Рішення № 72991126, 28.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/420/18

у справі № 760/4867/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі -Кривулько С.В.

за участю представника позивача- Спінова С.А.

представника третьої особи- Ткаченко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа- Київський міський військовий комісаріат про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2017 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив суд зобов'язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54 -місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 за №284, виходячи зі складу грошового забезпечення на день встановлення інвалідності з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за посадою, яку він обіймав на день звільнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у складі в/ч 35285 з 1979 року по 1980 рік в Демократичній Республіці Афганістан в складі Збройних Сил СРСР, де велись бойові дії.

У 1980 році під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан отримав травму. Травма та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Позивач зазначає, що 02.11.1992 під час огляду МСЕК позивачу було встановлено 3 групу інвалідності. 09.06.2006 під час повторного огляду МСЕК було встановлено 2 групу інвалідності довічно, у зв'язку із пораненням, яке отримано при виконанні обов'язків військової служби.

Позивач вважає, що у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги з 09.06.2006, тобто з дня встановлення 2 групи інвалідності.

Позивач вказує, що звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

23.12.2016 листом № BC3/3139 позивача повідомлено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлено до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-IV «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Вважає дану відмову незаконною та просить суд задовольнити позовні вимоги.

14.03.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.03.2017 в справі відкрито скорочене провадження.

01.12.2016 на адресу суду від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти позову.

10.04.2017 на адресу суду надійшла заява від Міністерства оборони України про залучення Київського міського військового комісаріату в якості третьої особи.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2017 адміністративну справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

14.04.2017 на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, клопотання про розгляд справи за загальними правилами КАС України та клопотання про залучення третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та розгляду справи повідомлений належним чином. Як вбачається з заперечень представника відповідача, останній проти позову заперечує. Зазначив щодо необхідності розгляду справи за даним позовом окружним адміністративним судом колегією суддів посилаючись на положення ч.1 ст.24 КАС України. Наполягав на дискреційності повноважень суду щодо неможливості здійснення дій та прийняття рішень, які належать безпосередньо до повноважень відповідача. Крім того, вказав, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», була завершена виплата страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01.01.2007. Вважає, що позивач втратив право на грошову допомогу, а тому просив відмовити в його задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши пояснення представникапозивача та відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з послужного списку, ОСОБА_1 проходив військову службу у складі в/ч 35285 з 1979 року по 1980 рік в Демократичній Республіці Афганістан в складі Збройних Сил СРСР, де велись бойові дії.

У 1980 році під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан отримав травму. Травма та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 2079 (а.с.10).

02.11.1992 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що засвідчується витягом із акту огляду МСЕК від 02.11.1992 № 038134 (а.с.7).

09.06.2006 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності довічно у зв'язку з травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що засвідчується довідкою до акта огляду МСЕК від 09.06.2006 № 032902 (а.8).

Позивач, вважаючи що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю 2 групи.

Листом Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України від 23.12.2016 № ВСЗ/3139 ОСОБА_1 було повідомлено, що Київським міським військовим комісаріатом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України були направлені документи щодо розгляду питання правомірності виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи. Разом із тим, 11.01.2016 відбулося засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за розглядом документів, поданих позивачем, відповідно до протоколу № 97, затвердженого Міністром оборони України 11.11.2016 комісія дійшла висновку про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.(а.с.11).

Так, Протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.11.2016 № 97, ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що інвалідність заявнику встановлено до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 № 33597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.(а.с.12)

Положеннями ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, передбачено що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.б п.6 Постанови КМ України від 19.08.1992 року № 488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум», національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми: у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори, і деяких інших осіб», було внесено зміни до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набув чинності 01.01.2007 р.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується у встановленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Зазначено, що завершення виплати страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284.

На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Згідно з другим абзацом п. 2 Постанови допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Абзацом 7 підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 (в редакції, чинній станом на 13 грудня 2010 року) передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, 09.06.2006 позивач набув право на отримання як одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносини), так й на отримання страхової суми відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.)

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 09.06.2006 безстроково, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній після внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815 та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції після 01.01.2007, у зв'язку з чим не приймає до уваги заперечення проти позову в цій частині.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

Що стосується заперечень відповідача про те що, виходячи з суб'єктного складу сторін та предмету позову, дана справа підсудна окружному адміністративному суду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС, ( в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду), місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (пункт 1 частини другої статті 18 КАС).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є призначення та виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю.

Зазначена допомога є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За правилами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на норми чинного законодавства, саме місцевим судам відповідно до пункту 4 частини першою статті 18 КАС належить право розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 перехідних положень КАС України у редакції Закону № 2147- VIII від 03.10.2017, визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тому правової підстави за такої передачі за підсудністю, а отже і прийняття до уваги судом тверджень сторони відповідача в цій частині немає.

Щодо тверджень представника відповідача стосовно дискреційності повноважень слід зазначити наступне.

Принцип розподілу влади дійсно заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням є - здійснення правосуддя.

Проте, суд аналізуючи позицію сторін у справі не вважає визначену позивачем вимогу про «зобов`язання призначити та виплатити» формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та таким, що можуть вийти за межі завдань адміністративного судочинства, оскільки обов'язок зобов'язального характеру вже покладався на відповідача відповідними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, з встановленням конкретних обставин, зокрема щодо права позивача на таке звернення через поширення визначених норм законодавства на нього. Однак обставини, які були встановлені в цих рішеннях були повністю невільовані стороною відповідача під час вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003)

Ст.13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2007 року №284 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», Постановою Кабінету Міністрів від 19 серпня 1992 року №488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст. ст. 9,11, 69-72, 86, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа- Київський міський військовий комісаріат про зобов'язання вчинити дії, -задовольнити.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок виконання обов»язків військової служби у розмірі 54 -місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 за №284, виходячи зі складу грошового забезпечення на день встановлення інвалідності з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за посадою, яку він обіймав на день звільнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: