Постанова № 72996357, 22.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/876/18

Номер справи місцевого суду: 521/5433/17

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

07 квітня 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с. 2-3).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року позов ПАТ КБ «Приват Банк» було вирішенозалишити без задоволення (а.с. 57-60).

Не погоджуючись з вказаним рішенням 21 листопада 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» засобами поштового зв'язку направили до суду апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначає, що строк позовної давності за обставинами даної справи пропущено не було. Тому просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с. 62-65).

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Сторона відповідача в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи стороною відповідача було заявлено клопотання про застосування позовної давності, а тому суд встановивши, що строк для звернення з позовом дійсно було пропущено без поважних причин в задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до чч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За чч. 1-2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Спростовуючи доводи апелянта колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції 01 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ODG0AE00002363, відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредит в розмірі 25824,10 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 липня 2012 року (а.с.12-14). Відповідно до п.7.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 01.08.2007 року по 31.07.2012 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії (далі - «кредит») у розмірі 25824,10 доларів США на наступні цілі: у розмірі 18000,00 доларів США на придбання автомобіля, а також у розмірі 6.81 доларів США для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ №ODGOAE00002363 від 01.08.2007 року, договором особистого страхування №ODG0LK00002363 від 01.08.2007 року на строк до 31.07.2008 року у сумі 1272,88 доларів США на сплату страхових платежів у випадках, винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 180 доларів США та у розмірі 6364.40 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору (а.с.13-16).

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №2363/Р1 від 31 серпня 2007 року, згідно з яким остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник за зобов'язаннями ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору від 01 серпня 2007 року. Відповідно до п. 11 договору поруки №2363/Р1 від 31 серпня 2007 року вказаний договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань по кредитному договору №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року (а.с.7).

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року у відповідачів станом на 13 березня 2017 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «Приват Банк» в розмірі 82854,77 доларів США, яка складається з заборгованості: за кредитом - 17901,41 доларів США; за відсотками та за користування кредитом - 13192,50 доларів США; по комісії за користування кредитом - 1035,12 доларів США; за пенею - 50725,74 доларів США, на підтвердження чого позивачем було надано розрахунок заборгованості відповідно до умов кредитного договору №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року (а.с.4-6).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що кінцевий термін погашення кредиту за кредитним договором №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 - 31 липня 2012 року. Отже, з цієї дати розпочався перебіг загального трирічного строку позовної давності, а тому в позивача виникло право пред'явити вимогу до відповідачів про виконання зобов'язання за кредитним договором №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року, яким, однак, позивач не скористався.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 21.02.2014 року, після закінчення кінцевого терміну погашення кредиту за кредитним договором №ODG0AE00002363 від 01 серпня 2007 року були внесені на рахунок позивача грошові кошти в сумі 6845,44 грн в якості погашення кредиту (сплата процентів), що підтверджується наданим позивачем разом з позовною заявою розрахунком заборгованості за спірним кредитним договором (а.с. 6). Тобто, сплативши частину коштів в рахунок погашення заборгованості відповідачем було перервано перебіг строк позовної давності. Так з 21.02.2014 року перебіг позовної давної розпочався спочатку. Разом з тим, в процесі розгляду справи 17 травня 2017 року через канцелярію суду відповідачі подали заяви про застосування судом строків позовної давності (а.с. 34-35).

Апелянт на підтвердження доводів своєї скарги посилається на те, що 09.09.2015 року позивач звертався до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ODG0AE00002363 від 01.08.2007 року, яка склалася станом на 07.08.2015 року та на підтвердження цього надає реєстр про відправку позову. Колегію суддів було встановлено, що відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень дійсно ПАТ КБ «Приват Банк» зверталися до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та 25 жовтня 2015 року за яким було відкрито провадження (справа № 521/15923/15-ц). Однак ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2016 року, позов був залишений без розгляду з мотивів неявки належним чином повідомленого позивача до суду та не надання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Ухвала суду першої інстанції від 26.01.2016 року ухвалами апеляційної інстанції від 22.04.2016 року та касаційної інстанції від 15.12.2016 року була залишена без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Разом з тим, ч. 1 ст. 265 ЦК України прямо передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Отже, доводи апелянта в цій частині колегією суддів відхиляються.

Оскільки на даний спір розповсюджується загальна трирічна позовна давність, то за обставинами даної справи (з врахуванням проведеної оплати 21.02.2014 року) її сплив припав на 21.02.2017 року. Отже, позивачем було пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з відповідними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а оскільки відповідачами були подані заяви про застосування позовної давності суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Крім іншого, в своїй скарзі апелянт посилаючись на положення п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України в редакції, діючій на момент подання апеляційної скарги, відповідно до яких суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК, якщо визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення, вказав на те, що суд не викликав представника позивача для надання особистих пояснень та не висував банку своєї вимоги про надання будь-яких доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а тому суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання та допустив однобічність на неповноту судового розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2017 року представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 30). 17.05.2017 року від відповідачів надійшли заяви про застосування строків позовної давності в справі (а.с. 34-37). 17.07.2017 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Одночасно з цим представник позивача вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує, позов просить задовольнити, а заперечення відповідача вважає необґрунтованими так як строк позовної давності не був пропущений (а.с. 45-46). Крім того, 02.08.2017 року від представника банку надійшли пояснення, в тому числі, щодо спростування пропуску позовної давності (а.с. 51-55). Зазначене в сукупності підтверджує факт обізнаності сторони позивача щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування позовної давності (на спростування чого він звернувся з відповідними поясненнями (а.с.51-55), та автоматично спростовує посилання апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Окремо колегія суддів зауважує, що вказаний довід не впливає на законність та обгрунтованість рішення суду.

Таким чином, оскільки за встановленими обставинами справи доводи апеляційної скарги не спростували вірних висновків по суті спору суду першої інстанції, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

22.03.2018 року м. Одеса