Рішення № 72991974, 19.03.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/253/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівського міськрайонного центру зайнятості про стягнення упущеної вигоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Берегівського МРЦЗ про стягнення упущеної вигоди в сумі 158 919,04 грн..

Позов мотивований тим, що він, позивач, з 21.09.2016 року по 05.04.2017 року перебував на обліку в Берегівському МРЦЗ як особа, що перебуває в пошуках роботи. З 28.09.2016 року йому розпочато виплату допомоги по безробіттю. Протягом перебування на обліку в центрі йому не було запропоновано жодної вакантної посади. Так, 07.11.2016 року позивач звернувся до Берегівського МРЦЗ із заявою, в якій просив виплатити призначену допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Наказом Берегівського МРЦЗ від 05.04.2017 року № 29 «Про здійснення виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності» йому здійснено відповідну виплату, про яку позивач просив за пів року до того. 06.04.2017 року ОСОБА_1 розпочав свою підприємницьку діяльність та через кілька днів на його картковий рахунок було перераховано одноразову виплату допомоги, однак відповідач повинен був прийняти таке своє рішення набагато раніше у встановлений законом 10-денний термін.

Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року в адміністративній справі № 807/657/17 залишеної без змін ухвалою Львівського адміністративного суду від 26.09.2017 року (у відкритті касаційного провадження ухвалою від 09.11.2017 року відмовлено) його позов до відповідача задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Берегівського МРЦЗ щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 07.11.2016 року щодо надання допомоги по безробіттю одноразово у встановлений законом термін з моменту подання заяви. Суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення, а неприйняття відповідачем рішення у термін 10 робочих днів щодо надання допомоги по безробіттю одноразово або про відмову в наданні такої допомоги є протиправною бездіяльністю останнього як суб’єкта владних повноважень. Постанова від 07.08.2017 року в адміністративній справі № 807/657/17, що набрала законної сили, має преюдиційне значення при вирішенні даної справи. Отже, прийняте відповідачем рішення було винесене на 4 місяці 13 днів (134 дні) після закінчення граничного строку на прийняття такого рішення.

Крім цього, він, позивач наприкінці грудня 2016 року направив до Закарпатського окружного адміністративного суду позов з єдиною позовною вимогою – зобов’язати Берегівський МРЦЗ прийняти рішення про надання йому допомоги для організації підприємницької діяльності. Постановою від 16.05.2017 року у справі № 807/61/17 у задоволенні його позову було відмовлено, оскільки відповідач на той час вже прийняв відповідне рішення та виплатив одноразову допомогу. На підставі наведеного позивач вважає, що він міг почати здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати доходи від нею раніше, якщо б відповідач прийняв рішення у встановлений законом термін. У зв’язку з цим ОСОБА_1 просив стягнути з Берегівського МРЦЗ упущену вигоду в сумі 158 919,04 грн. за період з 23.11.2016 року по 05.04.2017 року.

В порядку ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем, Берегівським МРЦЗ, через канцелярію суду 15.03.2018 року було подано відзив на позовну заяву. Так, у своєму відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем не наведено жодного допустимого чи належного доказу про обгрунтованість вимог про неодержання ним упущеної вигоди. Берегівським МРЦЗ заява позивача від 07.11.2016 року не розглядалася і комісія з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності не засідала у зв’язку з відсутністю на кінець 2016 року для цього коштів, що було досліджено та підтверджено всіма належними доказами у згаданих в позові справах, а позивач ОСОБА_1 був повідомлений про причини не розгляду його заяви, що сам визнав в позовних заявах у вищенаведених справах. Натомість позивачем наступну заяву про отримання допомоги по безробіттю одноразово було подано у наступному поточному році, а саме 04.04.2017 року , та яку розглянуто і прийнято наказ № 29 від 05.04.2017 року про здійснення даної виплати. Отже, позивачем не доведено, що саме заважало йому звернутися із заявою про отримання такої допомоги на початку 2017 року. Також відповідач у своєму відзиві зазначив, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється в межах коштів, передбачених для цього бюджетом фонду на поточний рік, проте позивач скористався своїм правом лише 04.04.2017 року незважаючи на можливість в будь-який час написати заяву в поточному році.

Крім того, жодних перешкод у позивача не було зайнятися підприємницькою діяльністю припинивши свій статус безробітного у будь-який момент часу. У відзиві також зазначено, що позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тому розрахунки позивача в даному позові є теоретичними та побудовані на можливих бажаних очікуваннях отримання певного доходу при ідеальних умовах при чому щоденно та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Так, судом встановлено, що 07.11.2016 року позивач ОСОБА_1 подав до Берегівського МРЦЗ заяву про надання допомоги по безробіттю одноразово (для організації безробітним підприємницької діяльності) з додатком у вигляді бізнес-плану із розрахунком очікуваних доходів від зайняття підприємницькою діяльністю (а.с. 20, 21-32).

Згідно розділу VII «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації її безробітним підприємницької діяльності» № 613 від 15.06.2015 року одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється в межах коштів, передбачених для цього бюджетом фонду на поточний рік, після перевірки відповідності пакету документів та розгляду на комісії заяви безробітного за умови державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

04.04.2017 року позивачем ОСОБА_1 було повторно подано до Берегівського МРЦЗ заяву про призначення допомоги по безробіттю у розрахунку на рік та виплатити йому одноразово для організації підприємницької діяльності (а.с. 45).

Так, 05.04.2017 року видано Берегівським МРЦЗ наказ № 29 про здійснення виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с. 46-47).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Берегівського МРЦЗ про визнання бездіяльності неправомірною задоволено та визнано протиправною бездіяльність Берегівського МРЦЗ щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 07.11.2016 року щодо надання допомоги по безробіттю одноразово у встановлений законом термін з моменту подання заяви (а.с. 6-10).

Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено, що з 18.11.2016 року по 05.04.2017 року Берегівським МРЦЗ в порушення закону не вирішено заяву ОСОБА_1 щодо надання допомоги по безробіттю одноразово.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.04.2017 року (а.с. 11).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2017 рік позивач ОСОБА_1 отримав 302 210 гривень загального доходу за податковий рік (а.с. 12).

Однак суд вважає, що відповідач обгрунтовано посилається на вимоги ст.ст. 76-81 ЦПК України заповнена власноручно декларація позивачем ОСОБА_1 не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказам на основі якого можна встановити доходи особи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 передбачено, що пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Отже, судом встановлено, що розрахунки позивача є теоретичними та побудовані на можливих бажаних очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії. Позивач не довів жодним допустимим чи належним доказом упущену вигоду, оскільки наведені ним доводи являють собою імовірні події та бажані абстрактні сподівання.

Позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, жодних перешкод у позивача ОСОБА_1 не було зайнятися підприємницькою діяльністю, припинивши свій статус безробітнього у будь-який момент часу до отримання відповідної одноразової допомоги з Берегівського міськрайонного центру зайнятості. Оскільки отримання такої допомоги це право безробітного, а не умова без якого він не може розпочати здійснювати підприємницьку діяльність.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Судові витрати по справі відповіднодо п. 4 ч. 3 ст. 133 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК стягнути з позивача на користь відповідача в сумі 36,60 грн. (а.с. 44).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 265, 267, 268, 352, 354, 355 ЦПК України,

р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до Берегівського міськрайонного центру зайнятості, яке розташоване за адресою м. Берегове, вул. Мукачівська, 32, код ЄДРПОУ 22110723, про стягнення упущеної вигоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в користь Берегівського міськрайонного центру зайнятості в розмірі 36 ( тридцять шість) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2.