Ухвала суду № 72980587, 23.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/597/13-к

Провадження № 11-сс/779/104/2018

Категорія ст.173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Васильєв

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Васильєва О.П.

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Пославської О.Р.,

прокурора Косовець Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 18 січня 2013 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2013 року задоволено клопотання слідчого відділу СУ УМВС в Івано-Франківській області Бурака С.І. та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуків в гаражних приміщеннях, належних ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, та за адресою проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч.5 ст.171 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що 23.08.2012 року в нього було проведено обшук та огляд, в ході якого було вилучено належне йому майно. При цьому, з клопотанням про накладення арешту на майно слідчий Бурак С.І. звернувся до слідчого судді лише 17.01.2013 року, тобто з пропуском строк, встановленого ч.5 ст.171 КПК України. А тому, вважає, що в задоволенні клопотання слідчого слід було відмовити, а вилучене майно повернути йому.

Крім того, вказує на те, що ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18.03.2013 року постановлено без його виклику в судове засідання, а копію ухвали він отримав 03.03.2018 року, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення. Таким чином вважає, що відповідно до норм ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді обчислюється з дня отримання ним її копії - з 03.03.2018 року.

Просить поновити строк подання апеляційної скарги. Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18.01.2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовити. Зобов'язати слідчого негайно повернути йому тимчасово вилучене майно.

Апелянт ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Заяв з проханням про перенесення апеляційного розгляду на інший час до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідно до норм діючого кримінального процесуального законодавства явка апелянта не є обов'язковою, та не перешкоджає розгляду справи, з метою реалізації її права на доступ до суду та розгляд апеляційної скарги впродовж розумного строку, колегія суддів вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу у відсутність апелянта.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необґрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.170 КПК України (в редакції на момент розгляду клопотання), арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Як вбачається з клопотання про арешт майна, 23.08.2012 року працівниками СДСБЕЗ Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області виявлено факти реалізації фальсифікованої продукції торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» приватним підприємцем ОСОБА_3 в м. Калуш, смт. Богородчани та с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. В ході проведення перевірки під час огляду торгових місць та проведених санкціонованих обшуків в гаражних приміщеннях та за адресою проживання ОСОБА_3 було виявлено та вилучено продукцію торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та інше майно. Таким чином ОСОБА_3 в корисливих цілях без дозволу право володарів, тобто самовільно, з метою особистого збагачення використовував знаки для товарів і послуг, які зареєстровано в реєстрі знаків для товарів і послуг міжнародними свідоцтвами та свідоцтвами України, тобто умисно порушив права на ці об'єкти, авторські права, на які належать «Нафтовій Компанії «Лукойл», чим завдав шкоду на суму 91502,55 грн., а також «Andreas Stihl AG Co KG», чим завдав шкоду на суму 15892 грн. Також встановлено, що ОСОБА_3 порушив встановлені правила обігу прекурсорів.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.229 КК України внесені до ЄРДР 10.12.2012 року за №12012090020000152 та 04.01.2013 року - за ч.1 ст.320 КК України.

16.01.2013 року ОСОБА_3 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.229, ч.1 ст.320 КК України.

17 січня 2013 року слідчий відділу СУ УМВС в Івано-Франківській області Бурак С.І. звернувся до Івано-Франківського міського суду з клопотанням про арешт майна підозрюваного, посилаючись на те, що вилучені та перелічені у клопотанні речі та документи, що належать ОСОБА_3, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, є доходами набутими в результаті вчинення кримінального правопорушення, містять на собі сліди злочину, а також з метою задоволення вимог цивільних позивачів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18 січня 2013 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно зазначене у клопотанні. Рішення слідчого судді мотивоване тим, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав для вжиття відповідних заходів щодо забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Приймаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, до розгляду, апеляційний суд враховує те, що ухвала від 18.01.2013 року слідчим суддею постановлена без виклику особи, яка її оскаржує і в порушення вимог п.7 ст. 173 КПК України копія ухвали слідчого судді не була надіслана ОСОБА_3 не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. З матеріалів провадження вбачається, що копія оскаржуваної ухвали отримана ОСОБА_3 03.03.2018 року.

Разом з тим, в даному кримінальному провадженні 12 червня 2013 року Богородчанським районним судом ухвалено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст.229 ч.1 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн. з конфіскацією і знищенням продукції, яка маркована, як продукція торгівельної марки «STIHL» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зокрема, згідно вказаного вироку, речові докази:

- моторну оливу в загальній кількості 959,5 літрів, яка зберігається в трьох металевих бочках ємкістю 200 л. маркованих торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та у пластмасовій тарі: каністрах ємкістю 1,5 л., маркованих торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в кількості 83 шт.; каністрах ємкістю 5 літрів маркованих торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в кількості 3 шт.; каністрах ємкістю 10 л. маркованих торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в кількості 2 шт.; в каністрах ємкістю 1,5 л. маркованих торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_4» в кількості 40 шт.; в каністрах ємкістю 10 л. «ІНФОРМАЦІЯ_4» в кількості 1 шт., а також вилучені етикетки з нанесеним торговим знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2» із маркуванням «М6з10Г1» в кількості 284 шт. та «М10Г2Л» в загальній кількості 220 шт. - знищено;

- продукцію, марковану під торгову марку «STIHL» в загальній кількості 258 літрів, а саме: пластмасові ємкості об'ємом 1 л. в кількості 20 шт., які марковані наклейкою «STIHL»; пластмасові ємкості об'ємом 0,5 л. в кількості 76 шт. без наклейок, з оливою червоного кольору; металеву бочку ємкістю 200 літрів з оливою червоного кольору, а також вилучені наклейки в кількості 40 шт. марковані торговою маркою «STIHL» - знищено;

- грошові кошти в сумі 6852 грн. та 100 Євро, вилучені в ОСОБА_3 і передані на зберігання ВФЗБО УМВС України в Івано-Франківські області з метою забезпечення цивільних позовів залишено арештованими до набрання вироком законної сили;

- усе інше майно, арештоване відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Шамотайла О.В. від 18.01.2013 року (справа №344/597/13-к) - повернуто ОСОБА_3.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2014 року вирок Богородчанського районного суду від 12.06.2013 року змінено в частині цивільного позову. При касаційному перегляді ухвали апеляційного суду та вироку суду першої інстанції Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.11.2015 року зазначені рішення - залишено без змін.

Таким чином, вироком Богородчанського районного суду від 12.06.2013 року вирішено долю речових доказів, тобто майна, арештованого відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2013 року. Разом з тим, апелянт ОСОБА_3 знав про ухвалені відносно нього судові рішення та про їх зміст.

Відповідно до ст.21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (у справі «Брумареску проти Румунії» ). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.14 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України під час виконання вироку суд, який його ухвалив, має право вирішувати будь-які питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно з ч.1 ст.539 КПК України будь-які особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які пов'язані із виконанням вироку та безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2013 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: О.П. Васильєв

Б.М. Гриновецький

В.В. Повзло