Постанова № 72999810, 23.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року місто Київ

справа № 753 /20562/17

апеляційне провадження № 22-ц/796/2817/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Трусової Т.О. від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Альянс Україна" про захист прав споживача та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до кредитної спілки "Альянс Україна" (далі - КС "Альянс Україна") про захист прав споживача та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання визнано неподаною та повернуто позивачу для подання до належного суду.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що нею подано позов про захист прав споживача, а тому вона має право пред'явити його за місцем свого проживання.

У березні 2018 року КС "Альянс Україна" подала до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України "Про захист прав споживачів", а тому ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) позовна заява повертається у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини не поширюється положення Закону України "Про захист прав споживачів", а тому позов ОСОБА_1 має бути пред'явлений за загальним правилом територіальної підсудності (за місцезнаходженнямвідповідача у справі).

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок на підставі положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16.

У даному випадку, ОСОБА_1 звернулась до суду як споживач фінансових послуг, а тому за правилами ч. 5 ст. 110 ЦПК України позов може бути пред'явлений до суду за місцем проживання чи перебування позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа не підсудна Дарницькому районному суду міста Києва.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 369, 374, 379 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

О.В.Шахова