Постанова № 73016581, 13.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2018 року

справа № 804/4798/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.)

у справі № 804/4798/17

за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради,

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с.61-62) просило визнати протиправними та скасувати п.33, п.42, п.44 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 2.4/05 від 23.02.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаними пунктами Припису на позивача покладено обов’язок щодо дотримання загальних норм Закону України «Про охорону праці», а саме: ст.ст. 13,19 зазначеного Закону. Отже ці пункти припису є такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не містять вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, із зазначенням терміну їх усунення, а містять посилання на загальні норми, яких підприємство повинно дотримуватись повсякчасно на протязі всієї своєї діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, що свідчить про неприпустимість винесення припису з постійним терміном виконання та вказівкою на дотримання загальних норм чинного законодавства, а також призведе до втручання у господарську діяльність підприємства та створить підстави для позапланових перевірок.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що посадові особи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області діяли відповідно до вимог чинного законодавства, п.33, п.42, п.44 припису № 2.4/05 від 23.02.2017 правомірні, не усунення порушень нормативно-правових актів, визначених в приписі відповідача, створює загрозу життю та/або здоров’ю людей.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в які,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову.

Позивач наполягає на невідповідності припису вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю), неприпустимості винесення припису з без терміну усунення порушень, зазначення загальних норм Закону України «Про охорону праці», які визначають основні принципи управління охороною праці та обов'язки роботодавця у цій сфері. Також позивач вказує на відсутність порушень, зазначених у п.33, п.42, п.44 припису № 2.4/05 від 23.02.2017.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.03.2018.

Повноважні представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205, п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зауважує, що у зв'язку з виявленням під час перевірки порушень та на виконання вимог ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадовими особами складено акт перевірки, який підписаний з боку підприємства без пояснень, зауважень або заперечень; у зв'язку з виявленням порушень, зазначених у п.п.33, 42, 44 акту перевірки, органом Держпраці попереджено про необхідність негайного зупинення робіт (виробництва), а також у відповідності до ч.7 ст.7 вказаного Закону винесено припис від 23.02.2017 № 2.4/05, в пунктах 33, 42, 44 якого в графі «Термін усунення порушень**» відображено «-», при цьому відповідно до уніфікованої форми припису** -... якщо порушення потребує заборони (обмеження) виконання робіт (виробництва), термін його усунення не визначається.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 13.02.2017 по 23.02.2017 на Комунальному підприємстві «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради відповідно до направлення на перевірку № 05/2.4-Н від 08.02.2017, уповноваженими фахівцями Держпраці проведено планову перевірку щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, додержання законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт № 2.4/05 від 23.02.2017.

В ході перевірки встановлено порушення нормативно - правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров'ю працюючих:

1. електрообладнання ГКНС не відповідає встановленим вимогам (допускається експлуатація/використання обладнання загального призначення), що є порушенням п. 7.3.1. НПАОП 40.1-1.21-98 та п. 1.4.23. глава 1 НПАОП 41.0-1.01-79;

2. нагнітачі повітря Н-360-22-2 №1 інв. №5033; №2 інв. №5032; №3 інв. №5065; №4 інв. №5066; №5 інв.№5067 не обладнані системою аварійного захисту, що є порушенням п.2-27. Розділ II НПАОП 0.00-1.13-71;

3. до обслуговування компресорного обладнання допущені працівники, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці під час експлуатації компресорного обладнання, що є порушенням п. 3.2.3 глава 3 НПАОП 41.0-1.01-79 та п. 3.17. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці».

На підставі акта № 2.4/05 від 23.02.2017, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №2.4/05 від 23.02.2017 з вимогами щодо усунення підприємством порушень вимог законодавства.

Згідно з п. 33 Припису належить усунути порушення ст.13 Закону України «Про охорону праці» та п.7.3.1. НПАОП 40.1-1.21-98 та п. 1.4.23. глави 1 НПАОП 41.0-1.01-79 - електрообладнання ГКНС не відповідає встановленим вимогам (допускається експлуатація/використання обладнання загального призначення). Термін виконання не зазначений.

