Рішення № 73009770, 01.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3739/16-ц

Провадження № 2/522/3835/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за участю третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» в особі представника звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, по якій просить стягнути з них заборгованість за кредитним договором на загальну суму 860434,75 (вісімсот шістдесят тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 75коп. та судовий збір у розмірі 12906,51 (дванадцять тисяч дев’ятсот шість) гривень 51 коп.

При цьому посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-502/084/2008 від 10.06.2008 р., за умовами якого ОСОБА_1 (надалі Позичальник або Відповідач-1) надано кредит в розмірі 35000 (тридцять п’ять тисяч) доларів США.

Також, в забезпечення належного виконання зобов’язань Відповідача-1 (Позичальника) за Кредитним договором 10.06.2008 р між Банком та ОСОБА_2 (надалі «Відповідач-2») було укладено Договір поруки № SR-502/804/2008 від 10.06.2008 року (надалі «договір поруки»). 10.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_3 (надалі «Відповідач-3») було укладено Договір поруки №SR-502/804/2008/1 від 22.02.2012 року (надалі «договір поруки»).

Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, у результаті чого станом на 08.07.2015 року виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 860 434,75 (вісімсот шістдесят тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 75 копійок.

Відповідно до ст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, в попередній редакції, 16.01.2017р. було винесено заочне рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 23.03.2017р. на підставі заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, відповідне заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

При новому розгляді справи заявлені вимоги та правове обґрунтування позову не змінювались.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за участю третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка приєднана до спільного розгляду з первісним позовом 22.08.2017 року, згідно якого просив визнати припиненим договір поруки № SR- 502/084/2008/1 від 22.02.2012 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.02.2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки № SR-502/084/2008/1, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 поручався перед банком за виконання зобов’язань позичальником по кредитному договору від 10.06.2008 року № ML-502/084/2008, укладеного між ПАТ «ОТБ Банк» та ОСОБА_1 30.05.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір № 1 до договору поруки № SR-502/084/2008/1. Заборгованість позичальника за період з 23 березня 2009 року до 02 березня 2016 року у зв’язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашенням кредиту та процентів за користування. Банк звернувся з вимогою № 3027 до поручителя про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором лише 17.08.2015 року.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що банк не скористався своїм правом пред’явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

Представник ПАТ «ОТП Банк» у судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила суд її задовольнити, у задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити в повному обсязі.

Відповідачі за первісним позовом у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені, поважних причин неявки суду не надавали.

Згідно зі ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-502/084/2008 від 10.06.2008 р., за умовами якого ОСОБА_1 (надалі Позичальник або Відповідач-1) надано кредит в розмірі 35000 (тридцять п’ять тисяч) доларів США.

У забезпечення належного виконання зобов’язань Відповідача-1 (Позичальника) за Кредитним договором 10.06.2008 р між Банком та ОСОБА_2 (надалі «Відповідач-2») було укладено Договір поруки № SR-502/804/2008 від 10.06.2008 року (надалі «договір поруки»). 10.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_3 (надалі «Відповідач-3») було укладено Договір поруки №SR-502/804/2008/1 від 22.02.2012 року (надалі «договір поруки»).

Відповідно до п. 2.3. договору поруки, поручитель ознайомлений з усіма умовами основного договору, у тому числі, про суму зобов’язання за кредитним договором та термін виконання основного зобов’язання - 10 червня 2030 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови повернення платежів, у результаті чого станом на 08.07.2015 року виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 860 434,75 (вісімсот шістдесят тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 75 копійок, що включає в себе:

- кредитна заборгованість 34026,66 доларів США;

- заборгованість по відсоткам 5 608,92 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 326, 81 гривень;

Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї ж статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ у постанові №6-1009цс17 від 14.06.2017р., в останній зазначено, що за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо, такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо протягом кредитор шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч.4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 14.06.2017р. у справі №6-1009цс17.

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов’язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов’язків.

З умов спірного кредитного договору, Додаткового договору №5 від 30.05.2014р. до і Кредитного договору та додатку № 1 (Графік) до Додаткового договору №5 від 30.05.2014р., вбачається, що боржник (а відтак і поручитель) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів 10 числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен здійснювати у відповідні дати кожного місяця (як це зазначено у останньому графіку від 30.05.2014р.), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

У разі пред’явлення кредитором вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень . 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у повному обсязі.

Крім того, позивач поніс витрати по сплаті судового збору, сума якого, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись: ст.ст.7-8, ст.ст. 81, 263 - 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (18.08.1963 р.н, ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, адреса, м. Київ, вул. Жилянська, 43) суму заборгованості за Кредитним договором № ML-502/084/2008 від 10.06.2008 р., що всього складає 39 635, 58 доларів США, що еквівалентно 860 107,94 гривень та пеню за прострочення виконання зобов’язання в сумі 326,81 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (18.08.1963 р. н, ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, адреса, м. Київ, вул. Жилянська, 43) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 906,51грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за участю третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 15 березня 2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук