Постанова № 72999796, 22.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач у суді апеляційної інстанції -

№ 22-ц/796/1650/2018 Борисова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року місто Київ

справа № 756/4029/15-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року ухваленого під головуванням судді Белоконної І.В. у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просив стягнути з останніх солідарно на користь ПАТ «КБ «Даніель» 2474832,66 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1091414,99 грн.; заборгованості за відсотками - 320156,62 грн.; комісії - 46768,54 грн.; неустойки - 1016492,51 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 13.09.2007 між ТОВ «КБ «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_5, (яка змінила прізвище на ОСОБА_4) був укладений кредитний договір №Т-1114-КЗН, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100000 доларів США, на термін до 12.09.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором від 13.09.2007 року між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1047-04, за умовами якого останній поручався в повному обсязі відповідати за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору №Т-1114-КЗН.

Позивач зазначав, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_4кредит у повному обсязі, однак відповідачі умови кредитного договору не виконують, грошові кошти не повертають, а тому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року позов ПАТ «КБ «Даніель» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Даніель» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2474832,66 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1091414,99 грн.; заборгованості за відсотками - 320156,62 грн.; комісії - 46768,54 грн.; неустойки - 1016492,51 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Даніель» судові витрати у сумі по 1827 грн. з кожного.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.12.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що виклик відповідача ОСОБА_2 до суду було направлено за невірною адресою: АДРЕСА_1, оскільки останній з 2007 року проживає за адресою: АДРЕСА_3, про що було суду відомо, і на першому ж судовому засіданні було прийнято заочне рішення без повного і всебічного з'ясування обставин справи, а тому останній був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, надати заперечення проти позовних вимог.

Вказував, що у матеріалах справи міститься копія вимоги від 14.01.2014 року до ОСОБА_2 про сплату заборгованості в сумі 919841,19 грн., проте в заочному рішенні суд стягнув з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 2474832,66 грн.

Зазначав, що дана вимога не містить підпису та інформації про уповноважену особу, яка її направляла, тому не може вважатись належним та допустимим доказом.

Крім того, вказував, що згідно розрахунку заборгованості, наданої банком, прострочення сплати суми боргу та процентів відбулися в 2009 році, проте жодних повідомлень і вимог про сплату боргу банк поручителю не направляв.

Посилався на те, що суд під час винесення рішення, не звернув уваги на те, що п.5.1 договору поруки №1047-04 від 13.09.2007 року встановлено, що у разі зміни будь-яких умов виконання зобов'язань за кредитним договором, що збільшують розмір зобов'язань боржника, сторони вносять відповідні зміни до умов цього договору шляхом укладання додаткових угод. Проте, між банком та боржником були підписані наступні додаткові угоди до кредитного договору, що змінюють зобов'язання боржника: додаткова угода №8 від 28.04.2012 року, додаткова угода №9 від 12.11.2012 року, умови яких не були погоджені з поручителем.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідачОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року в частині задоволення вимог ПАТ «КБ «Даніель» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Однак при ухваленні рішення судом першої інстанції не було дотримано норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи було призначено у судове засідання на 28.05.2015 року та відповідачу ОСОБА_2 направлялася судова повістка за адресою: АДРЕСА_2, однак на адресу суду конверт повернувся з відмітком «за закінченням встановленого строку зберігання».

При цьому, судом першої інстанції не було взято до уваги, що згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС у місті Києві від 03.04.2015 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

За вказаною адресою відповідач не повідомлявся про розгляд справи.

А тому, висновок суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, суперечив вимога ст.ст.74, 76 та ч.1 ст.224 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_2, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є підставою для скасування рішення суду відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України стосовно відповідача ОСОБА_2

Судом встановлено, що 13.09.2007 між ТОВ «КБ «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_5, яка згідно свідоцтва про зміну імені змінила прізвище на ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №Т-1114-КЗН, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100000 доларів США, на споживчі цілі, термін до 12.09.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

Термін виконання зобов'язань (термін погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пенсі і іншої заборгованості) також настає за умови виникнення обставин, передбачених п.6.1 цього договору.

Згідно з п.5.1 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця шляхом внесення готівкових коштів у касу банку на рахунок 3220326719701 для обліку наданого кредиту не пізніше 05 числа поточного місяця посинаючи з жовтня 2008 року рівними частинами в сумі 926 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором від 13.09.2007 року між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1047-04, за умовами якого останній поручався в повному обсязі відповідати за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору №Т-1114-КЗН.

15.07.2008 року між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №Т-1114-КЗН від 13.09.2007 року, якою сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит у розмірі 100000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит у термін до 12.09.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом наступним чином:

за період з 13.09.2007 року по 14.07.2008 року включно сплачувати відсотки в розмірі 13,5 % річних;

за період з 15.07.2008 року по 12.09.2017 року включно сплачувати відсотки в розмірі 16,5 % річних;

та було змінено порядок розрахунків.

Вподальшому між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладалися додаткові угоди до кредитного договору №Т-1114-КЗН від 13.09.2007 року, а саме:13.01.2009 року додаткова угоду №1, 11.03.2009 року додаткова угода №2, 02.04.2009 року додаткова угода №3, 16.06.2009 року додаткова угода №4, 15.09.2009 року додаткова угода №5, 12.01.2010 року додаткова угода №6, 25.10.2011 року додаткова угода №7, 28.04.2012 року додаткова угода №8, 12.11.2012 року додаткова угода №9, якими вносилися зміни щодо порядку розрахунків за кредитним договором.

25.10.2009 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №1047-04 від 13.09.2007 року.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Статтею 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктом 3.3.3.договору кредиту передбачено, що у випадку порушення позичальником умов цього договору банк має право встановити новий строк погашення кредиту, вимагати дострокового повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитом, комісії, сплати пені, штрафів, у випадку невиконання позичальником вимог банку щодо дострокового погашення кредиту у строки визначеніу вимозі банку - банк має право зврнути стягнення на предмет застави (іпотеки) і задовольнити за рахунок заставного майна свої вимоги в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволкення, включаючи суму кредиту, відсотків за користування кредитом, комісію, пеню, збитку, іншу заборгованість, платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з цього договору, а також витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на заставне майно.

Згідно з п.3.5 вказаного договору відповідно до ст.ст.525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.6.1цього договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.

Зокрема, у п.п.6.1.1, 6.1.2. визначено події невиконання зобов'язань: позичальник не сплатив банку у строк платежі по погашенню кредиту, будь-яку іншу суму на користь банку, відповідно до умов цього договору; позичальник не виконував будь-яке із зобов'язань за цим договором, що не належить до підпункту 6.1.1. цієї статті.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали вдоговорі кредиту питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Тобто, банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється.

15.01.2014 року на адресу ОСОБА_2банком булонаправленодосудовувимогувід 14.01.2014 року про сплату заборгованості в сумі 919841,19 грн., в якій вказано, що останній протягом 30-ти робочих днів з моменту надсилання банком відповідної письмової вимоги повинен сплатити в повному обсязі суму загальної заборгованості за кредитним договором №Т-1114-04-КЗН від 13.09.2007 року в еквіваленті по курсу НБУ станом на 20.12.2013 року, що становить 919841,19 грн. та складається з:

загальної суми заборгованості за кредитом - 84273,00 дол. США, що еквівалентно 673594,09 грн.;

суми несплачених в строк відсотків за користування кредитом - 14964,67 дол. США, що еквівалентно 119612,61 грн.;

суми нарахованої та несплаченої в строк комісії - 34093,58 грн.;

пені за несплачені в строк відсотки - 34741,20 грн.;

пені за несплачені в строк платежі - 51653,65 грн.;

пені за несплачену в строк комісію - 51653, 65 грн.

Така ж вимога від 14.01.2014 року була направлена 15.01.2014 року на адресу боржника ОСОБА_4 (а.с.44-46).

Тобто, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ «КБ «Даніель» відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, надіславши 15.01.2014 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання з 12.09.2017 року на 26.02.2014 року, тобто строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення кредитних коштів настав 26.02.2014 року.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч.4 ст.559 цього кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Перебіг шестимісячного строку для пред'явлення банком вимог до поручителя ОСОБА_2 розпочався 27.02.2014 року, а як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з даним позовом до суду 26.03.2015року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Умови договору поруки про його дію до повного боргових зобов'язань боржника у повному обсязі не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою ч.4 ст.559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявления вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою ч.4 ст. 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту №Т-1114-КЗН від 13.09.2007 року, оскільки порука припинилася за ч.4 ст.559 ЦПК України, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Доводи апелянта про те, що укладені додаткові угоди між банком та боржником збільшують його зобов'язання та їх укладення не було погоджено з ним колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в додатковій угоді №1 від 25.10.2011 року до договору поруки 1047-04 від 13.09.2007 року поручителем і банком було узгоджено всі зміни які вносились до кредитного договору якими передбачалась зміна відповідальності поручителя.

Додаткові угоди №8, 9 до кредитного договору №Т-1114-КЗН від 13.09.2007 року не передбачали збільшення зобов'язань поручителя і тому не укладалось додаткових договорів до договору поруки. В указаних договорах банком узгоджувалось, номера рахунків із позичальником на які здійснювалося погашення кредиту, відсотків та комісії, також для зручності здійснення розрахунків позичальнику банком змінювались терміни сплати вже нарахованих але ще не сплачених відсотків.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, колегія суддів вважає необхідним рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28.05.2015 року щодо стягнення судових витрат з відповідачів на користь держави в сумі по 1827 грн. з кожного скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 3654 грн.

Також з позивача ПАТ «КБ «Даніель» на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 5481 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованості по кредитному договорі в сумі 2474832,66 грн. та судових витрат у розмірі 1827 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_4 на користь держави в сумі 1827 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь держави судові витрати у розмірі 3654 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», місцезнаходження: місто Київ, вул. Московська, 8, літ. «Б», код ЄДРПОУ 26475516 на користь ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_3 судові витрати у розмірі 5481 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 березня 2018 року.

Головуючий

Судді