Ухвала суду № 72992120, 27.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12403/15-ц

У Х В А Л А

про забезпечення позову

27.03.2018 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,-

встановив:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися в суд з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Дана справа знаходилась у провадженні судді Сарай А.І.

Розпорядженням керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2017 р. призначено повторний автоматичний перерозподіл справи №308/12403/15-ц, у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Сарай А.І., і передано її на розгляд судді Бенца К.К. 20.02.2017 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22.02.2017 року прийнято справу №308/12403/15-ц до провадження судді Бенца К.К.

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №4367 від 30.03.2015 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1на користь ПАТ «АЛЬФА -БАНК» рухомого майна для задоволення вимог про погашення заборгованості в сумі 2 348 959, 61 гривень.

Вказує на те, що в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №4367 від 30.03.2015 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, можливі дії щодо подальшої примусової реалізації рухомого майна, а тому існує реальна загроза відчуження майна на користь третьої особи, що в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або по-новлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся досуду.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження зокрема виконавчого напису №4367 від 30.03.2015 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на користь ПАТ «АЛЬФА -БАНК» рухомого майна для задоволення вимог про погашення заборгованості в сумі 2 348 959, 61 гривень. На підставі вказаного виконавчого напису, старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов’язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

При цьому згідно до п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України , суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки подальша примусова реалізація рухомого майна в межах виконавчого провадження на користь третіх осіб, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду .

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню – задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №4367 від 30.03.2015 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який оскаржено в судовому порядку .

Розяснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розяснити відповідачам, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконання направити до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4