Рішення № 72992934, 02.03.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.03.2018

Справа № 334/5869/17

Провадження № 2-а/334/101/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2008 року уддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1, при секретарі Матвієнко О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа – Запорізькій обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2, у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 року внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби в Республіці В’єтнам, зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати, ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби в Республіці В’єтнам, зобов'язати Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в призначення одноразової грошової допомоги. Не має жодних підстав для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

В судове засідання позивач та його представник не з’явились, представник позивавча – ОСОБА_3-М.С. надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення сторін суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв’язку із наступним.

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що позивач з 1996 року є інвалідом внаслідок поранення, яке отримав під час виконання інтернаціонального обов’язку в Республіці В’єтнам, яке мало місце з березня по грудень 1979 року.

Перебування Позивача в Республіці В’єтнам у зазначений час підтверджується довідками № 380 від 13.04.1999р., № 409 від 16.04.1999р., виданими Запорізьким міським військовим комісаром.

Відповідно до довідки сер. ВТЭ – 26 № 031233 від 28.08.1996 року, виданою ОМСЕК № 2 м. Запоріжжя, позивачу було встановлено ІІІ - ю групу інвалідності внаслідок поранення, яке було отримане під час проходження військової служби.

Через погіршення здоров’я, 16.12.1998 року за даними довідки серія МСЕ 2-18 АЗ № 118834, виданою ОМСЕК № 2 м. Запоріжжя, позивачу було встановлено інвалідність ІІ - ї групи внаслідок поранення, отриманого в період проходження військової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що поранення були отримані позивачем саме при виконанні військового обов’язку що підтверджуються наданими довідками та актами судово-медичного освідування, а саме: актом судово – медичного огляду № 934 від 13.04.1999р.; свідоцтвом про хворобу № 876 від 15.04.1999р., з яких вбачається, що поранення, яке в подальшому призвело до інвалідності, було отримане позивачем при виконанні військового обов’язку.

Через погіршення здоров’я позивачу 11.07.2017 року Обл. МСЕК № 2 м. Запоріжжя було встановлено І – у групу інвалідності безстроково.

Відповідно до Виписки з акту медико – соціальної експертної комісії до довідки серії АВ № 0674307 від 11.07.2017р., причиною інвалідності позивача є поранення, яке отримано ним під час виконання інтернаціонального обов’язку в Республіці В’єтнам.

25.07.2017 року відповідно до приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі – Порядок), позивач звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому І - ї групи інвалідності до Міністерства оборони України, так як відповідно до п. 12 Порядку, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється Міноборони.

Листом – відповіддю Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2739 від 04.08.2017 року, позивчу фактично було відмовлено у вчиненні дій щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як вбачається із тексту відповіді, відмова була мотивована тим, що на колишніх військовослужбовців та тих, що отримали інвалідність до набрання чинності Закону України від 4 липня 2012 року № 50-40- VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набрав чинності 1 січня 2014 року, дія зазначеного Закону не поширюється.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ст. 41 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пункт 9 статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р. (далі - Порядок № 975).

Відповідно до Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст.16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I – ї групи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 11 липня 2017 року, діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Дослідивши докази по справі, суд встановив, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність І - й групі саме з моменту встановлення цієї інвалідності, а саме з 11 липня 2017 року.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Однак, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, відповідач, Міністерство оборони України, не прийняв відповідного рішення про призначення та виплату позивачу спірної допомоги, а тому такі дії відповідача є протиправними і підлягають судовому захисту.

Судом встановлено, що позивачем при подачі заяви та документів про виплату одноразової грошової допомоги були надані: акт судово – медичного огляду № 934 від 13.04.1999р., свідоцтво про хворобу № 876 від 15.04.1999р., виписка з акту медико – соціальної експертної комісії до довідки серії АВ № 0674307 від 11.07.2017р. про обставини поранення, яке було отримано позивачем під час бойових дій в Республіці В’єтнам

Відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністра оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі настання інвалідності подаються такі документи - документ про обставини поранення - копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - надається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Суд приходить до висновку, що позивачем був наданий повний перелік документів згідно Порядку 975, а Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Враховуючи, що відповідачем - Міністерством оборони України, не надано доказів правомірності своїх дій, рішення, які полягають у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що останній має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як військовослужбовцю, який отримав І–у групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, а порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Суд враховує той факт, що грошову допомогу по ІІІ, ІІ групі інвалідності позивач не отримував.

Пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас ст.16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З наданих до справи доказів вбачається, що поранення і захворювання позивач отримав внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

За таких обставин, з врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначене свідчить, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Оскільки в позові не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення, суд прийшов до висновку про відсутність підстави для витребування звіту про виконання даного судового рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтями 9, 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 263, п. 10 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа – Запорізькій обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2, у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 року внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби в Республіці В’єтнам.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити, ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби в Республіці В’єтнам.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Добрєв М. В.