Рішення № 73016425, 28.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2018 року № 826/11630/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни,

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області,

Вінницької міської ради Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор-Плюс",

Служба у справах дітей Вінницької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач - 2), Вінницької міської ради в особі виконавчого органу (далі - відповідач - 3) за участю третіх осіб ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - третя особа - 1), Служба у справах дітей Вінницької міської ради (далі - третя особа - 2) та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.09.2017 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни №20757630 від 17.04.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс";

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниця від 19.01.2016 про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3;

- зобов'язати Вінницьку міську раду в особі її виконавчого органу внести до карток реєстрації особи, адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та вжити заходів для поновлення реєстрації їх місяця проживання за вказаною адресою.

В обгрунтування позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, що рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни №20757630 від 17.04.2015 прийнято відповідачем в порушення норм чинного законодавства під час його прийняття, з огляду на що є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, зокрема, ОСОБА_1 вказує, що рішення прийнято відповідачем без необхідних повноважень на його прийняття.

Крім цього, позивач вказує про порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Поряд з цим, ОСОБА_5 зазначає про порушення відповідачем вимог Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про іпотеку".

Разом з цим, як стверджує позивач відчуження квартири відбулося без отримання згоди органу опіки і піклування.

Зазначені обставини, на думку ОСОБА_5 свідчать про протиправність рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни №20757630 від 17.04.2015.

Як наслідок, прийняття відповідачем-2 рішення від 19.01.2016 про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є також протиправним, з огляду на що, позивач вважає, що наявні правові підстави для зобов'язання відповідача - 3 вчинити дії, зокрема поновити реєстрацію місця проживання.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Разом з цим, копії матеріалів реєстраційної справи на підставі яких прийняв рішення нотаріус суду не надав.

Представник Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області проти позову заперечив, вказавши, що при прийнятті спірного рішення діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Представник відповідача - 3 в судове засідання не прибув, відношення до позову не висловив.

Третя особа-1 проти позову заперечила з підстав, що викладені в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради 24.10.2016 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив врахувати та захисти права та інтереси дітей, а також врахувати вимоги чинного законодавства України про охорону дитинства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом на підставі наявних документів в матеріалах справи, 01.11.2007 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0101/1107/71-078, згідно якого, банк надав позивачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 56 700 доларів США з 01.11.2007 по 20.11.2037 включно (п. 1.1 кредитного договору).

В подальшому, 01.11.2007 ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання кредитного договору №0101/1107/71-078 від 01.11.2007 укладено з Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" іпотечний договір №0101/1107/71-078-Z-01 (далі - іпотечний договір).

На забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: двокімнатну квартиру за №141, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, б. 71 (п. 2 іпотечного договору).

17.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною прийнято рішення №20757630 від 17.04.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Надалі, за наслідком звернення представником товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до відповідача - 2 на підставі витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за третьою особою - 1, Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниця прийнято рішення від 19.01.2016 про зняття з реєстрації місяця проживання ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою (далі - оскаржуване та/або спірне рішення - 2).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 1 ст. 15 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

При цьому, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Водночас, ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

З вказаного слідує, що державна реєстрація права власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. В той же час, не передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.

Крім того, суд звертає увагу, що повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місця.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Окрім того, згідно Указу Президента України від 06.04.2011 №401/2011 "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Підпунктом 10 п. 3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Таким чином, за наслідком вищевикладеного суд приходить до висновку, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

З огляду на вказане, суд вважає, що реєстраційна дія щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" проведена з порушенням компетенції, а відтак остання не є такою, що відповідає вимогам закону.

Поряд з цим, судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 станом на час прийняття спірного рішення були зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В силу приписів статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.

Як встановлено у Преамбулі Декларації прав дитини 1959 року, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і турботи, у тому числі й належного правового захисту.

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в її право на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або посягання на її честь та гідність.

З матеріалів справи вбачається, що дозвіл органу опіки та піклування на відповідний правочин не отримувався, вказаного відповідачем не спростовано, а судом не встановлено.

Між тим, суд звертає увагу на наступне.

Так, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно статті 24 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV (далі - Закон №898-IV) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З аналізу вказаного слідує, що особа, якій відступлено право вимоги за іпотечним договором, або та особа, яка вчинила таке відступлення мають письмово повідомити боржника про вказані дії.

Водночас, ч. 1 ст. 33 Закону №898-IV визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч. 1 ст. 35 Закону №898-IV)

Як стверджує позивач жодних повідомлень нею отримано не було.

Натомість, третя особа-1 вказує, що оригінал повідомлення у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону №898-IV було скеровано ОСОБА_1, а його копія міститься в матеріалах реєстраційної справи.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що третьою особою - 1 документів на підтвердження обставин надсилання відповідних повідомлень позивачу суду не надано, При цьому, суд звертає увагу, що позивачем заперечується отримання вказаних документів.

Окрім того, судом береться до уваги, що відповідно до п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка має загальну площу 51, 5 кв.м. не може бути примусово стягнута на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Таким чином, приймаючи до уваги наведе, з огляду на приписи Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", компетенцію нотаріуса щодо вчинення реєстраційних дій та зазначене вище в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного рішення, прийнятого нотаріусом.

Оцінюючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову в іншій частині слід звернути увагу на наступне.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-ІV (далі - Закон №1382-IV).

Відповідно до ст. 7 Закону №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача - 2 підставою для прийняття спірного рішення - 2 було звернення представника товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до відповідача - 2 на підставі витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за третьою особою - 1.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач-2 діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

При цьому, доводи позивача про неможливість їх виселення без судового рішення суд вважає необґрунтованими, оскільки виселення не є предметом спору в даній адміністративній справі, а припинення права користування житлового приміщення у зв'язку з відчуженням відповідного житла є самостійною підставою зняття з реєстрації місця проживання особи згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пунктом 3.1 Порядку №1077.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 4 ст. 55 Конституції України).

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено неправомірність рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни №20757630 від 17.04.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", що слугувало підставою для прийняття відповідачем - 2 оскаржуваного рішення - 2.

З огляду на вказане, з метою повного та ефективного правого захисту прав та охоронюваних законом інтересів суд вважає за необхідне скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 2 - го міського відділу у м. Вінниця від 19.01.2016 про зняттю з реєстрації місяця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В той же час, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг" від 10.12.2015 №888-VІІІ органом реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог звернутих позивачем до відповідача - 3, а відтак адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що при відкритті провадження у справі позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору і судом відкрито провадження у справі, судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни (АДРЕСА_2) №20757630 від 17.04.2015.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Театральна, б. 10, код ЄДРПОУ 37836770) в особі 2 - го міського відділу у м. Вінниця від 19.01.2016 про зняттю з реєстрації місяця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

4. Зобов'язати Вінницьку міську раду (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, б. 59, код ЄДРПОУ 25512617) в особі її виконавчого органу внести до карток реєстрації особи, адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та вжити заходів для поновлення реєстрації їх місяця проживання за вказаною адресою.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева