Постанова № 72999742, 22.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач у суді апеляційної інстанції -

№ 22-ц/796/507/2018 Борисова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня2018 року місто Київ

справа № 755/17964/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №К205F480450943 від 17.09.2013 року у розмірі 13617,16 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4998,28 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 2,64 грн.; заборгованості по комісії - 210,48 грн.; заборгованості по пені - 7281,13 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 624,63 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2017 року у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» - Сокуренко Є.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимогу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що при ухваленні рішення суд керувався тим, що позивачем суду не наданого доказів, оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, що в сукупності із заявою клієнта, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Вказував, що кредитний договір укладений з відповідачем складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. При укладенні договору відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Укладення кредитного договору у даному випадку здійснюється за принципом укладення банком та клієнтом договору приєднання згідно з ст.634 ЦК України. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що разом становлять кредитний договір.

Зазначав, що суд першої інстанції невірно застосував та витлумачив правові позиції Верховного Суду України щодо наявності непідписаних Умов та правил надання банківських послуг, оскільки як наголошував Верховний Суд України дана практика щодо не підписання Умов та правил надання банківських послуг стосується лише строків позовної давності та не може застосовуватися щодо інших питань по суті.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Від ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла заява, в якій останній просить розглядати справу у відсутність представника банку.

Відповідач у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частииною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2013 року ОСОБА_3 було підписано заяву позичальника №К205F480450943, згідно якої останній просив банк надати строковий кредит на наступних умовах: сума та валюта кредиту - 5011,71 грн., строк кредиту - 12 місяців з 17.09.2013 року по 16.09.2014 року включно, відсоткова ставка (фіксована) 0,12% річних, щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 70,16 грн. (а.с. 4).

Також, ОСОБА_3 підтвердив, що ця заява разом із запропонованими ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір (пункт 15).Дана заява засвідчена підписом відповідача й у встановленому законом порядку не визнана недійсною.

Відтак, між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві позичальника №К205F480450943. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

Як вбачається з довідки про умови кредитування та сукупну вартість споживчого кредиту, ОСОБА_3 був ознайомлений з Умовами надання кредиту, про що свідчить підпис останнього у наданій позивачем довідці (а.с. 47).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами заяви позичальника, останні й разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд не встановив характер правовідносин, які виникли між сторонами спору, та обставин справи, які є предметом доказування по цій справі.

Встановивши, що відповідачем була підписана заява позичальника №К205F480450943 від 17.09.2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, суд відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові у справі № 6-16цс15.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на обставини справи, з приводу яких Верховним Судом України було висловлено цю правову позицію.

Так, предметом дослідження зазначеної постанови було неоднакове застосування судом ст. 259 ч.1 ЦК України - щодо збільшення строку позовної давності.

У заявленому по даній справі спорі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин та виконання зобов'язань кредитором щодо надання коштів та боржником - щодо повернення коштів в обумовлені сторонами строки.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки підписання заяви позичальника не вважається підписанням договору щодо Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути визнані обґрунтованими, тому що згідно з приписами положень статей 634, 638 ЦК України, підписавши заяву, відповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній заяві.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.4.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, витяг з якого долучено позивачем до матеріалів позовної заяви, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісному підприємству. Строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої клієнт та банк укладають кредитно-заставний договір. Розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені у заяві строки. Для виконання даного договору банк відкриває позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам.

Згідно з п.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту більш ніж на 30 днів, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 500 гривень та 5% від суми непогашеної заборгованості за кредитом з урахування процентів та комісій.

Відповідно до п.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в цей термін кожна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжується на той самий термін.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не виконував належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у останнього перед ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» утворилася заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача станом на 24.10.2016 року становить 13617,16 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4998,28 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 2,64 грн.; заборгованості по комісії - 210,48 грн.; заборгованості по пені - 7281,13 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 624,63 грн.

При вирішенні позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) та пені колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.4.5 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення у розмірі 0,15%, в тому числі заборгованості у відповідності з п.п.2.4.3.6, 2.4.5.2, 2.4.5.3 Умов та правил за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

У той самий час, згідно з пунктами 2.4.5.2, 2.4.5.3, 2.4.5.5, 2.4.5.6 зазначених Умов сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Оскільки одночасне стягнення з боржника пені та штрафів за одне й теж порушення є незаконним, а тому колегія суддів вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафів (фіксованої частини в розмірі 500 грн. та процентної складової в розмірі 624,63 грн.).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначене ст.610 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 7281,13 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Враховуючи, що на підтвердження розміру заборгованості пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості позивачем надано розрахунок, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою ПАТ КБ «Приватбанк», колегія суддів вважає доведеним розмір заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як встановлено судом, відповідач звернувся до банку з приводу отримання кредиту 17.09.2013 року, після чого свої зобов'язання з погашення кредиту та процентів не виконував, однак позивач з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся у грудні 2016року. Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені в розмірі 7281,13грн., при цьому сума отриманого кредиту відповідачемстановила 5011,71 грн.

Конституційний суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом, враховуючи положення ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо балансу договірних прав та відносин та положення ч.3 ст.551 ЦК України, колегія суддів вважає вірним зменшити розмір пені з 7281,13 грн. до 2998,28 грн., що відповідає загальним засадам цивільного судочинства, оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8209,68 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 4998,28 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 2,64 грн.; заборгованості по комісії - 210,48 грн., заборгованості по пені - 2998,28 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому апеляційний суд враховує, роз'яснення, які викладені у п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року, що у разі, якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка б підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не був зменшений.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2604,42 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Сокуренка ЄвгенаСергійовича- задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позов публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіза кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором в розмірі 8209 грн. 68 коп., яка складається з:заборгованості за кредитом - 4998 грн. 28 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 2 грн. 64 коп.; заборгованості по комісії - 210 грн. 48 коп., заборгованості по пені - 2998 грн. 28 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати у розмірі 2604 грн. 42 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: