Постанова № 72979173, 21.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2032/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київська митниця ДФС, про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

14.06.2017р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа Київська митниця ДФС, в якому з урахуванням уточнень від 14.11.2017р., просить стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 307663,79 грн. за період з 15.04.2011 по 29.03.2015, а саме 270057,41 грн. компенсацію за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та 37606,38 грн. грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. позивача поновлено на роботі, проте, відповідач фактично виконав судове рішення, поновивши його на роботі, лише 30.03.2015р., внаслідок чого, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виконання судового рішення у розмірі 270057.41грн. та невикористану щорічну відпуску, яку він мав би право отримати, якщо був би своєчасно поновлений на посаді. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити компенсацію за весь період вимушеного прогулу з січня 2011 року по березень 2015 року та додатково виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 138 календарних днів у розмірі 37606,38 грн., а саме за періоди: лютий-грудень 2011 року - 41 день, січень-грудень 2012 року - 45 днів, січень 2013 року - 4 дні, березень - грудень 2014 року - 37 днів, січень - березень 2015 року - 11 днів з урахуванням середньоденного грошового забезпечення у розмірі 272,51 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 р. адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь позивача компенсацію за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 15.04.2011 по 29.03.2015 у розмірі 18982,26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 21.01.2011р. по 18.02.2013р. та у період з 03.02.2014 р. по день прийняття судом рішення, 29.11.2017р., був працевлаштований, отже мав право на відпустки на підприємствах, внаслідок чого відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 15.04.2011 по 29.03.2015.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсацію за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, суд першої інстанції зазначив, що підлягає сплаті компенсація за період з 15.04.2011 р. по 29.03.2015р. лише у розмірі 18982,26 грн. враховуючи різницю в заробітку позивача за весь час затримки із заробітною платою, яку позивач отримував працюючи в ТОВ «Лук Авіа Оіл» 174098,48 грн. та в ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» 76976,67 грн.

Позивач не погодившись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 р. в частині відмовлених позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Додатково апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховані положення ст.ст. 74, 82, 83 КЗпП України, Закону України «Про державну службу» та положення Постанови КМУ № 250 щодо права позивача на отримання додаткової оплачуваної відпустки.

Третя особа Київська митниця Державної фіскальної служби України також подала апеляційну скаргу, в якій просить в частині задоволених позовних скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що вимоги про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду вже розглядались в судовому порядку. Крім того, третьою особою зазначено, що обставина ліквідації Бориспільської митниці як юридичної особи ускладнила виконання постанови суду щодо поновлення позивача на посаді.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги позивача, заперечував проти задоволення апеляційної скарги третьої особи, подав відзив на апеляційну скаргу третьої особи. Представник відповідача та третьої особи підтримала доводи апеляційної скарги третьої особи та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, також подав відзив на апеляційну скаргу позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Наказом Державної митної служби України від 18.11.2010 № 2166-к "Про припинення державної служби" позивача було звільнено з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 18.11.2010 № 2166-к "Про припинення державної служби"; поновлено позивача на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці; стягнуто з Державної митної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11717,93 грн за період з 20.11.2010 по 20.03.2011 та звернуто постанову до негайного виконання в частині щодо поновлення на вказаній посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.

Фактично позивач був поновлений на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів 30.03.2015 за наказом Київської митниці Міндоходів № 9-о від 30.05.2015 (а.с.6).

Затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді становить 991 день, з 15.04.2011 р. по 29.03.2015р.

Середньоденне грошове забезпечення становить 272,51 грн.

Наказом Київської митниці Міндоходів № 12-о від 30.03.2015р. ОСОБА_5 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.7). Згідно п.2.1 та п.2.2 вказаного наказу вирішено здійснити повний розрахунок з позивачем відповідно до статті 116 КЗпП України та виплатити ОСОБА_5 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 6 календарних днів за період роботи з 20.11.2010 - 20.01.2011 та в кількості 38 календарних днів за період роботи з 19.02.2013 по 02.02.2014 відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Отже, періоди з 21.01.2011 р. по 18.02.2013 р. та з 03.02.2014 р. по 29.03.2015 не були включені до розрахунку визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, оскільки позивач у вказані періоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «Лук Авіа Оіл» та з ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».

Позивач за час роботи у вказаних підприємствах отримав заробітну плату: в ТОВ «Лук Авіа Оіл» 174098,48 грн., в ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» - 76976,67 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Конституцією України, Законом України "Про відпустки", Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 117 КЗпП України встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з приписами статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно п. 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції на день прийняття судового рішення) постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч.2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на день прийняття судового рішення) судове рішення, яке належить виконати негайно є підставою для його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. у справі № 2а-9432/10/1070 позивача поновлено в державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці, проте, наказ про поновлення позивача відповідачем прийнято 30.05.2015р., отже час затримки виконання судового рішення становить 991 день, а саме з 15.04.2011 р. по 29.03.2015р.

Позивач наказом Київської митниці Міндоходів № 9-о від 30.05.2015 поновлений на роботі, а саме на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Міндоходів, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 було утворено головне управління Міндоходів у Київській області та Київську митницю Міндоходів, Київську обласну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Київської митниці Міндоходів і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 реорганізовано Міністерство доходів і зборів України шляхом перетворення та утворено Державну фіскальну службу.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного невиконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, оскільки станом на час прийняття судом рішення у справі про поновлення позивача на державній службі, а саме 14.04.2011р., Бориспільку митницю не було припинено, тому що наказом Державної митної служби України від 05.05.2010 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих в місті Києві та Київській області» було вирішено припинити Бориспільську митницю шляхом приєднання її до Київської обласної митниці, отже, судове рішення підлягало виконанню правонаступником.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення компенсації за затримку виконання судового рішення про поновлення на посаді є обґрунтованими, але підлягають задоволенню лише частково у розмірі 18982,26 грн.

Матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечувалось, що позивач у період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працював: з 21.01.2011 р. по 18.02.2013 р. ТОВ «Лук Авіа Оіл» і отримав заробітну плату 174098,48 грн., у період з 03.02.2014 р. по 29.03.2015 в ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» отримав заробітну плату у розмірі 76976,67 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивач у період з 21.01.2011 р. по 18.02.2013 р. та з 03.02.2014 р. по 29.03.2015 р. працював в інших підприємствах і отримував заробітну плату, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що підлягає сплаті компенсація за період з 15.04.2011 р. по 29.03.2015р. у розмірі 18982,26 грн., оскільки необхідно врахувати різницю між заробітком за весь час затримки із заробітною платою, яку позивач отримував працюючи в ТОВ «Лук Авіа Оіл» 174098,48 грн. та в ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» 76976,67 грн.

Висновок суду першої інстанції в цій частині є вірним, ґрунтуються на нормі закону, внаслідок чого, доводи апелянтів не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта-третьої особи, що вказаний спір вже був предметом розгляду в судовому засідання не приймається до уваги, оскільки при розгляді справи № 9432/10/1070 дані позовні вимоги, саме до цього відповідача, не розглядались.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 138 календарних днів у розмірі 37606,38 грн., колегія суддів зазначає, що факт працевлаштування позивача у період з 21.01.2011 р. по 18.02.2013 р. в ТОВ «Лук Авіа Оіл» та у період з 03.02.2014 р. по 29.03.2015 в ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» підтверджено достовірними та допустимими доказами.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку роботодавця виплатити такому працівнику компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у період затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі цього працівника.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта-позивача не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції в цій частині, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормі закону.

Посилання апелянта-позивача на положення статті 9 Закону України «Про відпустки», статті 82 Кодексу законів про працю Українидо, та інші, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки всі наведені апелянтом законодавчі норми не встановлюють обов'язку роботодавця виплатити працівнику компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у період затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі цього працівника.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26.03.2018р

Керуючись статтями 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322. 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 810/2032/17 за позовом ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київська митниця ДФС, про стягнення заробітної плати - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль