Постанова № 72979721, 27.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 135/912/17

Головуючий у 1-й інстанції:

ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

27 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бершадського об'єднаного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до Бершадського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області про визнання неправомірним рішення (розпорядження) Бершадського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області №9 від 04.07.2017 року, про відмову у призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком із скороченням пенсійного віку, відповідно до поданої заяви про призначення пенсії.

Ладижинський міський суд Вінницької області постановою від 20 вересня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, а також в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_3 має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, а суб'єкт владних повноважень неправомірно відмовив позивачу у реалізації його права та не довів у суді правомірності прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим позов підлягав задоволенню.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживають або постійно працювали чи постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки, якщо постійно проживали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 проків. Також, відповідно до наданих позивачем документів, а саме, довідок відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради він був дійсно зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.02.1987 по 07.04.2017 року, однак, дані трудової книжки заявника про роботу у Христинівській дистанції Шевченківської колії Одеської залізниці з 06.02.1985 по дату звернення, суперечать довідці відділу, хоча саме постійне проживання нею й не підтверджується.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідно до п.2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). Отже, позивачем ОСОБА_3А, було надано відповідачу довідки, видані відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради N91404 від 22.02.2017 р. та N92429 від 07.04.2017 року, форма та зміст яких відповідає вимогам Правил реєстрації місця проживання. А також, позивачем було надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії В-І N9494291, видане 28.04.1994 року Вінницькою облдержадміністрацією. Що стосується твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що дані трудової книжки позивача про роботу в Христинівській дистанції Шевченківської колії Одеської залізниці з 06.02.1985 року по дату звернення за призначенням пенсії суперечить відомостям, зазначеним в довідці N91404 від 22.02.2017 року (про проживання/реєстрацію позивача в м.Ладижин), то це є лише припущенням відповідача, яке не тільки не підтверджується жодним доказом, а навпаки, спростовується, доказом, наданим позивачем при зверненні до суду з позовом в даній справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що із паспорту громадянина України серії АВ 734363, виданого 23.03.1962 року Ладижинським МВ УМВС України у Вінницькій області, видно, що ОСОБА_3 народився 23.03.1962 року.

Із посвідчення серії В-І № 494291 від 28.04.1994 року, виданого Вінницькою обласною державною адміністрацією видно, що воно видано громадянину ОСОБА_3, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

07.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, пенсії за віком із скороченням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та подав необхідні документи.

Згідно розпорядження Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 9 від 04.07.2017 року, ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, через відсутність 4 років необхідного проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, з посиланням на те, що ОСОБА_3 постійно не проживав в зоні посиленого радіологічного контролю і станом на 01.01.1993 року відсутні 4 роки такої роботи, постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання № 5381 від 24.07.2017 року, виданої відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади встановлено, що з 25.02.1987 року і по дату видачі довідки місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1.

Згідно довідки № 5380 від 24.07.2017 року, виданої відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади з'ясовано, що ОСОБА_3 з 25.02.1987 року і по дату видачі довідки дійсно був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із трудової книжки серії БТ-І № 6482210 від 23.11.1982 року, з'ясовано, що вона належить ОСОБА_3 та підтверджує те, що він працював оператором дефектоскопного візка Христинівської дистанції колії Одеської залізниці з 06.02.1985 року (наказ від 07.02.1985 №55/к) по 30.11.2015, а з 01.12.2015 по теперішній час оператором дефектоскопного візка виробничого підрозділу служби колії Христинівської дистанції колії регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (наказ від 01.12.2015 №1/ОС).

З відповіді виробничого підрозділу Служби колії Христинівської дистанції колії регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 10/524 від 02.08.2017 року, що надана адвокату ОСОБА_4 встановлено, що періоди роботи ОСОБА_3 відповідають, зазначеним у трудовій книжці. За період роботи ОСОБА_3 в дистанції колії, будь-яке житло дистанцією йому не надавалось, у тому числі у м. Христинівка Черкаської області. Згідно особової картки П-2, ОСОБА_3 проживає за адресою: 24320, Вінницька область, Тростянецький район, м. Ладижин, 2 мікрорайон АДРЕСА_2.

Із показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видно, що вони є сусідами ОСОБА_2 та підтверджують той факт, що він зі своєю сім'єю з лютого 1987 року і по 20.09.2017 року постійно проживав в квартирі 60 будинку 44, що у м. Ладижин Вінницької області та нікуди зі своєї квартири не виселявся.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на призначення та виплату пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково 1 рік за 3 роки проживання роботи, але не більше 5 років, яка провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження і приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, відповідно до п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсії, заяви про призначення пенсії. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі документи, орган, що призначає пенсії, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком виникає після досягнення чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'ятнадцяти років.

Згідно ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, визначається Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою КМУ N9207 від 02.03.2016 року.

Зазначеними Правилами встановлено, також, форми відповідних документів, зокрема, довідки про реєстрацію місця проживання особи (додаток N913 до Правил). Відповідно до п.3 зазначених Правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Отже, позивачем ОСОБА_3А, відповідно до вимог п.2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було надано відповідачу довідки, видані відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради N91404 від 22.02.2017 р. та N92429 від 07.04.2017 року, форма та зміст яких відповідає вимогам Правил реєстрації місця проживання. А також, позивачем було надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії В-І N9494291, видане 28.04.1994 року Вінницькою облдержадміністрацією.

Що стосується твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що дані трудової книжки позивача про роботу в Христинівській дистанції Шевченківської колії Одеської залізниці з 06.02.1985 року по дату звернення за призначенням пенсії суперечить відомостям, зазначеним в довідці N91404 від 22.02.2017 року (про проживання/реєстрацію позивача в м. Ладижин), то це на думку колегії суддів, не тільки не підтверджується жодним доказом, а навпаки, спростовується, доказом, наданим позивачем при зверненні до суду з позовом в даній справі.

А саме, згідно листа N910/524 від 02.08.2017 р., наданого Виробничим підрозділом служби колії Христинівська дистанція колії РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у відповідь на адвокатський запит, в період з 06.02.1985 року по 30.11.2015 р., позивач ОСОБА_3 працював оператором дефектоскопного візка Христинівської дистанції колії Одеської залізниці, а з 01.12.2015 року - по даний час працює оператором дефектоскопного візка виробничого підрозділу Служби колії Христинівська дистанція колії регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». За період роботи позивача на вказаному підприємстві будь-яке житло підприємством не надавалось, в тому числі й у м. Христинівка Черкаської області, де знаходиться адміністрація підприємства, в якому працює позивач. Згідно відомостей, які містяться в особових документах ОСОБА_3 за місцем роботи, зокрема, згідно особової картки П-2, адреса місця проживання зазначена така ж, яка зазначена в довідках, виданих Відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради та за якою позивач зареєстрований та фактично проживає.

Місцем збору, тобто безпосереднім місцем роботи позивача, є ст. Ладижин, ділянка обслуговування, що включає в себе перегони залізничної колії в межах дільниці Вапнярка-Христинівка: Красногірка-Кирнасівка, Кирнасівка-Демківка, Демківка-Тростянець, Демівка-Ладижин, Ладижин-Ладижин ТЕЦ, Ладижин-Губник.

Отже, враховуючи посадові обов'язки позивача, в нього відсутні потреби в проживанні в іншому місці, зокрема в м. Христинівка Черкаської області, чи в м. Одесі, де знаходиться головний офіс компанії, в яку входить як структурна одиниця, Виробничий підрозділ служби колії Христинівської дистанції колії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_3 визнаний особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням, виданим йому компетентним органом в межах чинного законодавства. Воно ніким не оспорювалось, є чинним, а отже, підтверджує його статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, що передбачено ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", факт проживання у зоні посиленого радіологічного контролю підтверджується довідкою про період проживання на цій території, що узгоджується із вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 15 даного Закону.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_2 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8