Пунктом 42 Припису – усунути порушення ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці» та п.2-27. Розділу II НПАОП 0.00-1.13-71. - нагнітачі повітря Н-360-22-2 № 1 інв. № 5033; №2 інв.№ 5032; № 3 інв. № 5065; № 4 інв. № 5066; № 5 інв. № 5067 не обладнані системою аварійного захисту. Термін виконання не зазначений.

Пунктом п.44 Припису - усунути порушення ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці» та п.п.4,5.; 4.6. НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві» - до обслуговування компресорного обладнання допущені працівники, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці під час експлуатації компресорного обладнання. Термін виконання не зазначений.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність спірних пунктів означеного припису.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.2 ст.2 КАС України з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваним пунктам припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з статтею 4 вказаного Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п.п.1 п.3 Положення).

Підпунктом 16 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Згідно з пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об’єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Абзацом 1 пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1291/21603 визначено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Порядок проведення планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) визначений статтею 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.

Згідно ч.6 ст.7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Отже, органи Держпраці наділені повноваженнями на проведення планових перевірок та складання приписів.

За визначенням ч.8 ст.7 Закону № 877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно з положеннями п.9 ст.7 Закону № 877-V розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб’єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються (ч.11 ст.7 Закону № 877-V).

Отже, наведені правові норми свідчать, що припис органу державного нагляду (контролю) за своєю суттю є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб’єктом господарювання норм законодавства про охорону праці, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абз.4 ч.1 ст.6 Закону № 877-V, згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Як зазначено вище, КП «Нікопольське ВУ ВКГ» вважає незаконними п.п.33, 42, 44 припису № 2.4/05 від 23.02.2017, досліджуючи які колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 33 припису № 2.4/05 від 23.02.2017 від підприємства вимагається усунути порушення ст.13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII та п.7.3.1. НПАОП 40.1-1.21-98 та п.1.4.23 глави 1 НПАОП 41.0-1.01-79, оскільки «Електрообладнання ГКНС не відповідає встановленим вимогам (допускається експлуатація/використання обладнання загального призначення)». При цьому термін усунення вказаного порушення відповідачем не визначений.

Відповідачем стосовно цього пункту припису пояснено:

- електрообладнання ГКНС не відповідає встановленим вимогам (допускається експлуатація обладнання загального призначення: звичайні тумблери, вимакачі у невибухопожежонебезпечному виконанні, відповідно до категорії класу В-1б). Згідно п.3.3.16 глави 3 НПАОП 41.0-1.01-79 насосні станції для перемішування осадків метантенків відносяться до класу В-1б по вибухо- і пожеженебезпечності обладнання і експлуатація цієї станції повинна задовольняти існуючим вимогам, в тому числі ПУЕ, ПТЕ і ПТБ, зазначене обладнання не повинно використовуватися в умовах вибухо- і пожеженебезпечності, відповідно до класу В-1б, що є порушенням 7.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98;

- як передбачено п.7.3.1. НПАОП 40.1-1.21-98 до експлуатації у вибухонебезпечних зонах допускаються електроустановки, електрообладнання яких виготовлене відповідно до вимог державних стандартів на вибухозахищене електрообладнання, а також електрообладнання, яке відповідає вимогам підрозділу 7.3 ПВЕ. У вибухонебезпечних зонах, в яких згідно з ПВЕ вимагається вибухозахищене електрообладнання, забороняється експлуатація електрообладнання загального призначення, а також таке, що не має маркування щодо вибухозахисту, якщо на нього не отримано письмового позитивного висновку випробувальної організації. Безпечність застосування технологічних установок, в які вмонтоване електрообладнання, визначає розробник технології (а. с.66).

Позивач, зі свого боку, зазначає, що каналізаційні насосні станції (КНС) і обслуговуючі їх спорудження, відповідно до п.1.4.23 НПАОП 41.0-1.01-79 (додаток 8) не відносяться до вибухонебезпечних об'єктів, а отже встановлене обладнання загального користування на ГКНС, а також на інших каналізаційних станціях відповідно до виготовлених проектів відповідає всім вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 та НПАОП 41.0-1.01-79.

Апеляційний суд, розглядаючи спірне питання з урахуванням положень законодавства, про порушення яких зазначено відповідачем у п.33 припису, виходить з того, що каналізаційні насосні станції (КНС) являють собою комплекс гідротехнічного обладнання і споруд, який використовується для перекачки господарсько-побутових, виробничих або ливневих стічних вод.

У статті 13 Закону № 2694-XII наведені загальні принципи управління охороною праці та обов'язки роботодавця, серед яких, роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533.

Глава 7 «Правила безпеки під час виконання окремих видів робіт в електроустановках спеціального призначення» НПАОП 40.1-1.21-98 містить пункт 7.3 «Електроустановки у вибухонебезпечних зонах», який, в свою чергу, містить п.п.7.3.1 (про порушення позивачем якого зазнає відповідач).

Так, згідно з п.п.7.3.1 НПАОП 40.1-1.21-98 до експлуатації у вибухонебезпечних зонах допускаються електроустановки, електрообладнання яких виготовлене відповідно до вимог державних стандартів на вибухозахищене електрообладнання, а також електрообладнання, яке відповідає вимогам підрозділу 7.3 ПВЕ.

У вибухонебезпечних зонах, в яких згідно з ПВЕ вимагається вибухозахищене електрообладнання, забороняється експлуатувати електрообладнання загального призначення, а також таке, що не має маркування щодо вибухозахисту, якщо на нього не отримано письмового позитивного висновку випробувальної організації.

Безпечність застосування технологічних установок, в які вмонтоване електрообладнання, визначає розробник технології.

При цьому у п.п.1.1.1, 1.1.2 п.1.1 «Галузь застосування» гл.1 НПАОП 40.1-1.21-98 зазначено, що вимоги цих Правил поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов’язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва.

Вимоги цих Правил повинні виконуватись під час експлуатації діючих електроустановок, електричних станцій, електричної частини ТАВ, ЗДТУ, районних котелень, що обслуговуються споживачами, під час виконання в них монтажних, налагоджувальних, випробувальних, ремонтних і будівельних робіт.

НПАОП 41.0-1.01-79 «Правила техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць», згідно з п.п.1.1.1 р.І гл.1 (мовою оригіналу) «Настоящие Правила обязательны для выполнения при эксплуатации коммунальных систем водоснабжения и водоотведения городов и поселков независимо от ведомственной принадлежности этих систем».

У п.п.1.4.23 гл.1 НПАОП 41.0-1.01-79 визначено: «Категория (класс) помещений производственных предприятий водоснабжения и водоотведения по пожаро- и взрывоопасности и опасности поражения электрическим током определены Правилами устройства электроустановок (ПУЭ) и классификацией производств по категориям взрыве, взрывопожарной и пожарной опасности водопроводных, канализационных и обслуживающих их сооружений, утвержденных МЖКХ РСФСР 25 апреля. (прил. 8). Электрическое оборудование освещение и вентиляция этих помещений должны удовлетворять соответствующим требованиям. Категорию (класс) помещений, не указанных в ПУЭ и классификации МЖКХ РСФСР, должно определять лицо ответственное за технологию и электрохозяйство предприятия, и утверждать главный інженер».

В свою чергу, у Додатку 8 до НПАОП 41.0-1.01-79, де наведене така класифікація, пункт 10 стосується каналізаційних насосних станцій, а саме (мовою оригіналу):

- «Сооружения: Канализационные насосные станции:

а) насосный зал и обслуживающие помещения

б) помещение решеток, приемные резервуары, каналы;

- Технологические процессы:

а) Перекачка сточных вод

б) Прием сточных вод, задержание и дробление отбросов;

- Обращающиеся вещества:

а) Хозяйственно-фекальные и аналогичные сточные невзрывоопасные воды

б) Хозяйственно-фекальные и аналогичные сточные невзрывоопасные воды;

- Характеристике производства:

а) Взрыво-и пожаробезопасные

б) Взрыво-и пожаробезопасные.

Таким чином, наведені положення НПАОП 41.0-1.01-79 підтверджують доводи позивача, що каналізаційні насосні станції і обслуговуючі їх спорудження, відповідно до Додатку 8, не відносяться до вибухонебезпечних об'єктів, а відтак колегія суддів вважає безпідставною вимогу відповідача щодо усунення порушень ст.13 Закону № 2694-XII та п.7.3.1. НПАОП 40.1-1.21-98 та п.1.4.23 глави 1 НПАОП 41.0-1.01-79, наведену у п.33 припису.

У пункті 42 припису від підприємства вимагається усунути порушення ст.ст.13, 18 Закону № 2694-XII та п.2-27 розділу II НПАОП 0.00-1.13-71, оскільки нагнітачі повітря Н-360-22-2 № 1 інв. № 5033; № 2 інв. № 5032; № 3 інв. № 5065; № 4 інв. № 5066; № 5 інв. № 5067 не обладнані системою аварійного захисту. При цьому термін усунення вказаного порушення відповідачем не визначений.

Позивач, зі свого боку, зазначає, що підприємством використовуються саме відцентрові компресорні машини (нагнітачі повітря Н-360-22-2 № 1 інв. № 5033; № 2 інв. №5032; № 3 інв. № 5065; № 4 інв. № 5066; № 5 інв. № 5067), що підтверджується паспортом на визначене обладнання, а тому не повинні бути обладнані системою аварійного захисту відповідно до п.1-1 Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів (НПАОП 0.00-1.13-71).

Відповідач у запереченнях на позов стосовно наведених доводі позивача зазначає, що відповідно до п.3.1.12 гл.3 НПАОП 41.0-1.01-79 влаштування і обладнання компресорних установок повинні задовольняти вимогам Правил влаштування і безпечної експлуатації повітряних компресорів та повітроводів і вимоги п.3.1.12 гл.3 НПАОП 41.0-1.01-79 не передбачають розділення компресорів на відцентровані, осьові або поршневі (а. с.66).

Колегія суддів, розглядаючи спірне питання з урахуванням положень законодавства, про порушення яких зазначено відповідачем у п.42 припису, звертає увагу, що стаття 18 Закону № 2694-XII визначає обов’язковість навчання працівників з питань охорони праці і не стосується виявленого порушення щодо не обладнання наявних у підприємства нагнітачів повітря системами аварійного захисту.

НПАОП 0.00-1.13-71 «Правила будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів» містять розділ ІІ, який має назву (мовою оригіналу) «Основные требования к компрессорным установкам».

Так, згідно з п.2-27 р.ІІ НПАОП 0.00-1.13-71 передбачає, що «Каждый компрессор должен быть оборудован системой аварийной защиты, обеспечивающей звуковую и световую сигнализацию при прекращении подачи охлаждающей воды, повышении температуры сжимаемого воздуха или газа выше допустимой и автоматическую остановку компрессора при понижении давления масла для смазки механизма движения ниже допустимой».

Разом з тим, у п.1-1 р.І НПАОП 0.00-1.13-71 встановлено: «Настоящие Правила распространяются на стационарные поршневые и ротационные компрессоры установленной мощностью от 14 квт и выше, воздухопроводы и газопроводы, работающие на воздухе и инертных газах с давлением от 2 до 400 кгс/см2.

Правила не распространяются на проектирование, монтаж и эксплуатацию центробежных и осевых компрессорных машин; компрессоров, работающих на взрывоопасных, токсичных, на радиоактивных газах и газах ацетиленового ряда. При применении импортных комплектных компрессорных установок следует руководствоваться «Указаниями по проектированию предприятий (объектов), сооружаемых на базе комплектного импортного оборудования, изготовленного по иностранным лицензиям (СН 364-67)».

Отже, вимоги НПАОП 0.00-1.13-71 не розповсюджуються на відцентрові компресорні машини. При цьому відповідачем не заперечується, що підприємством використовуються саме відцентрові компресорні машини (нагнітачі повітря Н-360-22-2 № 1 інв. № 5033; № 2 інв. № 5032; № 3 інв. № 5065; № 4 інв. № 5066; № 5 інв. № 5067), що свідчить про безпідставність вимоги відповідача щодо необхідності усунення позивачем порушень ст.ст.13, 18 Закону № 2694-XII та п.2-27 розділу II НПАОП 0.00-1.13-71, наведену у п.42 припису.

Також відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено, що нагнітачі повітря, які використовуються підприємством, є відцентрованими компресорними машинами, які за паспортом на це обладнання, передбачають обладнання системою аварійного захисту.

У пункті 44 припису від Підприємства вимагається усунути порушення ст.ст.13, 18 Закону № 2694-XII та п.п.4.5, 4.6 НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві», оскільки до обслуговування компресорного обладнання допущені працівники, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці під час експлуатації компресорного обладнання. При цьому термін усунення вказаного порушення відповідачем не визначений.

Відповідачем у запереченнях на позов стосовно цього пункту припису пояснено, що оскільки позивачем використовуються вищезазначені нагнітачі повітря, працівникам КП «Нікопольське ВУ ВКГ» перед роботою на такому обладнанні необхідно пройти навчання та скласти іспити, за відповідними правилами Держтехнагляду СРСР, якими є НПАОП 0.00-1.13-71 для повітряного компресорного обладнання (а. с.66).

Позивач, зі свого боку, зазначає, що згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці № 273 від 16.11.2007 на Підприємстві проводиться навчання всіх працівників, але при цьому, працівники КП «Нікопольське ВУ ВКГ» не повинні проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 41.0-1.01-79, оскільки дані Правила не поширюються на стаціонарні відцентрові нагнітачі повітря Н-360-22-2.

Апеляційний суд, розглядаючи спірне питання з урахуванням положень законодавства, про порушення яких зазначено відповідачем у п.44 припису, приймає до уваги положення статті 18 Закону № 2694-XII, відповідно до якої працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Тобто стаття 18 Закону № 2694-XII містить загальні вимоги щодо необхідності проходження працівниками під час прийняття на роботу і в процесі роботи за рахунок роботодавця інструктажу та навчання з питань охорони праці працівники.

НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві») стосується охорони праці на об'єктах будівництва.

Так, у п.1.1 ДБН А.3.2-2-2009 зазначено, що ці Норми поширюються на загальнобудівельні і спеціальні будівельні роботи під час нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації будівель та споруд (далі - будівельно-монтажні роботи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач пов’язує вимогу щодо необхідності проходження працівникам КП «Нікопольське ВУ ВКГ» навчання та складання іспитів перед роботою з вищевказаним компресорним обладнанням (нагнітачами повітря), яке використовується Підприємством, з правилами експлуатації, наведеними у НПАОП 0.00-1.13-71 («Правила будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів»).

Проте, як встановлено апеляційним судом вище, підприємством використовуються відцентрові компресорні машини, на які правила НПАОП 0.00-1.13-71 не розповсюджуються.

Також відповідачем не визначено норму чинного законодавства, яка б встановлювала, що норми, які стосуються охорони праці на об'єктах будівництва (НПАОП 45.2-7.02-12), мають застосовуватись для охорони праці при обслуговуванні відцентрових компресорних машин, які експлуатуються підприємством.

Відтак, встановлене відповідачем порушення підприємством порушення ст.ст.13, 18 Закону № 2694-XII та п.п.4.5, 4.6 НПАОП 45.2-7.02-12 щодо необхідності проходження працівниками КП «Нікопольське ВУ ВКГ» навчання та складення іспитів для роботи з компресорним обладнанням (нагнітачами повітря), не ґрунтується на належних правових нормах.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що означені вище пункти 33, 42, 44 припису відповідача не відповідають вимогам припису як розпорядчого документу, встановленим законодавством, оскільки у вказаних пунктах не зазначено, що саме має вчинити підприємство, а також не встановлені строки усунення порушення.

За таких обставин колегія суддів вважає пункти 33, 42 , 44 припису протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого відповідно до ст.317 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову про визнання протиправними та скасування п.п.33, 42, 44 припису № 2.4/05 від 23.02.2017.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 804/4798/17 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати п.33, п.42, п.44 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 2.4/05 від 23.02.2017.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко