Вирок № 73005259, 27.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/4091/15-к

Провадження №1-кп/127/191/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Каленяка Р.А.,

при секретарі Сташко В.С.,

за участю:

прокурора Гунька В.М.,

захисника Засипкіна В.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Вінниці матеріали об'єднаних кримінальних проваджень № 42015020420000087 та № 42016020420000146, які надійшли з Військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України з обвинувальними актами по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини - польова пошта В2248 солдата, учасника антитерористичної операції, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого:

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 402, ч.1 ст. 408 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 призваний під час мобілізації, на підставі нарядів військового комісара Вінницького ОВК проходить військову службу у військовій частині польова пошта В2248. Під час виконання своїх службових обов'язків солдат ОСОБА_2 відповідно до положень Військової присяги та ст.ст. 11, 16, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази начальника, стримувати інших й самому не допускати негідних вчинків.

Відповідно до ст. 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Солдат військової частини польова пошта В2248 ОСОБА_2, 28.08.2014, на підставі припису №81 від 28.08.2014 вибув із постійного місця дислокації даної військової частини в зоні проведення АТО до військового комісаріату Вінницької області для подальшого проходження військової служби та відповідно по прибуттю, а саме з 29.08.2014 перебуває у підпорядкуванні посадових осіб Вінницького ОВК.

ОСОБА_2, на підставі наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 29.08.2014 №140 був прикомандирований до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату для подальшого проходження військової служби та виконання посадових обов'язків.

Військовим комісаром Вінницького обласного військового комісаріату 04 вересня 2014 року видано наказ №351 «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта В2248 до місця виконання завдання». Вказаний наказ був виданий повноважною особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтується на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тобто в контексті ст. 41 КК України є законним.

Проте, будучи невдоволеним від вибуття до місця постійної дислокації військової частини - польова пошта В2248, розуміючи, що військова частина дислокується в зоні проведення АТО та приймає участь у бойових діях, у солдата ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на відкриту відмову від виконання наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04 вересня 2014 року «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта В2248 до місця виконання завдання», а також відмову від виконання обов'язків за посадою, чим підриває боєготовність та боєздатність вказаної військової частини.

Реалізуючи задумане, солдат ОСОБА_2, відмовився ставити підпис про ознайомлення його з вищевказаним наказом військового комісара Вінницького ОВК та відмовився отримати припис про вибуття до місця постійної дислокації військової частини - польова пошта В2248, про що було складено комісійний акт засвідчення відмови про ознайомлення з наказом від 08.09.2014., а також умисно без будь-яких поважних причин відкрито відмовився їх виконувати, про що усно заявив військовому комісару Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату.

Крім того, ОСОБА_2 призваний 16.05.2014 Вінницьким ОМВК на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлений для походження військової служби до військової частини - польова пошта В2248 (9 батальйон територіальної оборони). Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2248 від 24.05.2014 №16 солдат ОСОБА_2 призначений на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти, : врахований до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, охорони суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2248 №104 від 28.08.2014 солдат ОСОБА_2 направлений до Вінницького обласного військового комісаріату для відновлення боєздатності і морально-психологічного стану. По прибуттю даного військовослужбовця до Вінницького ОВК відповідно до наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату від 29.08.2017 №140 місцем проходження служби ОСОБА_2 був визначений Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат (м. Вінниця, вул. Д. Галицького, 31).

Відповідно до наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату від 04.09.2014 №351 «Про повернення військовослужбовців військової частини - польова пошта В2248 до місця виконання завдання» солдат ОСОБА_2 мав вибути до військової частини - польова пошта В2248, яка дислокувалась в зоні проведення Антитерористичної операції (м. Маріуполь Донецької області) та приступити до виконання своїх службових обов'язків згідно займаної посади.

ОСОБА_2 08.09.2014, будучи ознайомленим в приміщенні Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату з вищевказаним наказом на повернення до військової частини - польова пошта В2248 та, отримавши відповідний припис на вибуття, в розташування військової частини, яка дислокувалась на території аеропорту м. Маріуполь Донецької області, так і не прибув, а з 08.09.2014 по сьогоднішній день проводить вільний час на власний розсуд, перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2248 від 19.09.2014 року №127 даний військовослужбовець облікований як особа, що самовільно залишила військову частину.

Таким чином, солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової частини - польова пошта В2248, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом та з метою ухилитися від військової служби повністю, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, враховуючи стан у Державі, 08.09.2014 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та не з'явився до військової частини - польова пошта В2248 аеропорт м. Маріуполь Донецької області з метою ухилитись від військової служби в подальшому проводив час на власний розсуд, перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, за обставин викладених в обвинувальних актах, щиро розкаявся у вчиненому.Суду пояснив, що у травні 2014 року він був призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини польова пошта В2248. Проходив службу в зоні АТО та приймав участь у бойових діях, що підтверджується відповідними документами. В подальшому він був переведений на службу у Вінницький ОВК. Він відмовився виконувати наказ військового комісара та не повернувся до місця постійної дислокації військової частини польова пошта В2248, вирішив поїхати додому де постійно проживав.

У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.

Відповідно до вимог ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, з'ясувавши чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно довідки КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. Ющенка» ОСОБА_2 на обліку не перебуває.

Згідно довідки Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» ОСОБА_2 на обліку не перебуває.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Оцінивши досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд кваліфікує його дії:

за ч. 1 ст. 402 КК України, тобто непокора, відкрита відмова виконати наказ начальника;

за ч.1 ст. 408 КК України - дезертирство, нез'явлення на службу з метою ухилитись від військової служби.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлені.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, обвинувачений у судовому засіданні заявив клопотання про застосування до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» так як він є учасником антитерористичної операції.

Відповідно до довідки командира військової частини - польова пошта В2248 солдат ОСОБА_2 з 12 червня 2014 року по 28 серпня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, обвинувачений ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування призначеного йому покарання в зв'язку з актом амністії.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні та позбавлення волі на певний строк.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 402 КК України і призначити йому покарання у виді одного року тримання у дисциплінарному батальйоні.

Визнати винним ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді двох років позбавлення волі

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя: