Постанова № 72979417, 26.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 р. Справа № 816/274/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Катунова В.В.,

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.01.18 по справі № 816/274/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Кременчук"

до Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області

про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Кременчук", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправним і нечинним та скасувати в повному обсязі рішення Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 13.11.2017 №317 "Про внесення змін у рішення виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області від 22.06.2016 №427".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/274/18.

30 січня 2018 року через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію рішення Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 13.11.2017 №317 "Про внесення змін у рішення виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області від 22.06.2016 №427" та заборонити відповідачу та його посадовим особам вчиняти будь-які дії, які пов'язані з рішенням Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 13.11.2017 №317 "Про внесення змін у рішення виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області від 22.06.2016 №427", в тому числі: приймати рішення про призначення управителів груп багатоквартирних будинків у м. Горішні Плавні та підписувати договори з переможцями конкурсу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Кременчук" про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 13.11.2017 №317 "Про внесення змін у рішення виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області від 22.06.2016 №427". Заборонено Виконавчому комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області та його посадовим особам вчиняти будь-які дії, які пов'язані з рішенням Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 13.11.2017 №317 "Про внесення змін у рішення виконкому Комсомольської міської ради Полтавської області від 22.06.2016 №427", зокрема, приймати рішення про призначення управителів груп багатоквартирних будинків у м. Горішні Плавні та підписувати договори з переможцями конкурсу до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Виконавчим комітетом Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області подано апеляційну скарги, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання відмовити.

Апеляційна скарги мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та здійснено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У зв'язку з неприбуттям жодного з представників учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Наведені заявником обставини, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Таким чином, колегія суддів не вбачає очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як підстави для забезпечення адміністративного позову та зазначає, що наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому задоволення клопотання позивача про забезпечення позову означатиме фактично вирішення справи по суті позовних вимог, що є недоцільним.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості заявленого позивачем клопотання про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для його задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, оскільки адміністративним судом ухвалу про забезпечення позову постановлено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 317 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по справі № 816/274/18 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Кременчук" про забезпечення адміністративного позову відмовити .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко