Постанова № 72990284, 27.03.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Чернівці справа № 715/1979/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Литвинюк І.М., Яремка В.В.

секретар Герман Я.І.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Цуркана В.В. -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 28 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит №б/н у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за даним договором не виконав, в результаті чого станом на 31 серпня 2017 року у нього виникла заборгованість в розмірі 77231,09 грн., яка складається з наступного: 3003,54 грн. - заборгованість за кредитом; 65538,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4534,73 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3653,86 грн. - штраф (процентна складова).

ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

_____________________Справа №715/1979/17 Провадження №22-ц/794/303/17 Головуючий у 1 інстанції: Цуркан В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Височанська Н.К.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, посилалося на те, що 22 березня 2013 року основна картка була перевипущена і видана нова картка строком до 31 серпня 2016 року. Враховуючи правову позицію Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14 про те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, банк вважає, що строк позовної давності не пропущений.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зі спливу строку позовної давності відповідно до ст. ст. 256, 261,267 ЦК України, оскільки останній платіж відповідачем здійснений 28 жовтня 2013 року, а з позовом банк звернувся у жовтні 2017 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Статтею 2 ЦПК України установлено, що завданнями цивільного судочинства є, зокрема справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Питання належності та допустимості доказів закріплено у ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Судом установлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 28 вересня 2011 року укладено кредитний договір без номера.

Так, за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (кредитна картка «Універсальна»), зі сплатою базової процентної ставки за кредитним лімітом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості.

У заяві про отримання кредитних коштів позичальник погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку між позичальником та банком складає договір про надання банківських послуг.

Пунктом 1.1.7.12 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується (лонгується) на такий самий строк.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки «універсальна. 30 днів пільгового періоду», з якою ознайомлений та погодився відповідач, передбачено що розмір щомісячних платежів (які включають в себе плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 31 серпня 2017 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача складає 77231,09 грн., який складається з наступного: 3003,54 грн. - заборгованість за кредитом; 65538,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4534,73 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3653,86 грн. - штраф (процентна складова).

Установлено, що останній платіж відповідачем здійснений 28 жовтня 2013 року. У подальшому будь-яке використання картки не здійснювалося, погашення ні шляхом внесення коштів на картку клієнтом, ні шляхом списання банком коштів з інших карток не здійснювалося.

Встановивши, що останній платіж відповідачем внесений у жовтні 2013 року, а банк звернувся до суду з позовом у жовтні 2017 року, тобто з пропущенням строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не враховує платежі від 20 січня 2015 року на суму 10,18 грн. та від 21 січня 2015 року на суму 5,09 грн. Як пояснив в судовому засіданні відповідач, що він з листопада 2013 року платіжною карткою не користувався. В 2013 році він отримував в ПАТ КБ «ПриватБанк» зарплатну картку. Дані суми, на його думку, є бонусами. Бонусами відповідно до п.1.1.1.14 Умов та правил надання банківських послуг є сума коштів, яка зараховується на бонусний рахунок після здійснення операцій в термінах торгово-сервісної сітки.

В суді першої інстанції позивач належними та допустимими доказами не довів встановлення строку дії картки. У заяві про надання кредиту також відсутня дата дії картки, а відповідач в суді апеляційної інстанції пояснив, що не пам»ятає, на який строк була видана картка і на теперішній час картка втрачена, але з заявою про видачу нової картки він до банківської установи не звертався.

ПАТ КБ «ПриватБанк» до апеляційної скарги додало інформацію про картку №4149437820948816, з якої вбачається, що строк дії картки становить 08.2016 р.

Відповідно до ст.131 ЦПК України, яка діяла станом на час розгляду справи, сторони зобов»язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі не зазначає поважність причин неподання доказів до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає даний доказ недопустимим.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального та процесуального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні указаного позову із підстав пропущення позивачем строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач.

Зокрема, будучи позбавленим можливості встановити строк дії картки, суд правильно виходив із того, що останнє внесення грошових коштів на погашення кредиту було здійснено 28 жовтня 2013 року, а отже, про порушення свого права банку стало відомо після не внесення чергового платежу, і з цього часу і почався перебіг строку давності, який на момент подачі позову до суду сплив.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27 березня 2018 року

Головуючий /підпис/ Н.К. Височанська

Судді: /підпис/ І.М.Литвинюк

/підпис/ В.В.Яремко