Постанова № 72986333, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 641/5580/17

Провадження № 22-ц/790/1163/18

21 березня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря Дашковської Н.К.

учасники справи

позивач - Повне товариство «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія», представник позивача - Письменний Станіслав Володимирович

відповідач ОСОБА_3, представники відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, представник - Кравцова Тетяна Володимирівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Повного товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року(суддя Григор'єв Б.П.) у справі №641/5580/17 за позовом Повного товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про виселення та зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Повне товариство «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про виселення та зняття з реєстрації.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 грудня 2011 року між товариством та ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладено договір фінансового кредиту, відповідно до умов якого останніми отримано кредит у розмірі 81000 грн. строком на шість місяців зі сплатою 2,5 % від суми отриманого кредиту до 18 червня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано належну їм квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ «Ломбард «Надія» про звернення стягнення на предмет іпотеки зняття з реєстраційного обліку та виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено.

Під час нотаріального посвідчення договору іпотеки відповідачами була надана довідка з ЖК «Фаза» від 19 грудня 2011 року про те, що за вказаною адресою зареєстровані та проживають дві особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Також відповідачами була надана нотаріально посвідчена заява, якою вони підтверджували, що в квартирі ні малолітні, ні неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають, права щодо користування цією квартирою у них не має; цей договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, та брали на себе зобов'язання не реєструватися в квартирі на протязі дії договору іпотеки та договору фінансового кредиту та не реєструвати інших осіб, в тому числі неповнолітніх.

Згідно отриманої інформації з реєстру територіальної громади м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 на даний час зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 Дата реєстрації ОСОБА_3- 22 листопада 2016 року, ОСОБА_9 - 28. листопада 2016 року. Малолітній ОСОБА_9 майнових прав відносно забезпеченої квартири на час укладання договору іпотеки не мав, реєстрація дитини в заставній квартирі під час дії договорів фінансового кредиту та іпотеки здійснена відповідачами незаконно з метою ухилення від виконання зобов'язань за договором фінансового кредиту, неправомірного неповернення грошових коштів та унеможливлення в подальшому звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просить зняти з реєстраційного обліку та виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_9 та стягнути судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради порти позову заперечував, просили ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову Повного товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що предмет іпотеки не був придбаний ОСОБА_3 за рахунок кредитних коштів, а належав їй до укладення кредитного договору і договору іпотеки, тому виселення її з квартири можливо лише з наданням іншого постійного житла, яке має бути зазначено в рішенні суду.

Законом передбачений вичерпний порядок підстав зняття з реєстраційного обліку та виселення. Порушення відповідачкою умов договору фінансового кредиту щодо реєстрації дитини у спірній квартирі не може бути підставою для зняття з реєстрації та виселення.

Позивачем не вказано яким чином порушені його права, оскільки він є власником спірної квартири.

В апеляційній скарзі Повне товариство «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Незаконна реєстрація в квартирі, що є предметом іпотеки, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, позбавляє товариство можливості виконати рішення суду та порушує їх права.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 22 грудня 2011 року між Повним товариством «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 укладено договір фінансового кредиту № 22-12-1 К, відповідно до умов якого позичальники отримали кредит у сумі 81000 грн. зі сплатою 2,5 % від суми отриманого кредиту строком до 18 червня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 грудня 2011 року між Повним товариством «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» укладено договір іпотеки, відповідно до якого Товариству в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А.

На час укладення договору у квартирі були зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року, в рахунок погашення заборгованості за договором фінансового кредиту в розмірі 272 205,02 грн. звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури продажу, визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме продажу предмета іпотеки іпотеко держателем ПТ «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» будь-якій особі-покупцеві зі встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки - 272 205,02 грн. Знято з реєстраційного обліку та виселено з квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_3 є власником 1/3 частини спірної квартири.

Станом на 14 серпня 2017 року в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 (дата реєстрації 22 листопада 2016 року), ОСОБА_9 (дата реєстрації 28 листопада 2016 року).

Відмовляючи у задоволенні позову ПТ «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» про виселення неповнолітнього ОСОБА_9 та ОСОБА_11 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що спірну квартиру придбано не за кредитні кошти, а тому підстав для виселення відповідачів без надання їм іншого житла немає.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і положення статті 109 ЖК УРСР.

Отже, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 03 лютого 2016 року у справі №6-1449цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі 6-1049цс15.

У тексті договору фінансового кредиту від 22 грудня 2011 року не зазначено щодо надання кредиту для купівлі житла.

За текстом договору іпотеки квартира №31 у житловому будинку №129 В по вул. Ньютона в м.Харкові належала іпотекодавцям по 1/3 частині кожному на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих VІІ Харківською державною нотаріальною конторою 05 травня 2007 року , тобто квартиру набуто у власність до укладання кредитного договору з позивачем.

Посилання товариства про порушення умов іпотечного договору щодо реєстрації інших осіб не є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

Також, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Постійне житло, куди мають бути виселені відповідачі, позивачем не зазначено.

За таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Повного товариства «Ломбард «Надія» Письменна Н.Є. і компанія» - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий- А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко