Постанова № 73007633, 27.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3041/17 27.03.2018

Провадження №22-ц/784/545/18

Провадження №22-ц/784/545/18

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу №484/3041/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Максютенко Оксани Анатоліївни у приміщенні цього суду 15 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Первомайського міського голови Дромашко Людмили Григорівни про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Первомайського міського голови Дромашко Л.Г. про відшкодування шкоди.

Позов мотивовано тим, що міський голова Первомайської міської ради Дромашко Л.Г., не маючи рішення суду про визнання майна безгосподарним та непроводячи сесію Первомайської міської Ради Миколаївської області завдала йому, учаснику бойових дій в Афганістані шкоди, внаслідок якої його визнано інвалідом 2-гої групи.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1000000 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.

30 листопада 2017 р. та 10 січня 2018 р. ОСОБА_1 надав до суду обґрунтування позову, де зазначив, що шкода, завдана діями Первомайського міського голови Дромашко Л.Г., полягає в тому, що на протязі 21-го року не виконується рішення Первомайського міського суду Миколаївської області від 20 листопада 1996 р., за яким міський виконком зобов'язаний надати йому окреме благоустроєне житло для проживання. Крім того, Первомайський міський голова Дромашко Л.Г., використовуючи своє службове становище, разом з іншими особами вилучила у позивача індивідуальне майно з кабінету розміром 16.7 кв.м. по АДРЕСА_1, в якому він надавав юридичну допомогу особам з 1998 р. по квітень 2012 р. Розмір шкоди позивач розраховує з мінімальної заробітної плати на місяць, починаючи з 1 січня 1997 р. по 3 березня 2027 р. (дата виходу на пенсію), та відповідних нарахувань на зарплату.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

22 грудня 2017 р. Первомайським міським головою надано заперечення проти позову, які мотивовані тим, що в позовній заяві не зазначено жодних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не надано доказів, які підтверджували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати, винести нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права, оскільки, по-перше, позивач вважає безпідставною відмову в позові через достовірний факт відсутності рішення суду про визнання майна безгосподарним та ігнорування відповідачем судових засідань, недійсність доручення, виданого ОСОБА_3, а, по-друге, суд повинен був винести заочне рішення про стягнення з відповідача заявленої в позові суми.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд першої інстанції встановив і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, має право на першочергове забезпечення житловою площею і з 26 червня 1994 р. згідно рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області № 80 перебуває на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, а саме - в черзі на загальних підставах та у черзі учасників бойових дій в Афганістані.

Рішенням Первомайського міського суду Миколаївської області від 20 листопада 1996 р. зобов'язано Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області надати ОСОБА_1 окреме благоустроєне житло для проживання.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що невиконання відповідачем рішення суду про надання йому житла, а також вилучення без законних підстав належного йому майна з приміщення по АДРЕСА_1, де він здійснював адвокатську діяльність, йому було завдано майнову шкоду в розмірі 1000000 грн., а також внаслідок таких дій він став інвалідом другої групи

В силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Для настання відповідальності за спричинення майнової та моральної шкоди необхідні наявність майнової шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Особливості відшкодування шкоди, завдані рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб визначені законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, потерпілий у випадку завдання шкоди в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до вимог частин 1, 4-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень частин 1- 3 ст. 22 ЦК України особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

В позові, заявленому до суду, не зазначено, яку шкоду просить відшкодувати позивач - реальні збитки чи упущену вигоду, та чим обґрунтовує настання такої шкоди у визначеному ним розмірі, до того ж позивачем не надано жодного доказу настання майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2015 р., яким в задоволенні позову до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області та Первомайського міського голови Дромашко Л.Г. про відшкодування матеріальної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено (справа №484/3668/14-ц), встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від двох пропозицій про надання йому житлової площі, а також отримав від Держави житло через Міністерство оборони України, однак подарував його іншій особі.

Встановлені вказаним судовим рішенням обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи та свідчать про відсутність протиправної поведінки відповідача - міського голови Дромашко Л.Г. щодо ненадання позивачу житла.

Крім того, 19 вересня 2017 р. Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області видав ОСОБА_1 ордер на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_2 на підставі рішення №504 від 08 вересня 2017 р., що підтверджується ордером який міститься в матеріалах справи, тобто забезпечив позивача житлом.

Не підтверджується наданими позивачем доказами також і викладений у позові факт заволодіння відповідачем та за її вказівкою іншими особами належного позивачу майна з приміщення, розташованого по АДРЕСА_1.

При цьому судом встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01 листопада 2011 р. стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 34061 грн. 31 коп. заборгованості з орендної плати та зобов'язано його повернути об'єкт оренди нерухомого майна комунальної власності територіальній громаді міста Первомайська по АДРЕСА_3 загальною площею 18.5 кв.м. 12 грудня 2011 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №30318633 з приводу примусового виконання рішення Господарського суду від 18 листопада 2011 р.

Позивач, обґрунтовуючи спричинення йому протиправними діями міського голови Дромашко Л.Г. шкоди, також посилався на настання внаслідок таких дій у нього інвалідності.

Як встановив суд, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Первомайському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Миколаївської області з 04 листопада 2013 р. та отримує пенсію по інвалідності як інвалід другої групи загального захворювання (довідка №1131 від 12 червня 2017 р. Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області). Згідно довідки Пенсійного фонду України Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19 жовтня 2016 р. №2068 ОСОБА_1 має встановлену довічно другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

Яких-небудь доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між настанням інвалідності та діями відповідача позивачем не надано.

Проаналізувавши вищевикладені обставини та докази, суд обґрунтовано дійшов висновку, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, оскільки останнім не доведено як факт спричинення шкоди, так й наявність протиправної поведінки відповідача та причинно наслідкового зв'язку із такою поведінкою та будь-якими негативними наслідками для позивача.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не містять будь-яких конкретних посилань на те, в чому полягає неправильність висновків суду.

Зокрема, посилання в апеляційній скарзі на неявку відповідача особисто до суду не може впливати на законність та обґрунтованість рішення.

Доводи скарги щодо відсутності рішення суду про визнання майна безгосподарним не зрозумілі, тому що не наведене, якого майна це стосується і яке це відношення має до даного спору.

Стосовно обов'язку суду першої інстанції ухвалити по справі заочне рішення, то такі твердження гуртуються на помилковому тлумаченні ОСОБА_1 положень закону.

Так, враховуючи, що від відповідача Дромашко Л.Г. надійшли заперечення проти позовної заяви та участь в судовому засіданні брав представник відповідача, не було передбачених ст. 280 ЦПК України умов для проведення заочного розгляду справи.

Щодо недійсності виданої відповідачем - міським головою Дромашко Л.Г. на ім'я ОСОБА_3 довіреності, то такі обставини також не можуть свідчити про неправильність ухваленого по справі рішення.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

__________

Повний текст постанови складено 27 березня 2018 року