Рішення № 72982339, 16.03.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1817/17

Провадження № 2/396/48/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря судового засідання: Корольової Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.12.2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, "Правилами користування платіжною карткою" та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 30.09.2017 року має заборгованість в розмірі 36037,55 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгялду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В позовній заяві зазначив про згоду на розгляд справи у відсутність їх представника та винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

Представник відповідача 07.02.2018 року подав до суду відзив, в яких зазначив, що позовні вимоги в заявленому позивачем розмірі задоволенню не підлягають в повному обсязі в зв’язку зі спливом встановлених законом строків позовної давності.

Суд з урахуванням положень ст.ст. 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті у відсутності сторін, у зв'язку з чим суд ухвалив про розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи за правилами ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом статей 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

03.12.2008 року між позивачем і відповідачем укладено договір №б/н згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановлено банком, відповідно до п.3.3 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до статуту ПАТ КБ "Приват Банк" є правонаступником всіх прав та зобов"язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк"(а.с.21).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ “Приватбанк” свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.6.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п.6.6 умов та правил надання банківських послуг у разі невиконня зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку. Власник картки зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.6.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до кредитного договору, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п.5.7 "Правил користування платіжною карткою" банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов”язків за цим договором.

Згідно із п.5.2 "Умов та правил надання банківських послуг", у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та /або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов”язків в цілому або в установленому банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

За загальними положеннями ЦПК України, обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповіно розрахунку позивача (а.с. 5-7) відповідач порушив умови договору тому станом на 30.09.2017 року має заборгованість за кредитом – 36037 грн. 55 коп., яка складається з наступного: 1916,90 грн.- заборгованість за кредитом; 28864,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3302 грн. - заборгованість за пенею та комісією; також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 250 грн. – штраф (фіксована частина), 1704,17 грн. – штраф (процентна складова).

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На час розгляду справи в суді відповідач не подав доказів виконання ним зобов'язання та не подав альтернативного розрахунку заборгованості по кредитному договору, а тому суд погоджується з поданим позивачем розрахунком, який складений згідно умов кредитного договору. З урахуванням встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин, суд вважає, що відповідач порушив ст.ст. 526,530 ЦК України і не виконав умов кредитного договору.

Посилання представника відповідача у відзиві на позов, як на підставу застосування наслідків спливу позовної давності, на ту обставину, що станом на 21.02.2014 року змінилась заборгованість за тілом кредиту і в подальшому не змінювалась, суд до уваги не бере. Згідно розрахунку заборгованості, й ця обставина не заперечується відповідачем, останній платіж по даному кредитному договору відбувся 12.03.2015 року у сумі 198 грн. (а.с.6).

Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою (постанова ВСУ від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16).

ВСУ вказав, що суд першої інстанції не встановив, чи було волевиявлення боржника на погашення такого боргу, чи знав боржник про таке погашення та чи схвалив такі дії.

Відповідно до правової позиції ВСУ до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідач не висловив заперечення щодо сплати ним суми 198 грн. 12.03.2015 року, а тому суд погоджується із доводами позивача, що ця сплата відбулась за волевиявленням самого відповідача, а тому активні дії відповідача по погашенню заборгованості є підтвердженням того, що боржник визнав нею свого боргу, а отже позовна давність була перервана і її відлік розпочався спочатку. На час подання заявленого позову, встановлений строк позовної давності не сплив.

В той же час, суд звертає увагу, що позивачем неконкретизовано порядок нарахування неустойки у вигляді пені та штрафів, у позовній заяві відсутні формули їх розрахунку, періоди їх нарахування, не зазначені підстави їх нарухвання, відсутні посилання на пункти кредитного договору чи "Умов і правил надання банківських послуг", у зв'язку з якими вони розраховувалися, що унеможливлює перевірку правильності їх нарахування.

На підставі вищевикладеного, суд вважає незаконним одночасне стягнення із відповідача пені та штрафів, що підтверджено правовою позицію ВССУ від 31.05.2017 року у справі №756/2999/15ц, зважаючи на те, що стаття 61 Конституції України передбачає однозначний принцип - «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», і це стосується не тільки кримінальної чи адміністративної відповідальності, а і цивільної. Поступово цей конституційний принцип, як норма прямої дії, став застосуватись судами на вищому рівні у спорах між позичальниками та кредиторами. Зокрема, 21.10.2015р. у справі №6-2003цс15 Верховний Суд України підкреслив неможливість притягнення позичальника за порушення грошового зобов’язання до подвійної цивільної відповідальність у виді стягнення пені і штрафу одночасно.

При цьому, суд вважає з власної ініціативи обрати найменш обтяжливий спосіб цивільної відповідальності та стягнути 250 грн. штрафу із запропонованих позивачем варіантів у позовній заяві, а у стягненні інших видів неустойки відмовити.

Інші доводи сторін, не переконують суд у протилежному.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати стягуються із відповідача частково, зважаючи на часткове задоволення позову.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитом є частково обгрунтованими.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені (а.с.1) судові витрати частково, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 261,530,610,611,631,1049,1050, ЦК України, ст.ст. 141,259-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2 туп. Святковий, буд. 7, - на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.12.2008 року в розмірі 31031 (тридцять одна тисяча тридцять одна) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2 туп. Святковий, буд. 7, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено - 26.03.2018 року.

Головуючий: В. І. Шепетько