Постанова № 72979319, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 473/2837/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу від 26 вересня 2017 року, постановлену Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у складі головуючого-судді Ротар М.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вознесенської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради № 12 від 15 липня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року, засобами поштового зв'язку, ОСОБА_2 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Вознесенської міської ради, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 12 від 15 липня 2011 року «Про обмеження та заборону реалізації слабоалкогольних, алкогольних напоїв та пива на території міста Вознесенська в нічний час та окремо визначених його територіях».

Одночасно до позовної заяви ОСОБА_2 додав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 26 вересня 2017 року, постановленою у відкритому судовому засіданні, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області відмовив позивачу в поновлені строку звернення до суду та залишив без розгляду позов ОСОБА_2

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою поновити строк звернення до адміністративного суду.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки апелянт постійно проживає та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тобто не є мешканцем м. Вознесенськ. Загальна відстань між містами становить близько 430 кілометрів, що унеможливлює обізнаність апелянта про факт прийняття відповідачем оскарженого рішення та про факт опублікування цього рішенні у будь-якій місцевій газеті. Також апелянт зазначає про відсутність у нього можливості користування мережею Інтернет, що підтверджує наявність об'єктивної неможливості відслідковувати місцеві новини в мережі Інтернет.

Посилається апелянт також на судову практику з аналогічного питання, зокрема на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року у справі № 296/9578/15-а, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року у справі № 377/560/16-а.

Зазначає апелянт і про недотримання судом першої інстанції основної складової права на суд - права доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення його права.

Вознесенська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що з адміністративним позовом ОСОБА_2 звернувся 28 серпня 2017 року, засобами поштового зв'язку (а.с. 18), а не 31.08.2018 року, як зазначив суд першої інстанції.

Визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції встановив, що оскаржене рішення відповідача було прийняте 15 липня 2011 року, оприлюднене в міській газеті «День за днем» 20.07.2011 року № 29 (1138), а в подальшому - на офіційному сайті Вознесенської міської ради, а тому вважається офіційно оприлюдненим та доведеним до відома невизначеної кількості осіб, в тому числі населення міста Вознесенськ та гостей міста.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з цього часу розпочинається строк оскарження рішення міської ради, а надана позивачем копія листа ТОВ «АТБ-маркет» від 07.08.2017 року вих. № 07/08/17, лише вказує на факт отримання позивачем певної інформації, та не може свідчити про відсутність обізнаності позивача щодо наявності та змісту оскарженого рішення міської ради до моменту отримання листа, який не може бути врахований у якості поважної причини для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом спору в цій справі є рішення Вознесенської міської ради № 12 від 15 липня 2011 року «Про обмеження та заборону реалізації слабоалкогольних, алкогольних напоїв та пива на території міста Вознесенська в нічний час та окремо визначених його територіях» (а.с. 9).

Відповідно до наданих до клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду доказів, 07.08.2017 року ТОВ «АТБ-маркет» листом № 07/08/17 (а.с. 13) повідомило апелянта на його скаргу, про те, що 01.08.2017 року йому було відмовлено у продажу алкогольних напоїв у нічний час (після 23:00 год.) у магазині «Продукти-215», що розташований за адресою: м. Вознесенськ, вул. Київська, 16, оскільки рішенням Вознесенської міської ради № 12 від 15 липня 2011 року заборонена роздрібна торгівля слабоалкогольними, алкогольними напоями та пивом з 23:00 до 06:00 год. в об'єктах сфери торгівлі та сфери послуг, крім закладів ресторанного господарства м. Вознесенськ.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 8) апелянт зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до з ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, в редакції чинній на час звернення до суду та постановлення оскарженої ухвали, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення.

Апеляційний суд зазначає, що у разі, якщо йдеться про оскарження нормативно-правового акта, то строк починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше, що пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.

Якщо ж акт не поширював дію на особу, але згодом вона стала суб'єктом відповідних правовідносин, у яких може бути застосовано цей акт, тоді строк починається з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, тобто з моменту, коли вона стала суб'єктом відповідних правовідносин.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_2 став суб'єктом відповідних правовідносин, у яких було застосовано оскаржене рішення міської ради, 01 серпня 2018 року, що підтверджено листом ТОВ «АТБ-маркет» від 07.08.2017 року № 07/08/17 (а.с. 13).

Суд першої інстанції встановив, а сторони у справі не оспорюють той факт, що оскаржене рішення було оприлюднене в міській газеті «День за днем» від 20.07.2011 року № 29 (1138) (а.с. 29), а в подальшому - на офіційному сайті Вознесенської міської ради. Проте апеляційний суд зазначає, відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду рішення про визначення міської газети «День за днем» засобом масової інформації в якому офіційно публікуються рішення міської ради.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, саме 01 серпня 2017 року апелянт став суб'єктом відповідних правовідносин, у яких застосовано оскаржене рішення міської ради та, відповідно, дізнався про порушення своїх прав, свобод та законних інтересів, а з адміністративним позовом звернувся до суду 28 серпня 2017 року, тобто з дотриманням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції чинній на час звернення до суду та на час постановлення оскарженої ухвали.

При цьому апеляційний суд зазначає про помилковість посилання апелянта у якості порушення судом першої інстанції норм права, на судову практику, оскільки за приписами як ст. 244-2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), так і ст. 242 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017 року), суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки апеляційний суд встановив дотримання ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду, вимоги апеляційної скарги щодо поновлення цього строку задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело не неправильного вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та як наслідок до помилкового залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КА України, апеляційна скарга може бути задоволена частково, оскаржена ухвала скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки стаття 139 КАС України, розподіл судових витрат передбачає у разі вирішення справи по суті спору, а статті 140, 141, та 142 КАС України - у різі відмови позивача від позову, примирення сторін, та випадки повернення судового збору, апеляційний суд зазначає, що питання розподілу судових витрат, понесених апелянтом при оскаржені ухвали суду першої інстанції, має бути вирішено при ухвалені судом першої інстанції судового рішення по суті спору, або при постановленні ним ухвал, якими суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, у випадках, встановлених нормами КАС України.

Керуючись ст. ст. 1-10, 72-77, 139, п. 12 ч. 1 ст. 294, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 320, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ч. 2 ст. 328, ч. 1 ст. 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2017 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.03.2018 року.

Головуючий:

суддя-доповідач С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О. , Коваля М.П.

апелянт ОСОБА_2

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.09.2017р.

у справі № 473/2837/17

позивач ОСОБА_2

відповідач Вознесенська міська рада

про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення № 12 від 15.07.2011 року «Про обмеження та заборону реалізації слабоалкогольних, алкогольних напоїв та пива на території міста Вознесенська в нічний час та на окремо визначених його територіях»,