Ухвала суду № 72980577, 27.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3346/18

Провадження № 11-сс/779/119/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді Повзла В.В.,

Гриновецького Б.М., Васильєва О.П.

з участю секретаря судового засідання Василаш Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Жидецької С.Р., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 року про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

за участю: прокурора Клебана Ю.О.

захисника Жидецької С.Р.

підозрюваного ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Жидецька С.Р. просить ухвалу слідчого судді скасувати як таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає, що стороною досудового розслідування не надано доказів обґрунтованої підозри, а також не було доведено ризики, а також того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти тим ризикам на які посилається слідчий у клопотанні. На думку апелянта, слідчим суддею не проведено аналізу всіх ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення та особи підозрюваного. Посилається на те, що ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, та в судовому засіданні вказав, що не вчиняв злочин, в якому його підозрюють, має намір довести свою невинуватість, немає можливості переховуватися від органів досудового розслідування, дохід має у виді пенсії, оскільки є інвалідом ІІІ групи. Вважає ухвалене слідчим суддею рішення таким, що належним чином не вмотивоване, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогами чинного та нормам міжнародного законодавства, а також практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 року задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні, застосовано щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, з визначенням розміру застави - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень. Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник Жидецька С.Р. та підозрюваний ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту;

- прокурор не підтримав доводи апеляційної скарги наполягав на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши всі обставини справи, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді є обґрунтованим, у зв'язку із чим, в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з таких підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, слідчим відділом Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017090010004967 від 02.12.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.п. 4).

Так, згідно витягу з ЄРДР, 12.02.20,18 року працівниками УПН ГУНП в Івано-Франківській області в рамках досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №12017090010004967 від 02.12.2017 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичного засобу «субітекс», в ході якої, ОСОБА_4 повторно незаконно збув ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 300 гривень чарункову упаковку з написом «Subutex» із вмістом таблетки, яка згідно висновку експерта № 2.1-0161/18 від 19.02.2018 містить наркотичний засіб, обіг якої обмежено - бупренорфін в кількості 0,008 грама (а.п. 4).

16.03.20187 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.п. 25-26).

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що стороною досудового розслідування не надано доказів обґрунтованої підозри, а також не було доведено ризики які містяться у клопотанні, а також того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти тим ризикам на які посилається слідчий.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з вказаними доводами апелянта, вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21.04.2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, зокрема це: витяг з ЄРДР від 02.12.2017 року за №12017090010004967; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 13.12.2017 року; вимога про попередні судимості ОСОБА_4; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 12.02.2018 року; висновок експерта про проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №2.1-0161/18 від 19.02.2018 року; протокол особистого огляду покупця від 15.03.2018 року; протокол добровільної видачі від 15.03.2018 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.03.20148 року та іншими матеріалами кримінального провадження (а.п. 4-27).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, доведена як зазначеними вище даними, так й наданими апеляційному суду матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянт не просить відмовити у задоволенні клопотання, а просить застосувати інший вид запобіжного заходу - домашній арешт, що можливо лише у разі наявності обґрунтованої підозри.

Таким чином, твердження захисника про те, що слідчим суддею у судовому засіданні суду першої інстанції не досліджувалося питання обґрунтованості підозри, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Стосовно доводів апелянта в частині того, що стороною досудового розслідування не було доведено ризики та те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти тим ризикам на які посилається слідчий у клопотанні, а слідчим суддею не проведено аналізу всіх ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, то вони, на думку колегії суддів, також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються належно вмотивованими висновками слідчого судді.

Так, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, немає сталих соціальних зв'язків, офіційно не працює, тобто не має постійного джерелу доходу, підозрюється у вчинені корисливого злочину, наявність непогашених судимостей, в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: переховатися від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи, зокрема й запропонований апелянтом домашній арешт, будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.

Твердження захисника про зменшення у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4, оскільки той має постійне місце мешкання, та в судовому засіданні вказав, що не вчиняв злочин, в якому його підозрюють, має намір довести свою невинуватість, немає можливості переховуватися від органів досудового розслідування, дохід має у виді пенсії, оскільки є інвалідом ІІІ групи, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки з огляду на засади змагальності, стороною обвинувачення доведена доданими до клопотання матеріалами наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та ретельно обґрунтована думка органів досудового слідства щодо неможливості застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 (а.п. 2-3).

Отже, доводи апелянта щодо можливості запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів визнає непереконливими, виходячи з того, що слідчий суддя свої висновки в цій частині належним чином мотивував, та висновки слідчого судді, на думку колегії суддів, відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.

Крім того, Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки слідчого суді в частині визначення розміру застави.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не можу бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку колегії суддів, при визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя належним чином врахував обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Отже, розмір застави у сумі 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень є помірним та пропорційним щодо конкретної людини, тобто підозрюваного ОСОБА_4, та обставин кримінального правопорушення у якому він підозрюється, тому слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо розміру застави та не допустив встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для ОСОБА_4

Враховуючи наведене, доводи сторони захисту стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Жидецької С.Р., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 року про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк 60 днів, з визначенням розміру застави - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

О.П. Васильєв

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло