Постанова № 72999699, 19.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року

місто Київ

справа №757/21408/17-ц

провадження №22-ц/796/713/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних

справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.,

суддів - Кравець В.А., Махлай Л.Д.

за участю секретаря - Осінчук Н.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Банк «Фінанси та Кредит» ВалендюкаB.C.

на ухвалу Печерського районного суду міста Києва в складі судді Москаленко К.О. від 2 червня 2017 року за заявою про забезпечення позову,

встановив:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості по кредитному договору № 0-3/11-00401-с-и від 8 лютого 2011 року у розмірі 5 983 812 грн. 82 коп., яка складається із простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 1 708 991 грн. 91 коп., простроченої заборгованості по відсоткам 1 282 914 грн. 50 коп., за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 2 991 906 грн. 41 коп. та в рівних частинах суми судового збору по 44 878 грн. 59 коп.

Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 2 червня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

Також позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Підставами забезпечення позову товариство зазначає багаторазове та системне порушення відповідачами умов кредитного повернення кредитних коштів та посилається на те, що сума позовних вимог є значною і вартість іпотеки не покриває суму заборгованості, яка приблизно в 16 разів її перевищує.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 2 червня 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюк B.C. просить ухвалу суду скасувати, заяву АТ «Банк Фінанси та Кредит» про забезпечення позову задовольнити.

Позивач посилається на неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи, неналежну оцінку наданих суду доказів та неврахування судом тієї обставини, що рішення суду про стягнення з відповідачів коштів за кредитним договором в повному обсязі виконати буде неможливо, а відповідачі можуть вжити дії щодо відчуження майна, яке належить їм на праві власності, третім особам з метою ухилення від виконання рішення суду.

Також позивач посилається на постанову НБУ від 17 вересня 2015 року № 612, якою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедури виведення Банку з ринку, а відтак а тому виконання рішення суду не в повному обсязі може завдати шкоди Фонду гарантування, як кредитору Банку, в розмірі непогашених кредиторських вимог, що призведе до зменшення активів Фонду гарантування та неможливості відшкодувати гарантовані суми вкладникам.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Належним чином повідомлений позивач в судове засідання свого представника не направив, клопотання про відкладення розгляду не подав. Повідомлення про день та час розгляду апеляційної скарги направлялись ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак кореспонденція повернулась до суду без вручення, тому в порядку ст. 128 ЦПК України, відповідачі викликались до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте в судове засідання не з'явились, тому відповідно до положень ст.ст. 128, 372 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у відсутність сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для вжиття судом обраних позивачем заходів забезпечення позову.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду заяви, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду заяви, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду заяви, визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, у заяві позивач, як на підставу забезпечення позову, посилається на те, що сума позовних вимог є значною, а саме: 5 983 812 грн. 82 коп. заборгованості по основному боргу та по відсоткам 2 991 906 грн. 41 коп., при цьому вартість предмету іпотеки менша за розмір заборгованості відповідачів за договором приблизно в 16 разів, а відтак позивач не зможе в повному обсязі виконати рішення суду про стягнення з відповідачів коштів за кредитним договором.

Суд першої інстанції вказані норми процесуального права та встановлені обставини не врахував та помилково відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно ОСОБА_3 належить житловий будинок АДРЕСА_2

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню, а скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.268, 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

постановив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка B.C. задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 2 червня 2017 року скасувати.

Заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка B.C. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка B.C. до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18 листопада 2010 року, виданого Головним управління житлового забезпечення (Наказ №1549-С/ЖБ від 17 листопада 2010 року).

Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», код ЄДРПОУ 09807856, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60.

Боржник: ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: 01133, АДРЕСА_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред'явлення постанови до виконання - три роки - до 19 березня 2021 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Дата виготовлення повного тексту постанови - 26 березня 2018 рік.

Головуючий: С.В. Кулікова

Судді: В.А. Кравець

Л.Д. Махлай