Рішення № 72989538, 15.03.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2-а/235/58/18

Справа №235/6695/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретаря судового засідання Харенко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, з позовом до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона народжена від учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 1 категорії, інваліда 3 групи, захворювання та інвалідність якого пов’язані з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_5, та є інвалідом третьої групи, захворювання та інвалідність, якої пов’язані з впливом Чорнобильської катастрофи.

В 2016 році у позивачки було виявлено рак щитоподібної залози, внаслідок чого у видалили щитоподібну залозу.

В вересні 2016 року позивачці внаслідок видалення щитоподібної залози позивачці було встановлено 2 групу інвалідності.

В травні 2017 року Центральною Міжвідомчої Експертною Комісією по встановленню причинного зв’язку захворювань, інвалідності і причин смерті з впливом Чорнобильської катастрофи позивачці було встановлено причинний зв’язок захворювання та інвалідності з впливом Чорнобильської катастрофи.

В серпні 2017 року було встановлено 3 групу, пов’язану з впливом Чорнобильської катастрофи.

Причинний зв’язок захворювання та інвалідності з впливом Чорнобильської катастрофи було встановлено у відповідності до норм чинного законодавства України та Інструкції по застосуванню Переліку хвороб, при яких може бути встановлено причинний зв’язок з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та Переліку хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України17.05.1997 № 150 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України 14.06.2012 № 441) Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України ЗО серпня 2012 р. за № 1460/21772 :

3.3.2. Причинний зв’язок щодо захворювань щитоподібної залози серед евакуйованих осіб та осіб, які постійно проживали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення (категорія 2), та дітей, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, що проживали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, встановлюється без обмежень.

Особам, яким після досягнення повноліття не було надано статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які зазнали опромінення щитоподібної залози і їм встановлено дозу опромінення на щитоподібну залозу, причинний зв’язок встановлюється тільки щодо раку щитоподібної залози.

3.5. Встановлення причинного зв’язку хвороб у дітей, які народжені від батьків, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорій 1-3, встановлюється у випадках онкологічних, онкогематологічних хвороб та при вроджених вадах розвитку будь-якої локалізації.

3.7. Особам, які мали статус дітей, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, до 18 років, та особам, що народилися від батьків, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорії 1-3), і не отримали статусу дитини-інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення 18 років, при виявленні захворювань онкологічної та онкогематологічної патології після досягнення 18 років причинний зв’язок встановлюється за наявності посвідчення серії «Д» відповідно до статті 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Центральною Міжвідомчої Експертною Комісією по встановленню причинного зв’язку захворювань, інвалідності і причин смерті з впливом Чорнобильської катастрофи та Медико-соціальною експертною комісією позивачку було визнано потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

В жовтні 2017 року позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення Покровської міської Ради Донецької області з заявою, щодо видачі Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилання у відповіді на звернення щодо видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, Управління соціального захисту населення Покровської міської Ради Донецької області, на підставі роз’яснень Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, свідчить про порушення норм чинного законодавства України та помилкове і в неповному обсязі застосування нормативно-правових актів стосовно даного питання.

Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко визначені критерії встановлення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Стаття 12 передбачає, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:

-зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;

-народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;

-хворих на рак щитовидної залози.

Для визначення статусу позивачки, як потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії необхідно було застосовувати статті 9, 11, 12, 14, 27 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачка просить суд визнати відмову Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації щодо видачі ОСОБА_4 Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії - протиправною. Зобов’язати Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації видати ОСОБА_4 Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії з відповідною вкладкою, згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача - Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. В запереченнях проти позову зазначили, що викладені в ньому вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) визначено осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а саме:

1)евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2)особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3)особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4)особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5)особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт

1місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6)особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Відповідно статті 27 Закону до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:

народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

Згідно статті 17 Закону потерпілі діти, яким було встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, проходять переогляд у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії по досягненні ними 18 років, незалежно від терміну, на який їм було встановлено інвалідність у дитячому віці.

Згідно наданих копій документів ОСОБА_4 мала статус дитини, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка народилась після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звертають увагу суду на те, що інвалідність ОСОБА_4 пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлена тільки з 28.03.2017 та відсутній експертний висновок на предмет причинного зв’язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці.

Враховуючи вищезазначене та на підставі наданих копій документів позивача, на даний час для встановлення ОСОБА_4В статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 немає законних підстав.

Зазначають, що представнику позивача неодноразово були надані роз’яснення щодо вимог діючого законодавства, а також зазначено, що після отримання відповідного експертного висновку на предмет встановлення причинного зв’язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці, питання щодо встановлення ОСОБА_4В статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, буде розглянуто додатково.

Крім цього, Департамент не відмовляв позивачу щодо видачі посвідчення та не приймав будь-яких протиправних рішень, оскільки здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства та положення про Департамент.

Просили відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 про визнання відмови щодо видачі посвідчення протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - в повному обсязі.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, у відзиві на позов зазначило, що згідно наданих документів ОСОБА_6 мала статус дитини потерпілої від Чорнобильської катастрофи, та народилась від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Звертають увагу, що інвалідність ОСОБА_4, пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлена 28.03.2017р., але експертний висновок на предмет причинного зв’язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці відсутній.

Після отримання відповідного експертного висновку на предмет встановлення причинного зв’язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (до 18 років) з Центральної дитячої спеціалізованої ЛКК по встановленню причинного зв’язку захворювань та інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, питання встановлення позивачці статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії буде розглянуто додатково.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарськогопроцесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 15 грудня 2017 року почала діяти нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 10 ст.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою суду від 11.01.2018 року розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 3.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

ОСОБА_4 народилась 15.08.1988 року. У свідоцтві про народження батьком дитини зазначений – ОСОБА_5 (а.с.10).

Батько позивачки - ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС, та має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 (а.с.22, 21).

Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІ).

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв’язання пов’язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах:

пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони здоров'я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі державних цільових програм з цих питань та урахування інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об'єднань;

здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та підвищення кваліфікації постраждалого населення;

забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях;

міжнародного співробітництва в галузях охорони здоров'я, соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.

Згідно зі статтею 9 Закону № 796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Стаття 11 Закону № 796-ХІІ визначає перелік осіб, які відносяться до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, проте вказаний перелік не є вичерпним.

Зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 796-XII крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Статтею 12 Закону № 796-ХІІ передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої відповідно до частини першої цієї статті. На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що віднесення осіб до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи потрібно встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до статті 27 Закону № 796-XII до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти (в тому числі), які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З аналізу норм права вбачається, що обов'язковою умовою для встановлення причинного зв'язку є підтвердження його під час стаціонарного обстеження медичною комісією визначеного рівня.

У статті 13 Закону № 796-XII закріплено обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи, а сааме держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою;

3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 45 від 04 травня 2017 року комісія розглянула звернення ОСОБА_4 на предмет встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Основний діагноз: папілярна карцинома щитовидної залози ст..1. Висновок: захворювання пов’язане з випливом аварії на ЧАЕС (а.с.12).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_4 встановлена третя група інвалідності з 29.08.2017р. безстроково. Причиною інвалідності зазначено: захворювання, пов’язане з впливом аварії ЧАЕС (а.с.13).

Діагноз встановлений позивачці та висновок про причини захворювання, як і встановлення групи інвалідності, відповідачами не оскаржується.

Положеннями пунктів 2 та 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51), який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено наступне.

Згідно абзац. 5 пункту 10 Порядку №51, видача посвідчень провадиться інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до пункту 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі фактично усуваючись від соціального захисту потерпілого від ЧАЕС, позбавили позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими остання була наділена, у зв'язку з наданням державою певного правового статусу - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що після досягнення повноліття позивач втратила статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи в дитячому віці, а відповідно їй не було встановлено причинного зв'язку інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи, оскільки такий причинний зв'язок інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи був встановлений позивачу саме не як дитині, а як повнолітній особі.

Крім того, суд звертає увагу, що саме експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності, встановлено причинний зв'язок між захворюванням та випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Конституцією України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що повнолітній статус особи не впливає та не може впливати на обов'язок відповідного органу владних повноважень встановлювати певній особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення встановленого зразку постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності передбаченого чинним законодавством експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи вищевикладене, оскільки причинний зв'язок між захворюванням позивача було встановлено Центральною міжвідомчою експертна комісія МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильський АЄС і всі необхідні документи були подані позивачем при зверненні за видачею посвідчення, суд приходить до висновку, що позивач має право на видачу посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, відтак відмова Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації щодо видачі ОСОБА_4 Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії є протиправною.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засідані відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели правомірності своїх дій з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2 ,6-9, 19, 44, 77, 241 - 246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати відмову Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації щодо видачі ОСОБА_4 Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії - протиправною.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації видати ОСОБА_4 Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії з відповідною вкладкою, згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

В судовому засіданні 15 березня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 25.03.2018р.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Представник позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, адреса: м. Покровськ, вул.. Л.Чайкіної, будинок 29.

Відповідач: Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Рум’янцева, 16, код ЄДРПОУ 259417627.

Відповідач: Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, код ЄДРПОУ 25953161, Донецька область, м. Покровськ, вулиця Поштова, 22.

Суддя