Постанова № 72979189, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/4/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Кічура Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційні скарги Державної Фіскальної Служби України та Івано-Франківської митниці ДФС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 813/3853/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС України, Державної Фіскальної Служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

судді в 1-й інстанції - Кухар Н.А., Грень Н.М., Хома О.П.,

час ухвалення рішення - 11.12.2017 року, 15:51 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 15.12.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано - Франківської митниці ДФС у якому згідно заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 08.06.2016 року по 19.09.2017 року з Івано - Франківської митниці ДФС.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою суду позивача поновлено на посаді, з якої його протиправно звільнили. Проте, при розгляді справи про поновлення на посаді позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач не заявляв та відповідно суд таку не вирішував. У зв'язку з цим позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 813/3853/17 позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржили відповідачі, подавши на неї апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі апелянт - Державна фіскальна служба України зазначає, що позивач просить стягнути суму вимушеного прогулу з 08.06 2016 року, однак 08.06 2016 року було останнім робочим днем позивача, за який він отримав заробітну плату.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 813/3853/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт - Івано-Франківська митниця ДФС України зазначає аналогічні аргументи, що і апелянт - Державна фіскальна служба України.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 813/3853/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що державна фіскальна служба України прийняла наказ № 2283-о від 08.06.2016 "Про припинення державної служби".

09 червня 2016 року Державна фіскальна служба України наказом № 231-к "Про звільнення ОСОБА_3" припинила державну службу позивача з 08.06.2016 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VII "Про державну службу".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №813/2091/16 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 08.06.2016 року №2283-о "Про припинення державної служби". Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 09.06.2016 року №231-к "Про звільнення ОСОБА_3". Зобов'язано Державну фіскальну службу України запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_3 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до припинення державної служби 08.06.2016 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Івано-Франківської митниці ДФС - задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року у справі № 813/2091/16 - в частині зобов'язання Державну фіскальну службу України запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_3 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до звільнення - скасувати та прийняти нову, якою поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Івано- Франківської митниці Державної фіскальної служби України з 08 червня 2016року. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017року - залишити без змін.

Таким чином, суд встановив, що позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при розгляді справи № 813/2091/16 позивач не заявляв.

Суд встановив, що період нарахування середнього заробітку позивачу становить з 09.06.2016 по 27.06.2017, що сумарно становить 262 робочих днів.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та аргументами суду першої інстанції з наступних підстав.

В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Постанова №100), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Постанова №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, що період, за який обчислюється сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починається з 09.06.2016 по 27.06.2017 року (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді).

Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, а саме 378 грн. 84 коп., позивачу повинна виплачуватись сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2017 по 27.06.2017 (262 дні * 378,84 грн.) у розмірі 99 634 грн. 92 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень щодо того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи те, що наказ про звільнення позивача був скасований 19.09.2017 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період з 28.06.17 р. по 19.09.17 р. слід вважати вимушеним прогулом ОСОБА_3, що мав місце в результаті затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Періодом, за котрий слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є період з 28.06.17 р. (наступний день після поновлення позивача на посаді за рішенням суду) по 19.09.17 р (дата винесення відповідачем наказу про виконання рішення суду).

Виходячи з наведеного, кількість робочих днів за період з 28 червня 2017 року по 19 вересня 2017 року становить 58 робочих днів, а відтак середній заробіток за затримку виконання рішення суду становить 21 972, 72 грн., (58 робочих днів х 378, 84).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А відтак, аргументи апеляційних скарг жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність вказаного рішення та наявність підстав для його скасування.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Державної Фіскальної Служби України та Івано-Франківської митниці ДФС України - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 813/3853/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 27.03.2018 року