Постанова № 72979724, 22.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3413/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

22 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького обласного військового комісаріату на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (повний текст якого складено в м. Хмельницькому 28 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання відмови, оформленої протоколом №7 від 13 вересня 2017 року протиправною,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання протиправною відмову комісії Хмельницького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у визнанні позивача учасником бойових дій, оформлену протоколом №7 від 13 вересня 2017 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив про те, що п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що для визнання учасниками бойових дій на території інших країн - потрібно проходити службу, працювати чи перебувати у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брати участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Проте, із наданих позивачем письмових доказів відсутні відомості про те, що позивач приймав участь саме у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини.

При цьому, проходження строкової військової служби позивачем на території Чехословаччини не може бути ототожнено із введенням воєнного стану і участю у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, а тому відсутні підстави для визнання позивача учасником бойових дій.

У судовому засіданні позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 травня 1967 року ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу, яку проходив по червень 1969 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1.

Відповідно до анкети-запиту Полонського районного військового комісаріату №75 від 25 січня 1995 року, позивач з серпня 1968 року по червень 1969 року надавав інтернаціональну допомогу в Чехословацькій радянській соціалістичній республіці (ЧРСР) в складі в/ч-п/п 92069 в містах Пардубіце і Гродчани.

Так, наказом Міністра оборони Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) №9242 від 12 жовтня 1968 року за відмінно виконані завдання всьому особовому складу, зокрема ОСОБА_2, що приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку по захисті соціалістичних завоювань в Чехословаччині оголошено подяку, що підтверджується копією довідки Центрального архіву Міністерства оборони вх. №68 від 09 лютого 2004 року.

Також, згідно копії архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 01 березня 2004 року, позивач з 21 серпня 1968 року проходив строкову службу в складі 1 комендатури аеродромі Пардубіце (ЧРСР), а з жовтня на аеродромі Гродчани (ЧРСР).

Відповідно до архівної довідки Центрального архіву Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 17 січня 2005 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08 лютого 1994 року "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"", пільги передбачені вказаним вище законом, зокрема в частині встановлення статусу учасника бойових дій поширюються на особовий склад з'єднань і частин, що перебували на території Чехословаччини і приймали участь в подіях 1968 року з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року.

За таких обставин, позивач звернувся до Хмельницького обласного військового комісаріату про надання йому статусу учасника бойових дій, проте відповідач повідомив позивачу про те, що згідно протоколу засідання комісії Хмельницького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій №7 від 13 вересня 2017 року, ОСОБА_2 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій є протиправною, оскільки ОСОБА_2 проходив військову службу в складі військ Радянської Армії в період з 21 серпня 1968 року по червень 1969 року на території ЧРСР.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ учасниками бойових дій на території інших країн визнаються, зокрема, військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08 лютого 1994 року "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та ocіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

Відповідно до Переліку, Чехословаччина віднесена до держав, на території яких в період з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року проходили бойові дії.

З аналізу Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що обов'язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини у зазначений вище період.

Проте, позивачем не наддано письмових доказів у підтвердження його особистої участі у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ, а надані позивачем архівні довідки не містить таких відомостей.

При цьому, одного факту проходження служби у військовій частині, яка дислокувалась на території держави, де велися бойові дії, є недостатнім, для встановлення певній особі статусу учасника бойових дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.05.2014р. №21-94а14.

Враховуючи викладене вище колегія суддів дійшла висновку про правомірність прийняття комісії Хмельницького обласного військового комісаріату відмови у визнанні позивача учасником бойових дій, яка ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає встановленим обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмельницького обласного військового комісаріату задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання відмови, оформленої протоколом №7 від 13 вересня 2017 року протиправною, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 березня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Полотнянко Ю.П.