Рішення № 73000321, 15.03.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6277/15-ц

Провадження № 2/361/485/18

15.03.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Чуксіну В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки,

встановив:

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1474529,27 грн. за кредитним договором № 2621/04/08/72-088 від 29.12.2011р. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 328 за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 21, загальною площею 77,8 кв.м , житловою площею 34,7 кв.м, що складається з двох кімнат, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29.12.2011р. за реєстровим № 5055, зареєстрованого 29.12.2011р. в державному реєстрі правочинів за реєстровим № 4840633, - стягнення звернути шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказану квартиру. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 22.04.2008р. між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 2621/0408/72-088, даний кредитний договір був забезпечений іпотечним договором № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009р., за яким в рахунок виконання зобов’язань за кредитними договором №2621/0408/72-088 від 22.04.2008р. ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй квартиру № 328, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 21. У подальшому 29.12.2011 р. між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 і ОСОБА_2 був укладений договір про переведення боргу і додатковий договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р., за якими ОСОБА_2 набув статусу позичальника за кредитними договором і іпотекодавця за іпотечним договором. За договором купівлі – продажу прав вимоги від 25.12.2012 р. ПАТ «Дельта Банк» набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором і за іпотечним договором. Позичальник ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем своїх грошових зобов’язань не виконав, допустив прострочення , йому був відправлений лист з повідомленням про набуття права вимоги до відповідача за даним кредитним і іпотечним договорами, і одночасно з вимогою про виконання грошового зобов’язання з попередженням про застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги протягом 30 днів з дня отримання. Тому позивач, як новий кредитор у зобов’язанні на підставі договору про відступлення права вимоги від 25.12.2012р. скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх майнових вимог, саме у вказаний ним спосіб- шляхом передачі йому як іпотекодержателю права власності на вказане майно, посилаючись при цьому на п.12.3.1 Іпотечного договору від 10.03.2009р., п.12.3 додаткового договору від 9.12.2011р. та на ст.ст.33,35,36 та 37 Закону «Про іпотеку» якими на думку позивача передбачено такий спосіб і право позивача –іпотекодавця набути предмет іпотеки у власність, в тому числі в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити із зазначених у позовній заяві підстав, а саме з тих підстав, що за застереженням, наявним у договорі іпотеки, він має право набути предмет іпотеки у власність у випадку невиконання відповідачем іпотекодавцем грошових зобов’язань за договором кредиту, забезпеченим іпотекою, оскільки такий спосіб звернення стягнення передбачений договором іпотеки, і, враховуючи заборгованість відповідача за забезпеченим іпотекою зобов’язанням, він бажає скористатись своїм правом та набути предмет іпотеки у власність.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення (відзив), в яких та в своїх поясненнях у судовому засіданні послався на те, що законом про іпотеку, а також з врахуванням усталеної судової практики з даного приводу вказаний позивачем спосіб звернення стягнення, а саме набуття права власності на предмет іпотеки - може бути використаний лише в позасудовому порядку; ні закон, ні договір, укладений з ним, не передбачає можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього, і розширеному тлумаченню норми закону, на які посилається позивач, не підлягають, тому відсутні законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаний позивачем спосіб. Крім того, заперечував проти позову і з тих підстав, що на його думку позивач не надав доказів на підтвердження набуття ним права вимоги за тим договором, який був укладений з ним (відповідачем), що в наданому додатку до договору про відступлення права вимоги зазначено інший договір кредиту- з іншим номером і датою, - який з ним (відповідачем) не укладався, і крім того відсутні дані про відступлення права вимоги за іпотечним договором; договір відступлення, а також договори іпотеки, кредиту і додатковий договір, в якому він, відповідач був учасником, позивачем подані суду з порушеннями вимог процесуального закону, у неналежному стані, зокрема, копії не посвідчені належним чином, подані не у повному обсязі, а вибірково окремі сторінки, що не дає підстав прийняти дані документи як докази; що позивач взагалі не доказав видачу кредиту і не надав належних та допустимих доказів з цього приводу. З приводу заборгованості за укладеним з ним договором, пояснив, що не згоден з зазначеною заборгованістю, оскільки позивач нарахував заборгованість по процентам за незаконно підвищеною процентною ставкою 14,5% замість зазначених у договорі 13,5%, і підстав для її застосування, виходячи з умов укладеного з відповідачем договору, не було.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків:

22 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 2621/0408/72-088, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4П кредит у розмірі 65000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом 13,5 % річних на строк з 22.04.2008 р. по 20.04.2033 р. на умовах платності, зворотності, належного виконання зобов'язань за договором.

Зобов'язання ОСОБА_4, що виникли на підставі кредитного договору №2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р. були забезпечені договором застави майнових прав №2621/0408/72-088-Z-1 від 22.04.2008 р., за яким ОСОБА_4 передала у заставу ВАТ «Сведбанк» майнові права за договором № 328 к від 15.04.2008 р., а саме право отримати у власність двокімнатну квартиру № 328, загальною площею 77,8кв.м, розміщену на п'ятому поверсі, що знаходиться в м. Бровари Київської області, вул. Грушевського, будинок № 21.

У подальшому, після отримання позичальником правовстановлюючих документів, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед ВАТ «Сведбанк» за кредитним договором № 2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р., між ОСОБА_4 і ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р., за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

09 квітня 2009 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 до кредитного договору № 2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р. були внесені зміни договором про внесення змін і доповнень № 1, яким кредитний договір викладено у новій редакції і договором про внесення змін і доповнень № 2, яким перше речення п.1.1 кредитного договору викладено у такій редакції: «п.1.1 Банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 65000, 00 доларів США, на строк по «20» квітня 2033 р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором», також даною угодою внесено зміни до абзацу 1 пункту 3.1.1 кредитного договору, зокрема даний абзац викладено у такій редакції: «Починаючи з 10 квітня 2009 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів(далі – Ануїтетні платежі) у сумі 735,05 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. До настання терміну вказаного у абзаці першому цього підпункту п.3.1 позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за період користування кредитом не пізніше 10 числа місяця, починаючи з місяця укладання даного договору (далі – термін здійснення платежів).».

30 квітня 2009р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору № 2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р., якою визначено, що процентна ставка з моменту підписання додаткової угоди складає 13,5 % річних, яка може змінюватися без укладення додаткового правочину до договору.

11 березня 2010 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору № 2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р., якою сторони домовились викласти п.1.3 кредитного у новій редакції у зв'язку з виконанням позичальником зобов'язання, передбаченого п.5.7 кредитного договору, а саме: «п.1.3 з дати підписання цієї додаткової угоди до договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1, п. 8.4 цього договору».

11 листопада 2010 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору № 2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р., якою сторони домовились викласти п.1.3 кредитного у новій редакції, у зв'язку з виконанням позичальником зобов'язання, передбаченого п.5.7 та 5.7.1 кредитного договору, а саме6: «п.1.3 з дати підписання цієї додаткової угоди до договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,5% річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1, п. 8.4 цього договору».

29 грудня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 і ОСОБА_2 був укладений договір про переведення боргу. Відповідно до п.1 договору про переведення боргу первісний позичальник (ОСОБА_4П.) переводить на нового позичальника (ОСОБА_2М.), а новий позичальник приймає на себе всі права та обов'язки, які виникли на підставі кредитного договору № 2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р., укладеного між первісним позичальником (ОСОБА_4П.) та банком. Відповідно до п.2 договору про переведення боргу заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору становить 62068,64 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом 61634,69 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом 0,00 доларів США, нараховані проценти, нараховані проценти складають 433,95 доларів США, сума прострочених процентів (в тому числі нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом) складає 0,00 доларів США, сума штрафів і пені складає 0,00 грн. Відповідно до п.4 сторони домовились, що зобов'язання по кредитному договору у нового позичальника виникають з моменту підписання цього договору. Відповідно до п.7 шляхом підписання даного договору новий позичальник підтверджує, що його повідомлено про всі вимоги, що мають місце між первісним позичальником та банком. Відповідно до п.8 іпотека, встановлена первісним боржником, зберігається після переведення боргу на нового позичальника. Згідно із п. 9 сторони домовились, що після підписання цього договору буде оформлено додатковий договір про внесення змін та доповнень до іпотечного № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р.

29 грудня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень № 7 до кредитного договору №2621/0408/72-088 від 22.04.2008 р. Відповідно до п.1.1 договору про внесення змін і доповнень № 7 від 29.12.2011 р. банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 62068,64 доларів США по 20 квітня 2033 р. включно та на умовах передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Згідно із п.1.3 позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору, у випадку і порядку ставки, встановленому п. 8.4 цього договору. Відповідно до п.1.4 кредитні кошти призначені для здійснення розрахунків по договору купівлі – продажу нерухомості, визначеної п. 2.1 цього договору. Відповідно до п.2.1 в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті відсотків за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків, у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека – вказана квартира. Відповідно до п.3.2.1 починаючи з 10 січня 2012 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі – Ануїтетні платежі) у сумі 735,34 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. До настання терміну вказаного у абзаці першому цього підпункту п.3.1 позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за період користування кредитом не пізніше 10 числа місяця, починаючи з місяця укладання даного договору (далі – термін здійснення платежів). Відповідно до п.9.1 у випадку невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п.2.1 цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п.3.1, 3.3 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.9.2, 9.3 цього договору. Відповідно до п.9.2 вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною у реквізитах до договору або адресою, повідомленою позичальником відповідно до п.5.5 цього договору. Відповідно до п.9.3 у випадку невиконання позичальником зазначеної у п.9.2 цього договору письмової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений в п.9.2 договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим договором та/або пред'явити позов у відношенні позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього договору, з будь-якого майна позичальника.

29.12.2012р. між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 був укладений додатковий договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р.

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Сведбанк» продав, а ПАТ «Дельта Банк» купив права вимоги за кредитними договорами, окрім права продавця на договірне списання коштів з рахунків позичальників, відкритих у продавця, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які права та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення. Договір про відступлення прав вимоги нотаріально посвідчений 25.05.2012 р. за реєстровим № 1306,1307.

З акту приймання – передачі прав вимоги до договору купівлі – продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. вбачається, що продавець – ПАТ «Сведбанк» передав, а покупець – ПАТ «Дельта Банк» відповідно до п.2.3 прийняв права вимоги, які перелічені у додатку до цього акту, що посвідчує факт здійснення відступлення.

З акту приймання – передачі кредитних файлів № 33 до договору купівлі – продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. вбачається, що відповідно до п.4.2 договору (зобов'язання сторін після підписання) продавець підтверджує, що він вручив покупцю, а покупець підтверджує, що він прийняв від продавця, належним чином укомплектовані кредитні файли у кількості 100 штук стосовно наступних кредитних договорів: зокрема, по клієнту – ОСОБА_2, номер кредитного договору – 2621/0408/72-088.

За вказаним номером договору - це є кредитний договір від 22.04.2008р., укладений між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_4 Тобто згідно даного акту приймання предвчі позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним з первісним позичальником, борги якого переведені на відповідача ОСОБА_2

Таким чином, можна встановити, що позивач отримав право вимоги до ОСОБА_2 за даним кредитним договором, за яким позичальник прийняв на себе всі грошові зобов’язання перед новим кредитором.

Відповідач посилався на те, що позивач не набув права вимоги до нього за іпотечним договором № 2621-0408/72-088-Z-2 від 22.04.2008р., оскільки в додатку (переліку) до договору про відступлення права вимоги відсутній іпотечний догові, укладений з первісним іпотекодавцем, і договір, укладений з ним.

Як видно з тексту договору від 25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» - позивачу було передано право вимоги, в тому числі за договорами забезпечення за переданими кредитними договорами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо наявності підстав для звернення стягнення, то суд виходить з наступного:

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 30.07.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитом 58295,57 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США – 2207,3558 грн.) складає 1286790,65 грн.; заборгованість за відсотками – 7008,36 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США – 2207,3558 грн.) складає 154699,44 грн.; пеня 31244,11 грн.; пеня за ставкою 3% від суми простроченого кредиту 136,53 грн.; пеня за ставкою 3% від суми прострочених відсотків 1558,55 грн.

Заборгованість виникла за період з 10.11.2014р. по 09.12.2014р., нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбувалось за ставкою 14,5 % річних.

Відповідач оспорював нарахування відсотків за підвищеною процентною ставкою 14,5% річних, посилаючись на умови кредитного договору, якими передбачено, що за користування кредитними коштами він сплачує банку проценти у розмірі 13,5 % річних, і посилаючись на те, що відсутні у даному випадку підстави, передбачені кредитним договором, для застосування підвищеної процентної ставки, а жодних підстав для підвищення процентної ставки у даному випадку не було і він не допустив будь -яких порушень , що надавали б кредитору право на підвищення процентної ставки без укладення додаткового договору.

Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості, і не надав своїх розрахунків дійсної заборгованості, не оспорив умови договору про підвищення процентної ставки. Тому, виходячи з факту наявності невиконаних грошових зобов’язань і заборгованості у позичальника перед кредитором за кредитним договором, у стягувача виникли підстави для ініціювання процедури звернення стягнення на заставлене майно.

З матеріалів справи також встановлено, що 25.08.2015 р. відповідачу позивачем був направлений лист вимога, в якому ПАТ «Дельта Банк» повідомляв відповідачу, що на підставі договору купівлі продажу прав вимоги від 25.05.2012 він набув право грошової вимоги до нього на підставі кредитного і іпотечного договору, станом на 30.07.2015 р. за ним рахується прострочена заборгованість 6911,28 доларів США, і у разі несплати ним заборгованості і незадоволення вимоги у тридцятиденний строк банк буде вимушений стягнути заборгованість у сумі 65033 доларів США і 33039, 18 грн. у примусовому порядку. Також повідомляв позичальника, що у разі незадоволення даної вимоги банк може розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивачем обраний спосіб захисту своїх майнових прав шляхом звернення стягнення заборгованості з відповідача на предмет іпотеки, що не суперечить вимогам закону і положенням договорів кредитного і іпотечного.

Щодо обраного позивачем способу звернення стягнення шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, то суд виходить з вимог закону Про іпотеку, що регулює дані правовідносини,і з умов іпотечного договору між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. ця норма закону стосується не лише боржника у зобов’язанні , а і кредитора. Тому сторони, при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на заставлене майно, повинні були керуватись вимогами закону, що регулює дані правовідносини, і умовами укладеного договору.

Так, згідно іпотечного договору № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р. встановлено, що первісний позичальник ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до п.5 договору іпотеки за згодою сторін предмет оцінюється у 661300,00 грн. Відповідно до п.11 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу так і процентів за ним). При настанні вказаних випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимогам іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 12 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: п.п.12.1 -за рішенням суду; п.п.12.2- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; п.12.3- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону «Про іпотеку» (п.12.3.1) або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі –продажу у порядку встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» (п.12.3.2).

Згідно п.8 договору, укладеного 29.12.2011р. між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про переведення боргу за кредитним договором № 2621/0408/72-088 від 22 квітня 2008 р., - іпотека, встановлена первісним боржником, зберігається після переведення боргу на нового позичальника.

У договорі від 29.12.2011р. між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 (додатковий договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р.), сторони домовились внести зміни до першого речення п.1 іпотечного договору, який викладений в такій редакції: «Цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 2621/0408/72-088 від 22 квітня 2008 р., а також всіх додаткових угод, що були укладені та які будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, зобов'язання щодо виконання яких іпотекодавець прийняв на себе згідно договору про переведення боргу від 29.12.2011р. укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 (Іпотекодавцем за іпотечним договором № 2621/0408/72-088-Z-2), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 10 березня 2009 р. за реєстровим № 3035») та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем за цим договором) на підставі ст. 19, 23 ЗУ «Про іпотеку», у тому числі щодо: повернення іпотекодавцем іпотекодердателю кредиту у сумі 62068,64 доларів США в строк до 20 квітня 2033 року; сплати іпотекодавцем процентів за користування крелитом у порядку та сроки, визначені кредитним договором; виконання іпотекодавцем іших зобов'язань, передбачених кредитним договором в повному обсязі, на умовах і в строки визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань); а також іпотекою забезпечуються відшкодування іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору (у тому числі сплати пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат іпотекодержателя, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, у тому числі витрат на утримання і збереження такого предмета іпотеки. Також внесено зміни до п. 2 договору іпотеки, зокрема: “п.2 На забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне на праві власності нерухоме майно, а саме – квартиру № 328, що складається з 2 житлових кімнат, загальною площею 77,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Бровари у буд. № 21 по вул. Грушевського Михайла, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі – продажу квартири, посвідченого 29.12.2011 р. ОСОБА_3 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, за реєстровим № 5055, зареєстрованого 29.12.2011 р. в державному реєстрі актів за реєстровим номером 4840633”. Згідно п. 3 додаткового договору від 29.12.2011 р. про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р. на дату укладення цього договору, сторони оцінюють предмет іпотеки у 87600 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить у еквівалентні 699897,72 грн. Відповідно до п. 5 додаткового договору від 29.12.2011 р. про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 2621/0408/72-088-Z-2 від 10.03.2009 р. пункт 12.3 договору іпотеки викладено у такій редакції: « 12.3 згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеним в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього договору: 12.3.1 сторони домовились, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Сторони цього договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовились, що суб'єкт оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. У випадку перевищення вартості предмету іпотеки, що вказана у висновку суб'єкта оціночної діяльності над розміром заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням, іпотекодержатель перераховує згідно діючого законодавства України різницю на поточний рахунок іпотекодавця. Сторони з розумінням змісту ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень підпункту п.12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця. п12.4 згідно з окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між сторонами, який передбачає наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»; укладення договору купівлі – продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

За змістом ч.1 ст.590 ЦК України та ст.39 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Разом з тим, жодною нормою закону, і також умовами укладеного між сторонами договору, що регулює дані правовідносини, не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаний позивачем спосіб: за рішенням суду шляхом визнання права власності іпотекодержателя на іпотечне майно, а поняття «звернення стягнення» і «спосіб звернення стягнення» – не є тотожними і мають спеціальне врегулювання.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (різновидом якого є спеціальне застереження у самому іпотечному договорі).

Статтею 36 закону про іпотеку передбачено позасудове врегулювання, яке здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий договір може передбачати два способи звернення стягнення: 1.передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону; 2. право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Статтею 37 закону про іпотеку врегульовано передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, згідно якої іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання.

Статтею 38 закону про іпотеку врегульовано набуття і реалізація іпотекодержателем права на продаж предмета іпотеки. Згідно даної статті - якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Згідно з ч.5 ст.38 цього ж Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про вимогу іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно ст.39 Закону «Про іпотеку » у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статею 38 Закону.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Виходячи з аналізу статей 33, 36, 37, 38 та 39 Закону про іпотеку, слід дійти висновку, що у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки повинно бути обов’язково визначено спосіб звернення стягнення, і такими способами дана норма закону передбачає лише два: 1.- шляхом проведення прилюдних торгів або 2. - застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Не передбачено можливості визначення судом такого способу звернення стягнення як визнання права власності іпотекодержателя на іпотечне майно. Так само в статті 38 закону передбачено, що у судовому рішенні може бути визначений такий спосіб звернення стягнення як набуття і реалізація іпотекодержателем права на продаж предмета іпотеки.

Так само умови укладеного іпотечного договору не передбачають вказаний позивачем спосіб звернення стягнення- передачу йому права власності на предмет іпотеки за судовим рішенням чи визнання за ним права власності на предмет іпотеки за судовим рішенням.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 11 грудня 2013 р. №6-124цс13, виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Іпотечним договором з відповідачем такий спосіб не передбачений. А той факт, що договором передбачено позасудове врегулювання даного питання у вказаний спосіб, відповідає вимогам ст.38 закону про іпотеку, але не є підставою для визнання права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки за судовим рішенням.

Згідно правової позиції Верхового суду України в постанові №6-2967цс16 від 22.03.2017р., - можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 закону про іпотеку дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: один судовий (на підставі рішення суду) і два позасудових, один з яких реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права продажу предмету іпотеки.

Таким чином, посилання позивача на ст.37 закону про іпотеку, не дає підстав для винесення рішення про звернення стягнення у вказаний позивачем спосіб - шляхом визнання судом за ним права власності на предмет іпотеки. Дане посилання не відповідає ні вимогам закону про іпотеку, що регулює дані правовідносини, ні умовами укладеного з відповідачем договору.

Враховуючи, що у рішенні суду згідно ст.39 закону про іпотеку має бути чітко визначений спосіб звернення стягнення (або продаж з прилюдних торгів, або передачу іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки,) і про жодний з вказаних способів звернення стягнення позивач не просить, а для звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаний позивачем у позові спосіб відсутні законні підстави, і вказаний спосіб не передбачений у статті 39 Закону про іпотеку, а суд н може виходити за межі позовних вимог, то відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаний позивачем спосіб.

Суд також не вбачає підстав для часткового задоволення позову, за яким би суд задовольнив вимоги про звернення стягнення у інший, передбачений статтею 39 закону про іпотеку, спосіб, - оскільки право вибору способу звернення стягнення і за законом про іпотеку і за умовами договору належить саме позивачу, і тому визначення судом іншого способу звернення стягнення, відмінного від того, про який просить позивач, було б виходом за межі позовних вимог. Таким чином, у позові слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 16, 512, 514, 590, ЦК України, ст. 33, 37, 38, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 12,13, 81, 259, 263-265, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності , про визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26 березня 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова