Постанова № 72979280, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Могила А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/273/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Сапіги В.П., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представників апелянтів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 809/964/17 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2017р. позивач Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» звернувся в суд із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00110971305, № 0004381401, № 0004401401, № 0004411401 від 26.06.2017р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0010971305 від 26.06.2017р. яким Комунальному підприємству «Івано-Франківськводоекотехпром» визначено грошове зобов'язання з податків та зборів, в тому числі податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 99 231,67 грн.

Крім того, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0004401401 від 26.06.2017р., яким Комунальному підприємству "Івано-Франківськводоекотехпром" визначено грошове зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в сумі 12 896,08 грн.

Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0004411401 від 26.06.2017р., яким Комунальному підприємству «Івано-Франківськводоекотехпром» визначено грошове зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в сумі 1 017 208,97 грн.

Також, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0004381401 від 26.06.2017р., в частині збільшення Комунальному підприємству «Івано-Франківськводоекотехпром» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 488 272 грн. (в тому числі штрафних (фінансових) санкцій). В задоволенні решти позову суд відмовив.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянти Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» та Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт Головне управління ДФС в Івано-Франківській області просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апелянт Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представники апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги із підстав у них зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р.

За результатами перевірки складено акт за № 446/09-19-14-01-01/32360815 від 06.06.2017р., яким встановлено порушення позивачем, а саме:

- п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток сумі 3 044 852 грн., у тому числі: за 2015 рік в сумі 2443073 грн.; 9-ть місяців 2016 року в сумі 601779 грн., зокрема за : 1-й квартал 2016 року на 182062 грн., 2-й квартал 2016 року на 230305 грн., 3-й квартал 2016 року на 189412 грн.;

- п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, ст.186, п.189.1 ст.189, п. 187.1. ст. 187, п.188.1ст.188, п. 198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п. 198.5 п.198.6 ст.198, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму сумі 674 079 грн., у тому числі: за січень 2015 року - 12 417 грн., лютий 2015 року - 9345 грн., березень 2015 року - 11968 грн., квітень 2015 року - 7834 грн., липень 2015 року - 453235 грн., серпень 2015 року - 29551 грн., вересень 2015 року - 18313 грн., листопад 2015 року - 36679 грн., грудень 2015 року - 4705 грн., січень 2016 року - 3021 грн., лютий 2016 року - 2246 грн., березень 2016 року - 7964 грн., квітень 2016 року - 4448 грн., травень 2016 року - 13529 грн., червень 2016 року - 10461 грн., липень 2016 року - 20997 грн., серпень 2016 року - 7043 грн., вересень 2016 року - 20233 грн.;

- п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171 п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки складає 2999290,47 гривень; за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню з рахунку 120% від облікової ставки Національного банку України, діючої на день строку погашення податкового зобов'язання, за кожен день прострочення; п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України - подання з недостовірними відомостями та з помилками податкових розрахунків форми №1ДФ; п.п. 242.1.3, п. 242.1 ст.242 Податкового кодексу України, чим занижено сплату екологічного податку на загальну суму 824084,04 грн., з них за 2015 рік - 437203,7 грн., за 9 місяців 2016 року - 386880,3 грн.

На підставі акту перевірки № 446/09-19-14-01-01/32360815 від 06.06.2017р., податковий орган виніс податкові повідомлення - рішення:

- №0004381401 від 26.07.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 011 119 грн., з яких 674 079 грн. податкове зобов'язання та 337 040 грн. штрафні санкції;

- №0010971305 від 26.06.2017, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 99 231,67 грн., з яких 96422,69 грн. штрафні санкції та 2 808, 98 грн. пеня;

- №0004401401 від 26.06.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 12 896,08 грн., з яких 10 316,86 грн. податкове зобов'язання та 2 579, 22 грн. штрафні санкції;

- №0004411401 від 26.06.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 1 017 208,97 грн., з яких 813 767,18 грн. податкове зобов'язання та 203 441,79 грн. штрафні санкції

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004381401 від 26.06.2017р. щодо збільшення Комунальному підприємству «Івано-Франківськводоекотехпром» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі - 488272 грн. з врахуванням штрафних (фінансових ) санкцій виходячи з наступного.

Даним податковим повідомленням-рішенням № 0004381401 від 26.06.2017р. позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 1011119 грн., з яких 674 079 грн. податкове зобов'язання та 337040 грн. штрафні санкції.

В ході проведення перевірки посадовими особами КП «Івано-Франківскводоектотехпром» надано статистичну звітність за формою 4- НКП водопостачання/водовідведення «Звіти про обсяги натуральних показників ліцензіатів з централізованого водопостачання та/або водовідведення» та довідки про витрати і втрати води за 2015 р. та 9 місяців 2016 р.

Податковим органом в ході перевірки повноти визначення податкового зобов'язання за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р. встановлено заниження їх позивачем на суму - 324 106 грн.

Перевіркою податкового органу встановлено, що до собівартості послуг з водопостачання за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. позивачем включено статті витрат «Матеріали», «Електроенергія» та «Паливо» на загальну суму - 22993 646 грн., в межах норми використання води до собівартості включено суму витрат - 21 457 255 грн., понаднормативні витрати - 1 536 391 грн.

Податковий орган зробив висновок про те, що понаднормативні втрати води не належать до господарської діяльності підприємства оскільки, індивідуальні технологічні нормативи використання питної води Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» затверджуються рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до п.п. 14.1. 36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом ( виготовленням ) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення й агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення «Про затвердження «Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води КП «Івано-Франківськводоекотехпром» від 04.06.2013 № 299; 13.10.2015 р. № 599; 01.09.2016 р. № 598.

В акті перевірки від 06.06.2017р. зазначено, що розрахунок поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води у позивача проводився саме на підставі вищевказаних рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Однак, відомості щодо поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води у Комунального підприємства які зазначені в акті перевірки від 06.06.2017 р. відрізняються від даних затверджених рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та від даних відповідної облікової документації позивача.

В 2015р. наднормативні виробничі витрати не повинні включатись до мінімальної бази оподаткування ПДВ згідно абз. 2 п. 188.1 Податкового кодексу України оскільки, таку базу обчислюють виходячи з виробничої собівартості продукції, що зазначено у листі Державної фіскальної служби України від 07.04.2015 р. № 12082/7/99-99-19-03-02-17, листі Головного управління ДФС у Сумській області від 28.04.2015 № 5582/10/18-28-15-01-39.

Податковий кодекс України не містить норм які передбачають нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку наднормативних витрат матеріальних цінностей.

Тому, доводи податкового органу про те що позивач в порушення п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 324 106 грн., внаслідок включення до вартості матеріалів палива та електроенергії на понаднормативні витрати є помилковими оскільки, ґрунтуються на недостовірних даних, відмінних від тих які зазначені у вищевказаних рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та документах які знаходяться в матеріалах справи.

Щодо нікчемності правочину між позивачем та ТзОВ «Ротенберг-Центр» .

Податковим повідомленням рішенням № 0004381401 від 26.06.2017р. збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі - 522 847 грн.

Податковим органом встановлено, що позивач проводив господарські операції з ТзОВ «Ротенберг-Центр» відповідно до договору купівлі-продажу обладнання для прочищення труб водою під високим тиском № 1F/EPC/G/23 від 14.05.2015р.

Дана господарська операція підтверджується податковою накладною № 32 від 12.06.2015р., видатковою накладною № PH-00238 від 12.06.2015р., актом прийому передачі обладнання від 14.05.2015р.

Із змісту п.198.6 ст.198 цього Кодексу видно, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивач придбав у ТзОВ «Орентал» обладнання для прочищення труб водою під високим тиском Роджет 130/160 та устаткування для промислового прочищення труб та каналів - Машина R140 В. Ідентифікувати постачальника вищевказаного товару не можливо оскільки, до складу податкового кредиту ТзОв «Орентал» включено податкові накладні від постачальників товарів та послуг які відмінні від тих, що було в подальшому реалізовано ТзОВ «Ротенберг-Центр». Тобто, ТзОВ «Орентал» реалізував ТзОВ «Ротенберг-Центр» товар невідомого походження, який по ланцюгу постачання реалізовано позивачу, що підтверджує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Орентал» зареєстровано Білоцерківським міськрайонним управлінням юстиції Київської області від 31.03.2015 р., підприємство перебуває на обліку в податковому орані з 01.04.2015р. Основні засоби на підприємстві відсутні. Реєстрацію платника ПДВ у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням анульовано 15.10.2015 р.

У Єдиному державному реєстрі судових розслідувань знаходяться кримінальні справи, які розглядаються Богунським районним судом м. Житомира№ 295/17661/15-к, № 295/56/16 к, № 295/40/16-к.

В провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Житомирській області знаходиться кримінальне провадження № 32015060000000030 яке 18.05.2015 р. зареєстроване в ЄДР за ознаками кримінального правопорушення яке передбачене ч.3 ст. 212 КК України

Слідчим в особливо важливих справах другого відділу розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України допитано свідка ОСОБА_6 головного бухгалтера ТзОВ «Орентал», матеріали досудового розслідування внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016090010000166 від 14.01.2016 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України.

Із змісту протоколу допиту свідка від 09.08.2017р. видно що головний бухгалтер ТзОВ «Орентал» ОСОБА_6 пояснила, що за грошову винагороду підписала ряд документів, при цьому з їх змістом не ознайомлювалася. При цьому зазначила, що підприємницькою діяльністю свідок не займалася. Видаткові накладні від 12.06.2015р. за № 1206/43, згідно якої ТОВ Ротенбергер-Центр придбав товар у ТОВ Орентал на загальну суму 999 960 грн. у тому числі ПДВ 166 660 грн., №806/8 від 08.06.2015 р. на суму 871 443 грн., № 2605/28 від 26.05.2015р. на суму 65 742 грн., № 906/18 від 09.06.2015р. на суму 159 672 грн., № 1106/30 від 11.06.2015р. на суму 120 432 грн., а також договір купівлі - продажу за № 1 від 20.05.2015 р., який укладений між ТОВ Орентал в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ Ротенбергер Центр в особі директора ОСОБА_7 підписано не нею, а іншою особою (т. ІІІ а.с. 66-70).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Ротенберг-Центр» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган в порядку ч.2 ст. 77 КАС України належними та допустимими доказами довів відсутність реального вчинення господарської операції КП Івано-Франкіськ «Водоекотехпром» з ТзОВ «Ротенберг-Центр» тому, позивач в порушення вимог податкового законодавства завищив податковий кредит на суму 349231,37 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0004381401 від 26.06.2017 р. яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі - 488272 грн. прийняте податковим органом в межах повноважень та у спосіб передбачений законами та Конституцією України. Тому, доводи апелянта КП Івано-Франкіськ «Водоекотехпром» в цій частині є безпідставними та спростовуються висновками суду.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень рішень за №0004401401 від 26.06.2017р. яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 12 896,08 грн., з яких 10316,86 грн. податкове зобов'язання та 2579,22 штрафні ( фінансові ) санкції; за №0004411401 від 26.06.2017 р. яким визначено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 1017208,97 грн., з яких 813767,18 грн. податкового зобов'язання та 203441,79 штрафних ( фінансових ) санкцій.

пп. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасового зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01 квітня 2009 р.

Згідно пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

В пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу передбачено, що розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" здійснювалося накопичення та розміщення відходів зневодненого осаду в кількості 25 697, 4 т., шламу водоочистки 324, 66 т. За вказаний період позивачем задекларовано екологічний податок, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 936 952, 80 грн.

Податковим органом в акті перевірки також зазначено, що за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р. позивачем не сплачувався екологічний податок за розміщення відходів на власній території, а саме зневодненого осаду на мулових майданчиках с. Ямниця та шламу водоочистки на шламонакопичувачі, що знаходиться в с. Черніїв.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати екологічного податку встановлено його заниження на загальну суму 824 084,11 грн., з яких 437 203, 7 грн. за 2015 рік та 386 880, 3 грн. за 9 місяців 2016 року.

Позивачем екологічний податок за розміщення відходів не сплачувався з посиланням на приписи п. 3.6 Правил приймання стічних підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691 та затверджені Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року за № 37.

Відповідно до п 3.6 Правил за розміщення осадів та мулів (відходів), що утворюються на очисних спорудах каналізації, на спеціально обладнаних спорудах для їхньої подальшої обробки (мулові площадки, мулові пруди, осадонакопичувачі, компостні площадки, піскові площадки тощо), які знаходяться на балансі Водоканалу, збір за забруднення навколишнього природного середовища у цій частині не стягується за умови наявності погодженого з територіальними органами Мінекоресурсів України перспективного плану заходів щодо їх подальшої утилізації або знешкодження.

Із змісту п. 10.7.2 ДБН В.2.5-75:2013 р. «Каналізація». Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» видно, що осади нових очисних станцій рекомендується зневоднювати з використанням механічного зневоднювального устаткування, а мулові майданчики можуть проектуватись як резервні споруди або споруди для досушування механічно зневодненого осаду перед його подальшою утилізацією, використання як добрива.

Тобто, мулові майданчики проектуються для досушування механічного зневодненого осаду. Майданчики проектуються не для зберігання відходів, а для здійснення певних виробничих операцій-досушування механічно зневодненого осаду перед його подальшою утилізацією чи використання як добрива.

Начальником Державного управління охорони навколишнього природнього середовища в Івано-Франківській області погоджено перспективний план заходів щодо утилізації та знешкодження осаду стічних вод станції аерації Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (т. ІІ, а.с. 95 - 96).

Основним видом діяльності КП «Івано-Франківськводоекотехпром» є водопостачання та водоочистка. В результаті здійснення даного виду діяльності утворюються відходи - шлам водоочистки, зневоднення осад та інше, які зберігаються в шламонакопичувачі та на мулових картах, що знаходиться на території підприємства.

Поняття розміщення відходів, наведене у Податковому кодексі України визначається як постійне перебування або захоронення відходів .

Тобто, відповідне поняття пов'язане саме з утилізацією, видаленням чи захороненням і не містить в собі поняття обробки відходів. Зберігання та захоронення відходів в розумінні Податкового кодексу України, обробки останніх, не передбачає оскільки, утилізація, видалення самі по собі не передбачають виготовлення нового продукту, в той час як саме на переробку відходів, серед іншого, спрямована діяльність позивача.

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Територія станції аерації, яка знаходиться в селі Ямниця Тисменицького району та станція водочисних споруд в с. Черніїв використовується позивачем на праві постійного користування, що підтверджується державними актами серії ЯЯ за № 126703 та серії ЯЯ № 080893

п.п. 240.5 ст. 240 Податкового кодексу України передбачено, що не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Як видно з матеріалів справи територія станції аерації, яка знаходиться в селі Ямниця Тисменицького району та станція водочисних споруд в с. Черніїв використовується саме для водозабезпечення та очищення стічних вод, а не для зберігання відходів, адже основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів, де зберігаються відходи - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.

Осад стічних вод знаходиться на мулових майданчиках, де проходить технологічний процес обезводнення та переробки у вторинну сировину, яка може використовуватися як добриво.

В пункті 3.1.2 статуту Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" передбачено, що предметом діяльності підприємства є зокрема надання послуг по транспортуванню, переробці та утилізації рідких та твердих побутових і промислових відходів.

Аналіз положень ст.1, ст. 33 Закону України «Про відходи» дає підстави для висновку що платниками екологічного податку є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Отже, Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" не є платком екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об"єктах оскільки, враховуючи вид діяльності позивача, податковим органом помилково ототожнивпроцес оброблення/перероблення відходів/стоків із процесом їх розміщення/зберігання.

В порушення п. 250.12. ст. 250 Податкового кодексу України податковий орган визначаючи розмір податкових зобов'язань по екологічному податку не залучив до перевірки відповідний орган державної влади чим порушив процедуру визначення правильності обсягу відходів підприємства та розмір штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що податкове повідомлення-рішення №0004401401 від 26.06.2017р. та №0004411401 від 26.06.2017р. є протиправними та підлягають скасуванню. Доводи апелянта про те, що позивач порушив п.п. 242.1.3, п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу занизивши об'єкт оподаткування із сплати екологічного податку на загальну суму - 824084,04 грн., з них за 2015 р. - 437203,7 грн., за 09 місяців 2016 р. - 386880,3 є помилковими та спростовуються висновками суду.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення рішення № 0010971305 від 26.06.2017 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 99231,67, з яких 96422,69 грн., штрафних ( фінансових ) санкцій та 2808,98 пені.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.1 «Порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податків та сум утриманого з них податку» у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» розділу 1 Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого ( сплаченого ) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку КП «Івано-Франківськводоекотехпром» за період, що підлягає перевірці відображено недостовірні реєстраційні номера облікових карток платника податків.

ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що КП «Івано-Франківськводоекотехпром» є роботодавцем, а отже являється податковим агентом - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

Аналіз положень п. 54.1, п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.4. п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податків, то податок підлягає сплаті (перерахуванню ) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Із змісту акту перевірки видно, що кредитований залишок (податковий борг) з податку на доходи фізичних осіб за даними попередньої перевірки позивача станом на 01.01.2015р. складав 3 735 355,24грн. В період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р. Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8 580 644, 80 грн., перераховано до бюджету 8 846 551, 47 грн. Залишок несплаченого податку на доходи фізичних осіб кредитове сальдо за даними перевірки станом на 30.09.2016 р. складає 3 469 448, 57 грн., в тому числі податковий борг 2 999 290, 47 грн.

Динаміка своєчасності погашення сум податкового боргу відображена в Додатку № 10 до акту перевірки.

пп.129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено що при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання розпочинається нарахування пені.

Згідно з розрахунку пені по податку з доходів фізичних осіб, якщо кількість прострочених днів не перевищує 90 календарних днів, пеня не повинна нараховуватись.

З матеріалів справи видно, що позивач не заперечує виплату заробітної плати із затримкою і як наслідок перерахування сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Проте, не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій згідно ст. 127 Податкового кодексу України оскільки, підприємством суми податку на доходи фізичних осіб нараховувались хоча не сплачувались вчасно.

ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 Податкового кодексу України.

Положення ст.127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

З матеріалів справи видно, що позивач не допускав бездіяльність у питанні нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб тому, до правовідносин які виникли між сторонами ст.127 Податкового кодексу України не застосовується, на що податковий орган не звернув увагу.

Крім того, податковий орган невірно нарахував розмір штрафних санкцій оскільки, помилково розрахував суму кредитованого сальдо станом на грудень, а не листопад 2014 р. як розраховано позивачем, що вплинуло при проведені перевірки за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р., на її результати та що не заперечив представник відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 001971305 від 26.06.2017р. є протиправним та підлягає скасуванню оскільки, податковий орган не вірно визначив грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб позивачу, а суд не може підміняти податковий орган та перебирати на себе повноваження щодо перерахунку податку на доходи фізичних осіб.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 809/964/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.П. Сапіга

Суддя В.З. Улицький

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2018 року.