в стягненні витрат на правову допомогу - відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.М. Дадим