Постанова № 73002846, 22.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 914/1701/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Скрипчук О.С.

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційні скарги Львівської міської ради б/н (вх. №01-05/6114/17 від 26.12.2017) та Фойте Інвестментс Лімітед, зареєстрованого у Республіці Кіпр, представництво в Україні б/н від 16.02.2018р. (вх. № 01-05/698/18 від 27.02.2018р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 (суддя Синчук М.М., повний текст складено 06.11.2017)

у справі № 914/1701/17

за позовом: керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Львова, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Фойте Інвестментс Лімітед, зареєстрованого у Республіці Кіпр, представництво в Україні, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

за участю представників:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. - прокурор (службове посвідчення № 047917 від 13.09.2017р.);

від відповідача-1: Скочинська Х.І. - представник (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача-2: Шубак О.І. - адвокат (ордер на надання правової допомоги в матеріалах справи);

від третьої особи: не з'явився (належно повідомлено).

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в редакції Закону від 03.10.17 р. №2147-VIII справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 22.03.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Підстави відкладення розгляду справи викладені у відповідних ухвалах суду.

Третя особа у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджує наявне у матеріалах справи поштове рекомендоване повідомлення від 02.03.2018р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2017р. (суддя Синчук М.М.) у справі № 914/1701/17 позов керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Львова задоволено повністю. Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 18.09.2014 р. №3882 "Про надання Фойте Інвестментс Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на АДРЕСА_1". Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 19.03.2015 р. №4470 "Про затвердження Фойте Інвестментс Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1". Визнано недійсним договір оренди землі №С-3007, укладений 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та Фойте Інвестментс Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688776646101) площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2015 р., номер запису про інше речове право 10559032. Зобов'язано Фойте Інвестментс Лімітед, представництво в Україні, повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1066 га на АДРЕСА_1 в користь територіальної громади м.Львова. Стягнуто з відповідача Фойте Інвестментс Лімітед на рахунок прокуратури Львівської області сплачений судовий збір в сумі 10 167,54 грн. Стягнуто з відповідача Львівської міської ради на рахунок прокуратури Львівської області сплачений судовий збір в сумі 10 167,54 грн.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст. 3, п. п. а, в ч.1 ст.12, ст. 19, ч. 1 ст. 20, ст. 21, ч.1 ст. 116, ч. 2 ст. 124, ч. ч. 2, 3 ст. 134, ст. 152 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (надалі - Закон №161-XIV), ч. ч. 1,3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII), ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), ст. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 по справі № 1-10/2004 і зроблено висновок, що Львівською міською радою надано Фойте Інвестментс Лімітед земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, на якій немає об'єктів нерухомого майна та передбачено влаштування і обслуговування гостьової автостоянки, що є об'єктом дорожнього сервісу, всупереч встановленому законом порядку в оренду без проведення земельних торгів. Землі транспорту, зв'язку за основним цільовим призначенням належать до окремої категорії земель та не можуть бути за функціональним призначенням частиною земель житлової та громадської забудови, однак, ухвалами Львівської міської ради № 3882 від 18.09.2014, № 4470 від 19.03.2015 р., договором оренди землі № С-3007 від 25.05.2015 р. земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 ЗК України, одночасно віднесено до двох різних категорій земель - земель житлової та громадської забудови, а також земель транспорту, зв'язку. Також, у договорі оренди землі № С-3007, укладеному 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та Фойте Інвестментс Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, не зазначено відомості про особу, яка підписала договір від імені орендаря, а також її повноваження на підписання договору.

Львівська міська рада не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його необгрунтованим та незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, зокрема, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання щодо наявності правових підстав представництва львівською місцевою прокуратурою в суді інтересів територіальної громади м. Львова, оскільки згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, а тому позов може бути поданий прокуратурою лише в інтересах Львівської міської ради. Зазначає, що органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Вважає, що прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб'єктом владних повноважень. Вказує про не повідомлення Львівської міської ради як компетентного орану прокурором про звернення до суду для підтвердження підстав для представництва інтересів у суді у зв'язку з невиконанням покладених функцій щодо захисту територіальної громади м. Львова. Вважає твердження суду, що у договорі оренди не зазначено відомості про особу, яка підписала договір від імені орендаря, а також її повноваження на підписання договору таким, що не відповідає дійсності. Зазначає, що у договорі оренди землі № С-3007 від 25.05.2015 р. чітко вказані відомості про орендаря земельної ділянки, зокрема зазначено, що орендарем є Фойте Інвестментс Лімітед, зареєстроване у Республіці Кіпр, м. Лімасол 3035, вул. Анастесі Сіукрі/Олімпіон, Теміс Тауер, представництво в Україні - м. Київ, вул. Васильківська, 1, а тому договір підписаний із зазначенням орендаря, уповноваженого представництва та всіх необхідних реквізитів згідно законодавства. Апелянт з посиланням на ст. 120 ЗК України зазначає, що у приватній власності Фойте Інвестментс Лімітед знаходиться суміжна земельна ділянка на АДРЕСА_1, площею 0.2490 га, кадастровий НОМЕР_2 (згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2012р. N2218) та будівля площею 358.8, яка розташована на зазначеній земельній ділянці (право приватної власності оформлено згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2012р. №2215), а згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016р. зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Зазначає, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Стверджує про неправильну оцінку судом першої інстанції про віднесення земельної ділянки до двох різних категорій земель, оскільки земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, а за функціональним використанням до земель транспорту, а коефіцієнт функціонального призначення застосовується при обрахуванні нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Фойте Інвестментс Лімітед не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та безпідставним. Апелянт зазначає, зокрема, що порушуючи провадження у справі та розглядаючи позов, суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 2, 29, 81 ГПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) та неправильно застосував положення ст. 131-2 Конституції України, Закону № 1697-VII, Закону №280/97-ВР, рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 по справі № 18-рп/2004, що є, на думку апелянта, підставою для скасування оскаржуваного рішення в апеляційному порядку. Стверджує, що прокурор подав позовну заяву не самостійно і не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме в інтересах держави в особі територіальної громади міста Львів, яка не є ні державним органом, ні органом місцевого самоврядування і тому не може виступати позивачем у справі, на що не звернув уваги місцевий господарський суд та не застосував до позовної заяви наслідки, передбачені ст. 63 або ст. 81 ГПК України (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), що мало наслідком прийняття незаконного рішення. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки держава не має жодного відношення до спірної земельної ділянки.

Фойте Інвестментс Лімітед у письмових поясненнях вважає апеляційну скаргу Львівської міської ради такою, що підлягає задоволенню. Зазначає, що у оскаржуваному рішенні не враховані зміни до Конституції України, внесені Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 2 червня 2016 року №1401-VIII, які діяли під час подання прокурором позову та під час розгляду справи судом, згідно яких прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суду у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, а станом на час подання прокурором позову та розгляду справи судом, закон, який визначає виключні випадки представництва прокуратурою інтересів держави відсутній, а ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII, не може бути нормою, що надає прокуратурі право пред'являти позов і інтересах держави. Стверджує, що при здійсненні місцевими радами після 2013 року власних, а не делегованих повноважень, щодо розпорядження землями комунальної власності, має місце не державний інтерес, а інтерес місцевих територіальних громад, які діють в особі відповідних рад, а в даному випадку не надано жодних доказів про порушення права місцевої територіальної громади міста Львова. Вважає, що подання керівником Львівської місцевої прокуратури №1 позову і його задоволення судом суперечить не тільки конституційній нормі, а і нормам міжнародного права, зокрема, Європейською хартією місцевого самоврядування 1985р. передбачено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини суспільних справ є цілком автономними від держави. Зазначає, що спірна земельна ділянка вже перебувала у оренді фізичної особи - громадянина Польщі ОСОБА_9, який є власником Фойте Інвестментс Лімітед, а фактично ОСОБА_9 погодився передати право оренди спірної земельної ділянки власній юридичній особі, а Львівська міська рада підписавши із свого боку документи, недійсність яких є предметом судового розгляду, формалізувала передачу права оренди юридичній особі.

Львівська місцева прокуратура №1 у відзиві на апеляційну скаргу Львівської міської ради просить залишити без змін оскаржуване рішення суду, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що Львівська міська рада повідомлена про подання даного позову як відповідач у справі шляхом надсилання копії позовної заяви та матеріалів у відповідності до вимог ГПК України. Стверджує, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не має повноважень визнавати недійсними (скасовувати) ухвали міської ради щодо надання земельних ділянок, договори оренди землі, а також звертатися з цих питань до суду. Крім того, згідно ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV передбачено право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель звертатися до суду з позовом лише щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Зазначає, що у договорі оренди землі відсутні відомості про особу, яка діяла від імені орендаря та підписала цей договір, зокрема, її прізвище, ім'я, повноваження на підписання договору від імені орендаря, визначені довіреністю, установчими чи іншими документами, законом або іншими актами цивільного законодавства. Вважає, що апелянт безпідставно посилається на норми ст. 120 ЗК України, оскільки на спірній земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а такі об'єкти, що перебувають у власності орендаря знаходяться, за змістом апеляційної скарги, на сусідній земельній ділянці, надання якої не оспорюється. Посилається на те, що згідно ст. 19 ЗК України землі житлової та громадської забудови та землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є різними категоріями земель за основним цільовим призначенням, а у оскаржуваних ухвалах земельну ділянку одночасно віднесено до двох категорій земель. Зазначає, що влаштування у межах «червоних ліній» гостьової автостоянки, яка є об'єктом дорожнього сервісу, призведе до порушення ч. 2 ст. 18 Закону №2862-IV.

Львівська місцева прокуратура №1 у відзиві на апеляційну скаргу Фойте Інвестментс Лімітед просить залишити без змін оскаржуване рішення суду, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що позивачем надавався відзив на повернуту судом апеляційну скаргу Фойте Інвестментс Лімітед, доводи викладені в якому позивач підтримує. Зазначає, що Львівська міська рада діяла всупереч вимогам чинного законодавства, не в межах наданих повноважень, що не може вважатись вираженням волі територіальної громади та порушує її права власника земельної ділянки передбачені законом.

Третя особа не надала відзиву на апеляційні скарги.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційними скаргами та відзивами на них та поясненнями, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Фойте Інвестментс Лімітед, компанія з обмеженою відповідальністю, зареєстрована 13.12.2011р. за законодавством Республіки Кіпр та знаходиться за адресою: Республіка Кіпр, м. Лімасол 3035, вул. Анастасі Сіукрі і Олімпіон, Теміс Тауер, 6-й поверх, що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 89, 91, т.1).

30.12.2013 р. директором Фойте Інвестментс Лімітед ухвалено рішення про створення представництва Фойте Інвестментс Лімітед із зазначенням адреси: м. Київ, вул. Васильківська, 1 та призначено головою представництва ОСОБА_9 (а.с. 87, т.1).

30.12.2013 р. директор Фойте Інвестментс Лімітед звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою про реєстрацію представництва Фойте Інвестментс Лімітед в Україні із зазначенням майбутньої адреси: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (а.с. 93, т.1).

30.12.2013 р. приватною компанією Фойте Інвестментс Лімітед видано довіреність ОСОБА_9, голові представництва, на представлення інтересів компанії в усіх державних та недержавних органах, підприємствах, установах і організаціях та їх структурних підрозділах, без права передоручення строком до 31.12.2014р. (а.с. 96-97, т.1) .

Представництво Фойте Інвестментс Лімітед було зареєстроване в Україні Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за реєстраційним номером №ПІ-4991 17.02.2014р., адреса представництва: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 (а.с. 81- 82, т.1).

Ухвалою Львівської міської ради №3882 від 18.09.2014 р. "Про надання Фойте Інвестментс Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на АДРЕСА_1" Львівська міська рада надала Фойте Інвестментс Лімітед дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,1066 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва і посадки багаторічних насаджень на АДРЕСА_1 для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі транспорту, зв'язку (а.с. 24, т.1).

Згідно із ухвалою Львівської міської ради № 4470 від 19.03.2015 р. "Про затвердження Фойте Інвестментс Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1" Львівською міською радою вилучено, за згодою з користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, земельну ділянку площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, розірвано договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_9 (зареєстрований у Львівській міській раді 07.09.2012 за № С-2445 та у відділі Держземагенства у м. Львові Львівської області 07.12.2012 за № 461010004001123), а також затверджено Фойте Інвестментс Лімітед технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано земельну ділянку площею 0,1066 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий НОМЕР_1) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі транспорту, зв'язку (а.с. 25, т.1).

25.05.2015 р. між Львівською міською радою (орендодавець) та Фойте Інвестментс Лімітед (орендар) укладено договір оренди землі № С-3007 (надалі - Договір), згідно якого в оренду Фойте Інвестментс Лімітед передається земельна ділянка, кадастровий НОМЕР_1 загальною площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, у тому числі в межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень 0,1066 га (а.с. 26-30, т.1).

На орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна немає (п.п. 3, 4 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, його укладено на 5 років до 19.03.2020 р.

Земельна ділянка передається в оренду для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі транспорту, зв'язку (п.п. 15, 16 Договору).

Відповідно до реквізитів сторін даного Договору, орендар Фойте Інвестментс Лімітед, яке знаходиться за адресою: Республіка Кіпр, м. Лімасол 3035, вул. Анастасі Сіукрі/Олімпіон, Теміс Тауер, 6-й поверх, має представництво в Україні за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605165882017 від 06.06.2017р. кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на АДРЕСА_1, орендарем є Фойте Інвестментс Лімітед, податковий номер 41995111 (а.с. 32-33, т.1). У Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1066 га на АДРЕСА_1 обліковано за цільовим призначенням - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки. На земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради, 15.07.2015 р. зареєстровано право оренди Фойте Інвестментс Лімітед до 19.03.2020 р.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №93526429 від 02.08.2017р. щодо об'єкта оренди кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, орендар Фойте інвестментс Лімітед, відомості з реєстру права власності на нерухоме майно відсутні (а.с. 35-36, т.1).

17.08.2012 р. між громадянином Польщі ОСОБА_9 (продавець) та Фойте Інвестментс Лімітед (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2490га, кадастровий номер НОМЕР_2.

17.08.2012 р. між громадянином Польщі ФОП ОСОБА_9 (продавець) та Фойте Інвестментс Лімітед (покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 358,8кв.м., розташованої на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №96435304 від 06.09.2017 р. щодо іншої земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, площа 0,249 га то вона перебуває у власності Фойте Інвестментс Лімітед, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, причиною відсутності коду ЄДРПОУ цієї особи є те, що "особа не є резидентом України, країна реєстрації: Кіпр, адреса: Кіпр, Анастасі Сіукрі/Олімпіон, Теміс Тауер, 6-й поверх, 3035, Лімасол, Кіпр (а/с 58419, 3734 Лімасол) (а.с. 48-49, т.1).

18.08.2017р. керівник Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача 1: Львівської міської ради та відповідача 2: Фойте Інвестментс Лімітед про визнання недійсними ухвали Львівської міської ради від 18.09.2014 р. №3882 "Про надання Фойте Інвестментс Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на АДРЕСА_1" та ухвали Львівської міської ради від 19.03.2015 р. №4470 "Про затвердження Фойте Інвестментс Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1"; визнання недійсним договору оренди землі №С-3007, укладеного 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та Фойте Інвестментс Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688776646101) площею 0,1066 га на АДРЕСА_1 та зобов'язання Фойте Інвестментс Лімітед повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1066 га на АДРЕСА_1 в користь територіальної громади м.Львова.

У позовній заяві позивач вказує про те, що Львівською міською радою надано Фойте Інвестментс Лімітед земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, на якій немає об'єктів нерухомого майна та передбачено влаштування і обслуговування гостьової автостоянки, що є об'єктом дорожнього сервісу, всупереч встановленому законом порядку в оренду без проведення земельних торгів. Зазначає, що землі транспорту, зв'язку за основним цільовим призначенням належать до окремої категорії земель та не можуть бути за функціональним призначенням частиною земель житлової та громадської забудови, водночас ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 р. №3882, №4470 від 19.03.2015 р., договором оренди землі №С-3007 від 25.05.2015 р. земельну ділянку всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 ЗК України, одночасно віднесено до двох різних категорій земель - земель житлової та громадської забудови, а також земель транспорту, зв'язку. Також посилається на те, що у договорі оренди землі №С-3007 від 25.05.2015 р. не зазначено відомості про особу, яка підписала договір від імені орендаря, а також її повноваження на це.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до положень частини 2 статі 29 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позовної заяви) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позовної заяви) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до 2 ст. 2 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позовної заяви) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Як вбачається з позовної заяви позов прокурором подано в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. У позовній заяві вказано, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у справі відповідачем (Львівська міська рада), керівник Львівської місцевої прокуратури №1 звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України, Закон від 15.07.97 р. № 452/97-ВР; чинна для України 01.01.98 р.) органи місцевого самоврядування в Україні мають недержавний статус.

Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (зі змінами) (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Львівська міська рада у апеляційній скарзі зазначає, зокрема, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання щодо наявності правових підстав представництва львівською місцевою прокуратурою в суді інтересів територіальної громади м. Львова, оскільки згідно ст. 10 Закону №280/97-ВР Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, а тому позов може бути поданий прокуратурою лише в інтересах Львівської міської ради.

Дані доводи Львівської міської ради є необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції надано оцінку підставам звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади з обґрунтуванням порушення інтересів територіальної громади м. Львова, органом, який відповідно до ст.10 Закону №280/97-ВР представляє територіальну громаду міста Львова, що унеможливлює зазначення прокурором про необхідність захисту прав цього ж суб'єкта в якості позивача у спорі.

У апеляційній скарзі Львівська міська рада вказує про не повідомлення Львівської міської ради як компетентного орану прокурором про звернення до суду для підтвердження підстав для представництва інтересів у суді у зв'язку з невиконанням покладених функцій щодо захисту територіальної громади м. Львова, однак дані доводи відповідача-1 також є необгрунтованими, оскільки керівник Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду за захистом державних інтересів самостійно, як позивач, а тому не мав обов'язку повідомляти Львівську міську раду, як компетентний орган, про звернення до суду для підтвердження підстав для представництва інтересів, оскільки не звертався до суду в інтересах Львівської міської ради. Крім того, Львівська міська рада була повідомлена про пред'явлення вказаного позову як відповідач у справі шляхом надіслання копії позовної заяви та матеріалів у відповідності до вимог ГПК України.

Також, у апеляційній скарзі Львівська міська рада зазначає, що органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV передбачено право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель звертатися до суду з позовом лише щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи наведене суд погоджується з доводами позивача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не має права звернення до суду з питань визнання недійсними (скасування) ухвал міської ради щодо надання земельних ділянок, договорів оренди землі.

Фойте Інвестментс Лімітед у апеляційній скарзі стверджує, що прокурор подав позовну заяву не самостійно і не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме в інтересах держави в особі територіальної громади міста Львів, яка не є ні державним органом, ні органом місцевого самоврядування і тому не може виступати позивачем у справі, на що не звернув уваги місцевий господарський суд та не застосував до позовної заяви наслідки, передбачені ст. 63 або ст. 81 ГПК України (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), що мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Територіальна громада міста Львова, не є ні державним органом, ні органом місцевого самоврядування, а також не має статусу юридичної особи, а тому не може виступати позивачем у справі. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем є виключно керівник Львівської місцевої прокуратури №1, а зазначення територіальної громади міста Львова стосується порушення її інтересів.

Щодо визнання недійсними ухвали Львівської міської ради від 18.09.2014 р. №3882 "Про надання Фойте Інвестментс Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на АДРЕСА_1" та ухвали Львівської міської ради від 19.03.2015 р. №4470 "Про затвердження Фойте Інвестментс Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1"

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із виникненням, припиненням права користування землею, регулюються Конституцією України, ЗК України, ЦК України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 Закону №280/97-ВР).

Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п.п. «а», «в» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Згідно ст. 1 Закону №2862-IV об'єкти дорожнього сервісу - майданчики для стоянки транспортних засобів, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми) та інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Оскаржувані рішення міської ради прийняті щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,1066 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва і посадки багаторічних насаджень на АДРЕСА_1 для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі транспорту, зв'язку.

Враховуючи наведені вимоги ст.ст. 124, 134 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів дорожнього сервісу здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, Львівською міською радою надано Фойте Інвестментс Лімітед земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, на якій немає об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №93526429 від 02.08.2017р. (а.с. 35-36, т.1) та передбачено влаштування і обслуговування гостьової автостоянки, що є об'єктом дорожнього сервісу, всупереч встановленому законом порядку в оренду без проведення земельних торгів.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону №2862-IV межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Враховуючи все вищенаведене землі транспорту, зв'язку за основним цільовим призначенням належать до окремої категорії земель (п. "ж" ч. 1 ст. 19 ЗК України ) та не можуть за функціональним призначенням належати до земель житлової та громадської забудови, однак в оскаржуваних ухвалах всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 ЗК України, одночасно віднесено до двох різних категорій земель - земель житлової та громадської забудови, а також земель транспорту, зв'язку.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд підставно задоволив позовну вимогу про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 18.09.2014 р. №3882 "Про надання Фойте Інвестментс Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на АДРЕСА_1" та ухвалу Львівської міської ради від 19.03.2015 р. №4470 "Про затвердження Фойте Інвестментс Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1".

Щодо визнання недійсним договору оренди землі №С-3007, укладеного 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та Фойте Інвестментс Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688776646101) площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2015 р., номер запису про інше речове право 10559032 слід брати до уваги наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (у редакції чинній станом на 25.05.2015 р.) (далі - Закон №1211-IV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 2 цього ж Закону (у редакції чинній станом на 25.05.2015 р.) зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону №1211-IV (у редакції чинній станом на 25.05.2015 р.) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що договір оренди землі №С-3007, укладений 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та Фойте Інвестментс Лімітед на підставі прийнятої відповідачем-1 оспорюваної незаконної ухвали Львівської міської ради № 4470 від 19.03.2015 р., то слід зробити висновок про невідповідність його наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексам України, Закону №161-XIV, у зв'язку з чим договір оренди землі №С-3007 від 25.05.2015 р. кадастровий номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688776646101) площею 0,1066 га на АДРЕСА_1 підставно місцевим господарським судом визнаний недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Однак, у договорі оренди землі № С-3007, укладеному 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та Фойте Інвестментс Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1066 га на АДРЕСА_1, не зазначено відомості про особу, яка підписала договір від імені орендаря, а також її повноваження на підписання договору.

Львівська міська рада у апеляційній скарзі зазначає, що у договорі оренди землі № С-3007 від 25.05.2015 р. чітко вказані відомості про орендаря земельної ділянки, зокрема зазначено, що орендарем є Фойте Інвестментс Лімітед, зареєстроване у Республіці Кіпр, м. Лімасол 3035, вул. Анастесі Сіукрі/Олімпіон, Теміс Тауер, представництво в Україні - м. Київ, вул. Васильківська, 1, а тому договір підписаний із зазначенням орендаря, уповноваженого представництва та всіх необхідних реквізитів згідно законодавства. Дані доводи міської ради не спростовують факту підписання договору від імені орендаря без зазначення відомостей про особу, що підписала, а саме прізвища та ініціалів, та на підставі чого підтверджуються повноваження цієї особи.

Відповідно до ст. 93 ЗК України особа набуває права використовувати земельну ділянку не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу її в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі. Чинність рішення органу місцевого самоврядування, яке було підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, не є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання недійсним відповідного договору (постанова Верховного Суду України у справі №18/109 від 27.01.2009р.).

Щодо доводів Львівської міської ради з посиланням на ст. 120 ЗК України, що у приватній власності Фойте Інвестментс Лімітед знаходиться суміжна земельна ділянка на АДРЕСА_1, площею 0.2490 га, кадастровий НОМЕР_2 (згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2012р. N2218) та будівля площею 358.8, яка розташована на зазначеній земельній ділянці (право приватної власності оформлено згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2012р. №2215), то згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016р. зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, то такі доводи є безпідставними, оскільки на земельній ділянці кадастровий НОМЕР_1, немає жодних об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №93526429 від 02.08.2017р. (а.с. 35-36, т.1).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Фойте Інвестментс Лімітед повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1066 га на АДРЕСА_1 в користь територіальної громади м. Львова, то така вимога є похідною від попередніх та підлягає задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційних скарг, оскаржуваного рішення суду без змін, у зв'язку із чим згідно із ст. 129 ГПК України на апелянтів покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2017р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Львівську міську раду та Фойте Інвестментс Лімітед.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.03.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Скрипчук О.С.