Рішення № 73002431, 26.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/116/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д’яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши справу №916/116/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” (49008, м.Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” (67780, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Лиманський, буд. 1)

Про стягнення 771788,47 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, адвокат

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №ГСОО 123/18 від 22.01.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС”, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 771788,47 грн.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Договору постачання №081215/01 від 08 грудня 2015р. та направлено на стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 771788,47 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 741907,18 грн., інфляційних втрат у розмірі 24068,69 грн., 3% річних у розмірі 5812,69 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2018р. прийнято позовну заяву (вх. № ГСОО 123/18 від 22.01.2018р.) Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/116/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19 лютого 2018 року об 12 год. 30 хв.

20.03.2018р. до господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” надано клопотання, у якому позивач просив суд провести розгляд судового засідання, призначеного на 20.03.2018р., без участі позивача та призначити до розгляду по суті дану справу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/116/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” про стягнення 771788,47 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26.03.2018р. о 09:30.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” 13.02.2018р. до господарського суду Одеської області було надано відзив на позовну заяву, у якому було зазначено суду, що відповідачем в повному обсязі визнаються позовні вимоги позивача та зазначено, що дійсно в період з 13.07.2017р. по 19.10.2017р. позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 785597,38 грн. та станом на 10.09.2017р. з боку відповідача існувала переплата, у зв’язку з чим станом на 18.12.2017р. існує основна заборгованість у розмірі 741907,18 грн. Також, у даному відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” просило суд надати час для вирішення між сторонами питання щодо укладання мирової угоди.

Однак, станом на 26.03.2018р. з боку сторін не було надано до суду будь-яких відомостей щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд встановив.

08 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” (Покупець) було укладено Договір постачання №081215/01 (надалі – договір), за умовами якого Постачальник зобов’язується поставляти й передавати у власність Покупцеві предмет Договору для використання його в господарській діяльності, а Покупець зобов’язується приймати предмет Договору й оплачувати його вартість.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди №1 від 20.02.2017р. до Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р., предметом даного договору є преформа, кришка та ручка для пляшок, іменований далі по тексту договору „товар”. Товар має відповідати вимогам ТУ У 22.2-39632675-001:2016 та/або ТУ У 22.2-39632675-002:2016”.

Умовами п. 2.2 Договору визначено, що на кожну партію товару складається специфікація, у якій вказується асортимент товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару, а також строк поставки. Специфікації погоджується й підписуються сторонами спільно і є невід’ємними частинами даного договору. (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, складає сукупність кількості поставленого товару Покупцю згідно з видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.5. Додаткової угоди №1 від 20.02.2017р. до Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р., умови оплати: відтермінування платежу протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання продукції Покупцем.

Відповідно до п. 4.1. Договору, товар, зазначений у п. 1.2. даного Договору, поставляється на умовах EXW – склад Постачальника, відповідно до МПТКТ „ІНКОТЕРМС”, у редакції 2010р.

На виконання умов укладеного Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р., позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” було здійснено поставку товару на загальну вартість 785597,38 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною від 13 липня 2017 року №130705 на суму 49024грн., видатковою накладною від 24 липня 2017 року №240706 на суму 46227,31 грн., видатковою накладною від 26 липня 2017 року №260707 на суму 44385,41 грн., видатковою накладною від 31 липня 2017 року №310705 на суму 119013,92 грн., видатковою накладною від 02 серпня 2017 року №20805 на суму 62621,47 грн., видатковою накладною від 07 серпня 2017 року №70802 на суму 82105,02грн., видатковою накладною від 11 серпня 2017 року №110807 на суму 60890,44грн., видатковою накладною від 15 серпня 2017 року №150804 на суму 47351,28грн., видатковою накладною від 29 серпня 2017 року №290812 на суму 47106,43грн., видатковою накладною від 15 вересня 2017 року №150902 на суму 148297,39грн., видатковою накладною від 18 жовтня 2017 року №181019 на суму 38611,18грн., видатковою накладною від 19 жовтня 2017 року №191009 на суму 39963,53грн.

Як зазначає позивач, з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” було здійснено часткову сплату вартості поставленого товару Товариству з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” у розмірі 10000 грн., а також, у відповідача станом на 10.09.2017р. існувала переплата за поставлений товар у сумі 33690,20грн.

Отже, з урахуванням часткової оплати вартості поставленого товару та наявної переплати з боку відповідача, станом на момент розгляду справи за ним рахується основний боргу у розмірі 741907,18 грн., який є непогашеним.

У зв’язку з неналежним виконання з боку відповідача договірних зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного між ними Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р., з урахуванням Додаткової угоди №1 від 20.02.2017р. та направлено на стягнення загальної суми боргу у розмірі 771788,47 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 741907,18 грн., інфляційних втрат у сумі 24068,69 грн. та 3% річних у сумі 5812,69 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” виникли на підставі укладеного між ними 08 грудня 2015 року Договору постачання №081215/01 та 20 лютого 2017р. Додаткової угоди №1 до Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” прийнятих на себе зобов’язань за умовами Договору постачання №081215/01 від 08 грудня 2015 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29.02.2017р. до Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р. перед позивачем.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором постачання №081215/01 від 08 грудня 2015 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29.02.2017р. до Договору постачання №081215/01 від 08.12.2015р. у розмірі 741907,18 грн. - є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, який наявний у матеріалах справи (а.с. 8).

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується борг зі сплати інфляційних втрат у розмірі 24068,69 грн. та борг зі сплати 3% річних у розмірі 5812,60грн. Суд перевіривши розрахунки нарахованих інфляційних втрат та 3% річних вважає їх вірними, а вимоги про стягнення нарахованих сум - правомірними.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” загальної суми боргу у розмірі 771788,47 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 741907,18 грн., інфляційних втрат у сумі 24068,69 грн. та 3% річних у сумі 5812,69 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 11576,83грн. покладаються на відповідача, у зв’язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” про стягнення 771788,47грн. – задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРУНА ПЛЮС” (67780, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Лимарський, буд. 1; код 38058146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ПРЕФОРМ” (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, буд. 6; код 39632675) 771788 (сімсот сімдесят одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 47 коп., з яких основний боргу у розмірі 741907 (сімсот сорок одну тисячу дев’ятсот сім) грн. 18 коп., інфляційні витрати у розмірі 24068 (двадцять чотири тисячі шістдесят вісім) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 5812 (п’ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11576 (одинадцять тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн. 83 коп.

Повний текст рішення складено 28 березня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко