Рішення № 72992696, 20.03.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4351/17

Пр. №2/333/178/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 28.07.2017 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 12119,90 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 03.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Однак позивальник ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору, в зв’язку з чим станом на 30.06.2017 року утворилась заборгованість у сумі 12119,90 грн., яка складається з: 611,92 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 7854,65 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2600 грн. – заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 553,33 грн. – штраф (процентна складова), тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Додатково ним надані письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування загальної позовної давності до пред’явлених позовних вимог, в яких зазначає, що відповідачем зроблений останній платіж на погашення кредиту 26.08.2014 р., в зв’язку з чим вважає, що позивач звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

Відповідач звернувся до суду із заявами про застосування загальної та спеціальної позовної давності до пред’явлених позовних вимог, про зменшення розміру неустойки на підставі ст.. 551 ч. 3 ЦК України. В судовому засіданні відповідач погодився з позицією представника позивача щодо пред’явлення даного позову в межах загальної позовної давності та визнав частково позовні вимоги з приводу наявної заборгованості по тілу кредиту у розмірі 611,92 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7854,65 грн. та заборгованості по пені в розмірі 1200 грн. (в межах річного строку позовної давності).

Суд, вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2007 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а відтак своїм підписом засвідчив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Тобто, 03.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошті у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №4149437307769347 зі сплатою відсотків за користування кредитом.

З положень п.3 Правил користування платіжною карткою, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, строк дії картки зазначено на лицьовій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня, зазначеного місяця. По закінченню строку дії картка подовжується Банком на новий строк шляхом надання клієнту нової картки з новим строком дії, за умови, що раніше не надійшло письмова заява Держателя картки про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності на рахунку грошових коштів.

В порядку виконання вищевказаних умов кредитного договору позикодавцем були надані відповідачу ще наступні кредитні картки: №414937105642092 та №414943777029661978, строк дії останньої до грудня 2014 року.

З наданих позивачем виписок по кредитним рахунковим рахункам відповідача вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами (здійснював покупку товарів, знімав готівку, також поповнював кредитні рахунки). Останній здійснений ним платіж на погашення кредитних коштів 26.08.2014 р. у розмірі 150 грн., залишок на картці 771,42 грн. В подальшому відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору щодо погашення кредитних коштів та процентів за користування даними коштами. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов даного кредитного договору, станом на 30.06.2017 р. утворилась заборгованість: по сплаті тіла кредиту у розмірі 611,92 грн., по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 7854,65 грн.

Вищезазначені обставини визнані сторонами в судовому засіданні, і в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідачем заявлено про застосування до даних позовних вимог загального та спеціального строку позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Частиною 1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Враховуючи, що відповідач систематично здійснював платежі на часткове погашення кредитних коштів та процентів за їх користування, позовна давність переривалась. Відповідачем здійснений останній платіж на погашення кредитних коштів 26.08.2014 р., до того часу відповідач постійно здійснював платежі по погашенню кредиту, своїми діями останній визнавав існуючу заборгованість по кредитному договору та переривав перебіг позовної давності по черговим щомісячним платежам. Таким чином право на пред’явлення позивачем даного позову виникло з 26.09.2014 р. Позивач звернувся до суду з даним позовом 28.07.2017 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті тіла кредиту у розмірі 611,92 грн. та по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 7854,65 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом вставлено, що позивач звернувся з пропуском річного строку спеціальної позовної давності, встановленого для пред’явлення позовних вимог щодо стягнення неустойки, оскільки зі змісту позовної заяви та наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що позивач з вимогами про стягнення пені, нарахованої за період з 31.05.2015 року по 30.06.2017 року в сумі 2600 грн., звернувся до суду 28.07.2017 р.

З огляду на наданий банком, на вимогу суду, розрахунок пені в межах річного строку, та заяву про застосування строків позовної давності, надану відповідачем, сума пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь банку становить 1200 грн. (за період з 30.06.2016 р. по 30.06.2017 р.)

Відповідач просив зменшити розмір пені на підставі ст.. 551 ч. 3 ЦПК України, в зв’язку з тим, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а саме: скрутний матеріальний стан відповідача. Враховуючи, що суд прийшов до висновку, про стягнення з відповідача на корись позивача пені в межах річного строку позовної давності, внаслідок чого її розмір значно зменшився і не перевищує розмір основної заборгованості по кредиту та відсоткам, а також необґрунтованість обставин зазначених відповідачем в своїй заяві, підстави для зменшення пені в порядку ч. 3 ст. 551 ЦПК України відсутні.

Під час вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд приходить до наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17..

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафів.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по даному кредитному договору у розмірі 9666,57 грн., яка складається з: 611,92 грн. – заборгованості за тілом кредиту; 7854,65 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 1200 грн. – заборгованості за пенею і комісією.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред’явленні позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн., в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: у розмірі 1276,12 грн.

Керуючись ст.ст.258, 267, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 141, 259, 263-265, ст. 268, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн: НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.06.2007 року у розмірі 9666,57 грн. (дев’ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 57 коп.), яка складається з: 611,92 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 7854,65 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1200 грн. – заборгованість за пенею і комісією.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн: НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) витрати на оплату судового збору в розмірі 1276,12 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 26.03.2018 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова