Постанова № 72986335, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/13294/14-ц Головуючий суддя І інстанції Шестак О. І.

Провадження № 22-ц/790/511/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про спадкове право

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Бровченко І.О.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, Десятої Харківської державної нотаріальної конторина рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Десятої Харківської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3, Харківська міська рада про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив визнати незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 за законом; скасувати постанову Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало спадкодавцю - двоюрідному брату позивача - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що належало його двоюрідному брату ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_9. в м. Харкові помер його двоюрідний брат ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно в Україні і за її межами: рухоме і нерухоме майно, вклади в банківських установах, цінні папери, права на інтелектуальну власність та ін. При цьому, дружина брата позивача ОСОБА_5, його батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, рідний брат ОСОБА_8 померли, дітей у нього не було, тому позивач є спадкоємцем по закону після смерті ОСОБА_5

Позивач вказував, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки вчасно подав відповідну заяву до Десятої Харківської державної нотаріальної контори в установлений законом шестимісячний строк.

На підтвердження родинних відносин між ним і ОСОБА_5, позивач посилається на свідоцтва, витяги і актові записи про їх народження, а також про народження їх батьків ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6

29.07.2014 р. держаний нотаріус Десятої Харківської державної нотаріальної контори Кривенець А.А. видала йому на руки постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_5 за №2335/02-31 від 26.07.2014 р. Позивач вважає постанову державного виконавця незаконною, оскільки: відсутні визначені у ст. 49 Закону України «Про нотаріат» підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії; ОСОБА_3 не довів своє право спадкування за заповітом, начебто складеним на його ім'я спадкодавцем ОСОБА_5, проти чого позивач заперечував. Сам заповіт позивач вважає нікчемним, оскільки складений він був без зазначення місця і часу складання від імені ОСОБА_11 і підписаний іншою особою - ОСОБА_11

Посилання відповідача, що померлий ОСОБА_5 позбавив позивача права на спадкування за законом, останній вважає неправдивими, оскільки ОСОБА_5 такого заповіту не складав.

З огляду на викладене позивач вважає, що у відповідача не було підстав для відмови йому 26.07.2014 р. у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5

10.07.2017 р. до суду з запереченнями проти позову в якості третьої особи звернувся ОСОБА_3 і просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 В обґрунтування своїх заперечень вказав, що ОСОБА_3 тривалий час (понад 10 років) опікувався над ОСОБА_11, за життя якого ніколи не чув про такого родича, як ОСОБА_4 ОСОБА_3 вказує, що 06.06.2000 р. ОСОБА_11 склав заповіт №1-873, посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської нотаріальної контори Верещакою Г.Л., яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті та на що він матиме право за законом, він заповів ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_11 помер. Поховання здійснювалось силами та коштом саме ОСОБА_3, а не позивача.

ОСОБА_3 звертав увагу суду на те, що за період з 06.06.2000 р. і по день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_9. (більше 9 років), ОСОБА_11 не було скасовано свого заповіту №1-873 і не внесено жодних змін, чим достовірно підтверджується існування дійсної волі та намірів щодо заповіту на все своє майно. ОСОБА_3 вказує, що на момент відкриття спадщини все спадкове майно було зареєстроване на ім'я спадкодавця ОСОБА_11, а не ОСОБА_5. При цьому зміну прізвища спадкодавця було здійснено вже після його смерті за ініціативою його спадкоємця за законом - позивача ОСОБА_4, внаслідок чого 21.01.2011 р. до актового запису про смерть ОСОБА_11 були внесені зміни в прізвище померлого: «ОСОБА_11» змінено на «ОСОБА_11», внаслідок чого ОСОБА_3 не має можливості отримати свідоцтва про спадщину за заповітом ОСОБА_11

ОСОБА_3 вказує, що викладені ним обставини підтверджені рішенням апеляційного суду Харківської області від 28.10.2013р. у справі №638/6742/13-ц, рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.11.2013 р. у справі №2-4430/11, якими достовірно встановлено, що після смерті ОСОБА_11: відкрилась спадщина, із заявами про прийняття якої звернулись ОСОБА_3 (за заповітом), ОСОБА_4 (за законом) та ОСОБА_14 (за законом); після смерті спадкодавця за ініціативою ОСОБА_4 в актовий запис про смерть №16492 від 05.12.2009 р. та у спадковий реєстр були внесені зміни у прізвище померлого: з «ОСОБА_11» на «ОСОБА_11», що в кінцевому випадку призвело до численних судових спорів щодо спадкового майна.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, ОСОБА_3 вказує, що вищевказаними судовими рішеннями у справах №638/6742/13-ц і №2-4430/11, які набрали законної сили і мають преюдиціальне значення по цій справі, достовірно встановлено що «ОСОБА_11» ОСОБА_15 і «ОСОБА_11» ОСОБА_15 є однією і тією ж особою, спадкоємцями після смерті якого є ОСОБА_3 (за заповітом), ОСОБА_4 (за законом) та ОСОБА_14 (за законом).

Крім того, ОСОБА_3 вказав, що відповідно до Витягу зі спадкового реєстру №23147734 від 16.03.2010 р., обліковується чинний Заповіт ОСОБА_11 №1-873, зроблений на бланку НОМЕР_1. Витяг зі спадкового реєстру №27051837 від 26.05.2011 р. також містить відомості про наявність чинного заповіту ОСОБА_11 №1-873, зроблений на бланку НОМЕР_1, після внесення змін до прізвища, що відбулося 21.01.2011 р.

ОСОБА_3 зазначає, що заповіт №1-873, НОМЕР_1, яким ОСОБА_11, заповів все своє майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося на момент його смерті, ОСОБА_3, є дійсним за формою і за змістом, його недійсність чи нікчемність судами не було встановлено.

ОСОБА_3 також вказав, що наявність численних судових спорів у минулому та триваючих на сьогоднішній день судових спорів свідчать про існування спору між сторонами про право на спадщину, яке не може бути встановлено у нотаріальному порядку.

ОСОБА_3 зазначив, що така позиція узгоджується з позицією ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладена в ухвалі від 21.06.2017 р. у справі №331/678/16-ц, в якій касаційний суд вказав, що оскільки відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину фактично спричинена наявністю спору про право на спадщину, через що у позивача наявні перешкоди в отриманні свідоцтва в нотаріальній конторі, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивач не позбавлена права на вирішення такого спору у позовному провадженні.

ОСОБА_3 вказав, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 відповідає ст.ст. 1235, 1241 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», є законною і обґрунтованою, а відтак не підлягає скасуванню. Крім того, у нотаріуса відсутні підстави видати свідоцтво про право власності на спадкове майно, яке зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_11, а не ОСОБА_5 До того ж, видача свідоцтва про право власності на все майно у даному випадку є неможливою, оскільки це призведе до порушення прав інших спадкоємців померлого, зокрема, ОСОБА_14, який свідомо не був залучений позивачем до розгляду спору.

ОСОБА_3 зазначив, що оскільки між сторонами існує спір про право на спадщину, що унеможливлює оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії; заповіт ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_3 є дійсним, а відтак позивач позбавлений права на спадкування; постанова відповідача про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину є правомірною та видана у відповідності до норм чинного законодавства; зобов'язання відповідача видати свідоцтво про право на спадщину є втручанням в дискреційні повноваження нотаріуса, що є неприпустимим, - необхідно відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

Представник відповідача - Десятої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився; до суду була надіслана заява відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в поданих до суду запереченнях.

Харківська міська рада була повідомлена про притягнення до участі у справі у якості третьої особи, однак, свого представника в судове засідання не надіслала.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до Десятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано незаконною та скасовано постанову Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало його двоюрідному брату ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 19 жовтня 2017 року, 23 листопада 2017 року у вищевказаному рішенні суду виправлено описки.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник Десятої Харківської державної нотаріальної контори Сімакова О.Г. подали апеляційні скарги.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 у цивільній справі № 638/13294/14-ц в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною відмову 10 ХДНК у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 за законом, скасування постанови 10 ХДНК № 2335/02-31 від 26.07.2014 р. про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало померлому та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у цій частині в повному обсязі. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 у цивільній справі № 638/13294/14-ц залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

При цьому послався на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про визнання незаконною відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину № 2335/02-31 від 26.07.2014 року незаконне, необґрунтоване. Судом першої інстанції неповно дослідив обставини справи, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права.

Судом не взято до уваги, що у даному випадку між сторонами існує спір про право і тому виключається можливість нотаріусу видати свідоцтво про право власності в порядку спадкування та оскарження дій нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вказав, що частково задовольняючи позовні вимоги щодо ОСОБА_4, судом першої інстанції, попри залучення за своєю ініціативою до справи Харківську міську раду, в силу ст.ст. 335, 1277 ЦК України, одночасно грубо порушено права іншого спадкоємця - ОСОБА_14, якого не було залучено в якості відповідача в суді першої інстанції, що не можливо на стадії апеляції.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково визнати незаконною відмову 26.07.2014р. Десятої Харківської державної нотаріальної у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 за законом з наведених у постанові підстав, скасувати постанову Десятої Харківської державної нотаріальної контори № 2335/02-31 І072014р. про відмову у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало його двоюрідному брату ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, який постійно проживав у АДРЕСА_1, з інших підстав.

При цьому посилався, що рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судом упереджено і необ'єктивно розглянуто справу. Так, 12.04.2017р. рішенням Апеляційного суду Харківської області, яке набрало законної сили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 638/6327/14-ц вже було відмовлено у повному обсязі (а.с. 43-44), суд безпідставно залучив ОСОБА_3 та Харківську міську раду до справи в якості третіх осіб.

Вказав, що суд з порушенням ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог і визнав постанову Десятої ХДНК від 26.07.2017р. незаконною. Позивач такої позовної вимоги не заявляв.

Зазначив, не враховуючи незгоду його представника, суддя Шестак О.І. прийняв приєднав до матеріалів справи заперечення представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 У відповідності до вимог ЦПК України правом на подання заперечень проти позову наділений тільки відповідач. В матеріалах справи відсутні заперечення проти позову відповідача - Десятої Харківської державної нотаріальної контори. Замість них, як вбачається з рішення, суд повністю поклався на заперечення третьої особи.

Вважає, що справа вирішена із завідомим порушенням вимог щодо безсторонності суду. Залишення рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2017р. в силі може привести до юридичного колапсу, оскільки його висновки і мотивація суперечать встановленим фактичним обставинам і висновкам, викладеним в інших рішеннях Дзержинського районного суду м. Харкова, Апеляційного суду Харківської області і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які набрали законної сили і копії яких містяться в матеріалах справи.

Представник Десятої Харківської державної нотаріальної контори Сімакова О.Г. в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною відмову Десятою Харківською державної нотаріальної контори у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 за законом, скасування постанови 10 ХДНК № 2335/02-31 від 26.07.2014 року про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, що належало померлому - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у цій частині у повному обсязі. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 у цивільній справі №638/13294/14-ц залишити без змін.

При цьому посилалась на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину № 2335/02-31 від 26.07.2014 р. є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вказала, що державний нотаріус, з огляду на наявність дійсного заповіту померлого, яким він усе своє майно заповів ОСОБА_3, дотримуючись положень ст. 1223, 1233, 1235, 1241 України, абсолютно правомірно відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки видача у даному випадку свідоцтва про право на спадщину позивачу за законом, суперечить вимогам чинного законодавства.Тому підстави для скасування спірної постанови у даному випадку відсутні, а тому відсутні і підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення повно, всебічно досліджено обставини справи та правильно встановлено, що померлий ОСОБА_11. і ОСОБА_11. є однією і тією ж особою; заповіт № 1-873, НОМЕР_1, яким померлий заповів усе своє майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося на момент його смерті, ОСОБА_3 є дійсним; в силу ч. 2 ст. 1223 ЦК України, позивач зможе претендувати на спадкування майна померлого лише в разі визнання заповіту недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_3, Десятої Харківської державної нотаріальної контори підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що померлий ОСОБА_11. і ОСОБА_11. є однією і тією ж особою; заповіт № 1-873, НОМЕР_1, яким померлий заповів усе своє майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося на момент його смерті, ОСОБА_3 є дійсним; в силу ч. 2 ст. 1223 ЦК України, позивач зможе претендувати на спадкування майна померлого лише в разі визнання заповіту недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом. ОСОБА_3 від прийняття спадщини за заповітом не відмовлявся, відповідно до рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.11.2013 р. її прийняв, заповіт ОСОБА_11 в передбаченому законом порядку недійсним не визнаний, тому відсутні підстави для зобов'язання нотаріуса видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що належало ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України передбачає право на спадкування:

1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як регламентовано частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 1298 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 4.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину ніяким строком не обмежена.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;

9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_9. помер ОСОБА_5, актовий запис №16492.

При цьому, як вбачається з свідоцтва про смерть НОМЕР_3 виданого 05 грудня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Хакрову Харківського міського управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 80 років помер ОСОБА_11, про що в Книзі реєстрації смертей 05 грудня 2009 року було зроблено відповідний актовий запис за № 16492 (а.с. 97).

Відповідно до заповіту від 06.06.2000 р., зробленого ОСОБА_11, посвідченого державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л., зареєстрованого в реєстрі за №1-873, ОСОБА_11, що мешкає в АДРЕСА_1, на випадок своєї смерті заповідав все його майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він матиме право за законом, ОСОБА_3

З тексту рішення Апеляційного суду Харківської області від 28.10.2013 р. за апеляційною скаргою Десятої Харківської державної нотаріальної контори на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до 10-ї ХДНК про визнання незаконними внесення змін до Спадкового реєстру та зобов'язання вчинити певні дії, вбачається, що 22.12.2011 р. Десятою ХНДК до Спадкового реєстру в спадкову справу №146/10 були внесені зміни у прізвище спадкодавця «ОСОБА_11», ІНФОРМАЦІЯ_8, на «ОСОБА_11», що також підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №291768774 від 22.11.2011 р.(а.с.53-54, 105).

Згідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 25 травня 2001 року № 00009068908 при реєстрації актового запису про смерть 05 грудня 2009 року за реєстровим № 00007081708, в актовому записі № 16492 від 05 грудня 2009 року були вказані відомості про померлу особу - ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 80 років, були внесені на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_6, ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04 грудня 1997 року. 21 січня 2011 року на підставі актового запису про народження № 3000 від 21 січня 1929 року та висновків від 13 січня 2011 року Дзержинського відділу державної реєстрацїі актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції були внесені зміни про прізвище померлого: «ОСОБА_11» змінено на «ОСОБА_11» (а.с. 104-105).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7., актовий запис №421/300. Батьками ОСОБА_5 вказані: батько - ОСОБА_6, мати - ОСОБА_7. Викладене також підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00008190855 від 19.01.2011 р.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_10.. Батьками ОСОБА_4 вказані: батько - ОСОБА_9, мати - ОСОБА_17.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України №00011268469 від 26.10.2012 р., ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_5. Батьком ОСОБА_9 є ОСОБА_18, матір'ю - ОСОБА_19.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 4. ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ч. 1 ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1257 ЦК України визначені умови недійсності заповіту:

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Доводи позивача про те, що вказаний заповіт є нікчемний, в силу не зазначення дати та місця його складення, - є безпідставними, оскільки у тексті заповіту ОСОБА_11, посвідченого у нотаріальній формі та зареєстрованого у реєстрі за № 1-873 вказано, що він складений 06 червня 2000 року у м. Харкові.

Факт, що заповіт підписаний саме ОСОБА_11, а не ОСОБА_5 підверджує посвідчувальний запис нотаріуса про те, що заповіт підписаний гр. ОСОБА_11 у його присутності. Особу його встановлено, дієздатність перевірено. (а.с. 15).

Той факт, що після підпису спадкодавця зазначено рукописним текстом прізвище «ОСОБА_11.», з урахуванням посвідчувального запису нотаріуса, свідчить про те, що прізвище та ініціали написані рукописним текстом по-російські.

Таким чином, на день смерті спадкодавець мав прізвище «ОСОБА_11», яке після його смерті за заявою спадкоємця було змінено у реєстрах на прізвище «ОСОБА_11», тому суд першої інстанції при неспростовній законності заповіту обґрунтовано дійшов висновку, що спадкодавець ОСОБА_11 і зазначений у вищевказаних реєстрах ОСОБА_5 - у даному випадку є однією і тією ж самою людиною. Доводи скарги з цього приводу є безпідставними і тому колегія суддів їх відхиляє.

Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_14, третя особа Харківська міська рада, Десята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права спадкування за заповітом зазначено про не встановлення юридичного факту, що заповіт, складений від імені ОСОБА_11 та підписаний від його іменем «ОСОБА_11.», був складений та підписаний ОСОБА_11 (а.с. 44).

Однак такі висновки апеляційного суду по іншій справі у даному випадку не є преюдиціальним фактом по цій справі, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. З цих же мотивів колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що не встановлення юридичного факту належності заповіту у передбаченому законом порядку було підставою чинного рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2017 року про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_14 про визнання права спадкування за заповітом.

Виходячи наведеного, оскільки дійсність вказаного заповіту ОСОБА_11 не спростована, він є чинний, колегія суддів не вбачає необхідності додатково встановлювати, що вищевказаний заповіт був складений ОСОБА_5 саме на користь ОСОБА_3.

Із заяви від 25.07.2014 р. вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори і просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, яке належало його двоюрідному брату ОСОБА_5 на час смерті.

Постановою державного нотаріуса Десятої Харківської державної нотаріальної контори №2335/02-31 від 26.07.2014 р. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_4 - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_9. двоюрідного брата ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_1

В обґрунтування зазначеної постанови нотаріус вказав, що 16.03.2010 р. в Десятій Харківській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №146/10 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_11., ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав в АДРЕСА_1

За життя ОСОБА_11 зробив заповіт, посвідчений 06.06.2000 р. Десятою Харківською державною нотаріальною конторою №1-873, яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, заповідав ОСОБА_3

16.03.2010 р. ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини за вказаним заповітом, яку було зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №322.

На підставі вказаного, з посиланням на положення ст.ст. 1235, 1241 ЦПК України, нотаріусом зроблено висновок, що померлий ОСОБА_5 позбавив ОСОБА_4 права на спадкування за законом, та ОСОБА_4 не має права на отримання обов'язкової частки у спадщині.

Згідно до ст. 1235 ЦК України існує право заповідача на призначення спадкоємців:

1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Як безспірно встановлено судом, позивач не належить до осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5

Однак, оскільки у заповіті не зазначено, що ОСОБА_5 позбавив позивача спадщини, що в контексті вказаної норми ч. 2 ст. 1235 ЦК України є необхідною умовою для позбавлення конкретної особи спадщини за заповітом, суд першої інстанції правильно вказав, що у даному випадку спадкодавець не вказав про позбавлення позивача спадщини.

Проте суд першої інстанції помилково вважав це достатньою підставою для визнання незаконною відмову Десятої Харківської державної нотарільної контори у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 і при таких обставинах оскаржена постанова нотаріуса підлягає скасуванню, як незаконна.

Відповідно до змісту вказаних норм ст.ст. 1223, 1235, 1241, 1258 ЦК України закон надає перевагу спадкуванню за заповітом, в якому спадкодавець може виявити свою волю розпорядитися майном на користь будь-якої особи. Спадкування за законом є вторинним стосовно спадкування за заповітом і настає лише у разі відсутності спадкування за заповітом.

Тому колегія суддів погоджується з висновком нотаріуса, який наведений у оскаржуваній постанові, що внаслідок існування заповіту ОСОБА_5, складеного на користь іншої особи, ОСОБА_3, який прийняв спадщину, - спадкоємець за законом, позивач ОСОБА_4, не успадковує після смерті ОСОБА_5 Нотаріус обґрунтовано та відповідно до вказаних норм ст.ст. 1223, 1235, 1241, 1258 ЦК України, в контексті положень п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право спадщину.

Оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, суд порушив вищевказані норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду повністю та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Десятої Харківської державної нотаріальної контори - задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 26.03.2018 року.

Головуючий суддя В.Б.Яцина

Судді колегії І.О.Бровченко

І.В.Бурлака