Постанова № 72987679, 22.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 644/3663/16-ц

Провадження № 22ц/790/1113/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року (суддя Саркісян О.А.), за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Комфі Трейд» про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними та скасувати наказ ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» від 24.02.2016 року № 24/02-1 «Про звільнення ОСОБА_1.», наказ ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» від 24.02.2017 року № 14/02-2 «Про виправлення друкарської помилки в наказі № 24/02-1 «Про звільнення ОСОБА_1, наказ № КТ19/05-006 від 19.05.2017 року «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1, розірвати трудовий договір, укладений між ним та відповідачем на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України з 26.03.2016 року, внаслідок порушення ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» законодавства про працю, умов колективного і трудового договору, зобов'язати ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» змінити підставу його звільнення, зазначивши в трудовій книжці «Звільнений за власним бажанням» з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам згідно частини 3 статті 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного і трудового договору», стягнути вихідну допомогу внаслідок порушення ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» законодавства про працю у розмірі 17577 грн. 69 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 36019 грн. 76 коп., моральну шкоду в розмірі 50000 грн., судові витрати в розмірі 1742 грн. 42 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що з 2008 року перебував в трудових правовідносинах з ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» та обіймав посаду керівника групи продажу по кредитам та додатковим продуктам. На підставі наказу про надання відпустки від 07.09.2012 року № 07/09-01-о йому було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.09.2012 року по 14.08.2015 року. Після закінчення строку відпустки він намагався вийти на роботу на своє робоче місце, проте йому було заборонено доступ. Порушення трудового законодавства відносно нього стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду і рішенням Орджонікідзевського райсуду м. Харкова від 14.12.2015 року позов було задоволено, зобов'язано відповідача забезпечити йому доступ до робочого місця та належного виконання його трудових обов'язків на посаді керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам.

25.03.2016 року він в черговий раз прийшов до магазину «Комфі» в м. Харкові, пр. Московський 257 з наміром приступити до роботи, пред'явив рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду Харківської області і був допущений до робочого місця, однак його не було забезпечено засобами праці, робоче місце не відповідало санітарним нормам. Реалізуючи своє право на працю наступного дня 26.03.2016 року він подав заяву про розірвання трудового договору за частиною 3 статті З8 КЗпП з 26.03.2016 року та зазначив, які порушення з боку роботодавця мали місце. Відправив заяву поштою на юридичну адресу установи та вручив під підпис керуючій магазину «Комфі» за адресою м. Харків, пр. Московський 257. Однак зава його не була задоволена, вихідна допомога не виплачена, в результаті чого він вимушений був звернутися до суду.

У березні 2017 року ним було отримано лист ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» № 000269/12- 00/17 від 24.02.2017 року, в якому повідомлялося про звільнення з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам з 26.03.2016 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Окрім цього ним було отримано лист № 000270/12-00/17 від 24.02.2017 року, який містив повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, до листа також додавались копія наказу про звільнення № 24/02-1 від 24.02.2016 року, копія наказу № 24/02-2 від 24.02.2017 року про виправлення друкарської помилки в наказі № 24/02-1 та зміну дати його видання на 24.02.2017 року. Згідно з наказом від 24.02.2017 року його було звільнено з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам з 26.03.2016 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України - прогул.

В ході судового розгляду по вказаній справі представником відповідача було надано наказ № КТ19/05-006 від 19.05.2017 року «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1.», яким була змінена дата звільнення з 26.03.2016 року на 01.01.2017 рік, а також вирішено внести зміни до запису про звільнення в трудовій книжці.

На думку позивача, його трудові права підлягають захисту, а накази про звільнення та наказ за повторне звільнення він вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки наказ про його звільнення з 26.03.2016 року за прогул видано відповідачем 24.02.2017 року, тобто, майже через рік після допущеного, на думку роботодавця, порушення трудової дисципліни, що суперечить статті 147,148 КЗпП. Крім того, видаючи наказ про його звільнення за прогул, ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» усвідомлювало дійсні причини нез'явлення на роботу саме внаслідок подання ним заяви про звільнення за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, внаслідок невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, а порушення роботодавцем законодавства про працю вже було встановлено рішенням суду від 14.12.2015 року.

Враховуючи, що його повинно бути звільнено з посади відповідачем ще 26.03.2016 року, коли була отримана його заява про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню вихідна допомога при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 17577 грн. 69 коп., середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 27.03.2016 року по 20.03.2017 року в сумі 36019 грн. 76 коп.

У зв'язку з тим, що незаконними діями відповідача йому було завдано виняткових моральних страждань, що вимагає додаткових зусиль для наступної організації життя, відновлення порушених прав, пошук нової роботи за наявного в трудовій книжці компрометуючого запису, а також з огляду на його бездоганну ділову репутацію, оскільки своєю відповідальною поведінкою та сумлінною працею пройшов трудовий шлях від продавця до заступника директора магазину, вважав, що співрозмірним завданій моральній шкоді має бути відшкодовано у розмірі 50000 гри.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» 24.02.2017 року з 26.03.2016 року за статтею 40 п.4 КЗпП України за прогули та 19.05.2017 року з 01.01.2017 року статтею 40 пункту 4 КзпП України за прогули - незаконним, скасовані накази № 24/02-1 від 24.02.2016 року, наказ від 24.02.2017 року № 2/02-2, наказ від 19.05.2017 року № КТ 19/05-006.

Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці та зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» з 26 березня 2016 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнуто з ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні за частиною 3 статті 38 КЗпП України в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 17577 грн. 69 к., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 27.03.2016 року по 20.03.2017 року в сумі 36019 грн.76к., моральну шкоду в сумі 30000 грн., судові витрати в сумі 1742 грн.42к. грн., а всього - 85339 грн. 87 коп.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» на користь держави судовий збір в сумі 1030 грн. 97 к.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Комфі Трейд» подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог вказав,що порушення норм процесуального права судом полягає у розгляді справи без позивача; прийнятті фіктивних заяв, начебто підписаних позивачем, які були підписані його представником; прийнятті заяви про збільшення позовних вимог всупереч тому, що заява містила зміну предмету та підстав позову, та була подана після початку судового розгляду справи, а також без доплати судового збору; суд проігнорував зауваження відповідача на зазначені порушення; неправильне обрахування судових витрат, покладених на відповідача; невідповідність доказів, на яких ґрунтується рішення; недоведеність вини відповідача в порушенні норм трудового законодавства; відсутність обґрунтування визнання звільнення за прогули незаконним.

Порушення норм матеріального права на думку апелянта полягають в наступному: неправильний розрахунок при визначенні матеріальної складової рішення; неврахування фактично проведених з позивачем виплат при звільненні; непропорційність матеріальної відповідальності; застосування подвійної відповідальності відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяв вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за прогули за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки відповідач зобов'язаний був розірвати трудовий договір з позивачем та звільнити його з вказаної посади з 26.03.2016 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, а так як позивач не просив його поновити на роботі, то слід змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнений з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» з 26 березня 2016 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, проте трудовий договір був розірваний з іншої підстави - за прогули.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно вимог ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як роз'яснюється п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв'язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1перебував в трудових відносинах з ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» та обіймав посаду керівника групи продажу по кредитам та додатковим продуктам з 2008 року.

На підставі наказу про надання відпустки від 07.09.2012 року № 07/09-01 -0 позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.09.2012 року по 14.08.2015 року.

13.08.2015 року позивачем на адресу ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» керуючій магазину «Харків-5» за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257 було направлено заяву з проханням повідомити режим роботи та адресу робочого місця, якщо вони зазнали будь-яких змін у період перебування у відпустці, забезпечити належну технічну можливість прибуття до свого робочого місця. Також додатково просив надати належним чином засвідчену копію колективного договору ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД».

15.08.2015 року після закінчення строку відпустки по догляду за дитиною позивач намагався вийти на своє робоче місце, проте позивачу керуючою магазину ОСОБА_2 було повідомлено, що його посаду скорочено, до робочого місця його допущено не було.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області було зобов'язано ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» забезпечити доступ ОСОБА_1до робочого місця та належного виконання його трудових обов'язків на посаді керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам.

25.03.2016 року ОСОБА_1вийшов на роботу для виконання своїх трудових обов'язків відповідно до вказаного рішення суду та ухвали Апеляційного суду Харківської області в магазин «Комфі» за адресою м. Харків. пр. Московський, 257, де йому було надано робоче місце і нормативні документи для вивчення.

Судом встановлено та підтверджується наказом відповідача про те, що ОСОБА_1не було забезпечено комп'ютером з відповідним програмним забезпеченням до внутрішньої електронної мережі відповідача, доступ до якої обмежений відповідачем шляхом встановлення паролів, які не надавалися позивачу. Вказані дії перешкоджали позивачу належним чином виконувати свої посадові обов'язки, оскільки є основним знаряддям (інструментом) роботи.

26.03.2016 року позивачем на адресу ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» було направлено заяву про розірвання трудового договору на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України з 26.03.2016 року. Крім того заяву було вручено під розпис керуючій магазину за адресою м. Харків, пр. Московський, 257.

Така вимога є обґрунтованою, а допущені роботодавцем порушення законодавства про працю встановленні рішеннями судів, які набрали чинності, про що зазначено позивачем в заяві про звільнення та про які достеменно було відомо відповідачу, а саме: рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області було зобов'язано ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» забезпечити доступ позивачу до робочого місця та належного виконання його трудових обов'язків на посаді керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам та підтверджено порушення з бору роботодавця відносно позивача трудового законодавства.

Цим же рішенням суду, що набрало чинності, за участю тих же самих сторін, констатовано наявність в діях відповідача порушення передбаченого Кодексом законів про працю України порядку повідомлення працівника про зміну умов оплати праці в сторону погіршення, оскільки заробітну плату позивача було зменшено в порушення ст.103 КЗпП України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18.11.2016 року також підтверджений факт порушення з боку відповідача відносно позивача трудового законодавства, що полягало в тривалому не допуску до робочого місця та стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.08.2015 року по 25.03.2016 року ( т.1а.с. 235-237).

Для звільнення за ст.38 ч.3 КЗпП України не має значення істотність порушень з боку роботодавця відносно працівника трудового законодавства, умов колективного договору та кількість, система цих порушень.

Виходячи з викладеного відповідач зобов'язаний був розірвати трудовий договір з позивачем та звільнити його з вказаної посади з 26.03.2016 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України.

Однак, листом ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» № 000269/12-00/17 від 24.02.2017 року позивача було повідомлено про звільнення з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам з 26.03.2016 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. (т.1 а.с.229).

Відповідно до наказу № 24/02-1 від 24.02.2016 року та наказу № 24/02-2 від 24.02.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам з 26.03.2016 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України. (т.1 а.с.231,232).

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що звільнення позивача за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним, оскільки відповідач зобов'язаний був розірвати трудовий договір з позивачем та звільнити його з вказаної посади з 26.03.2016 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, а так як позивач не просить його поновити на роботі, то суд першої інстанції дійшов висновку про зміну формулювання звільнення ОСОБА_1в трудовій книжці, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнений з посади керівника групи продаж по кредитам та додатковим продуктам товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» з 26 березня 2016 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Крім того, суд першої інстанції також звернув увагу на те, що оскаржуваний наказ було винесено відповідачем майже через рік після допущеного, на думку відповідача, прогулу та за повного усвідомлення відповідачем існування з його сторони порушень законодавства про працю, умов колективного договору.

Отже, відповідачем не було дотримано процедуру притягнення до дисциплінарного стягнення, передбачену 149 КЗпП України та сплинув строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування наказу № 24/02-1 «Про звільнення ОСОБА_1 », наказу ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» від 24.02.2017 року № 24/02-2 «Про виправлення друкарської помилки в наказі № 24/02-1 «Про звільнення ОСОБА_1.», наказу № КТ19/05-006 від 19.05.2017 року «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1.».

Особи, які видають ненормативні правові акти не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни. Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Згідно статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до вимог статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно довідки ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» від 17.08.2015 року, розмір нарахованої заробітної плати за липень та серпень 2012 року ( два останні оплачувані місяці, що передували відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) становить 4637,61 грн. та 7080,85 грн. Середньомісячна заробітна плата становить 5859,23 грн.

Отже, враховуючи зміну формулювання підстави звільнення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу має бути виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 17577 грн. 69 коп.( 5859,23 грн.х3= 17577,69 грн.).

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі ст. 116, 117 КЗпП України стягує з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 27.03.2016 року по 20.03.2017 року в сумі 36019,76 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18.11.2016 року по справі за позовом 30000 гривень ОСОБА_1 до ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було встановлено, що середньоденна зарплата позивача становить 146 грн.72 к ( 18 грн.34 к.) за годину.

Виходячи з викладеного середній заробіток рахується з такого розрахунку 1964 год х 18,34 грн. = 36019 грн.76 к.

Стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 23 УК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статті 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 30000 гривень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» Ліфінець Юлії Юріївни - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2018 року.

Головуючий І.П. Коваленко

Судді А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко