Рішення № 72976687, 02.03.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13038/17

Категорія 26

2/295/688/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

в складі головуючого судді Гумен Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Скришевській О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Богунського районного суду міста Житомира цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, у якому, просить стягнути з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором від 15.05.2012 року на загальну суму 28848,09 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1, порушено умови зазначеного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що призвело до нарахування пені та штрафів, що є предметом позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, у матеріалах справи міститься клопотання, у якому він просить розглянути справу у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, у заяві просила зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій та відсотків у зв’язку із скрутним матеріальним становищем.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, якою передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 15.05.2012 року ОСОБА_1 отримано кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становить собою укладений договір про надання банківських послуг. З Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку позичальник ознайомлений (а.с.8).

У зв’язку з порушенням відповідачкою ОСОБА_1 умов договору, позивачем надані розрахунки по заборгованості за договором, станом на 19.06.2017 року за якими сума заборгованості з боку відповідача становить 28848,09 грн., яка складається з: тіла кредиту – 4957,73 грн., відсотків за користування кредитом – 1324,34 грн., заборгованість за пенею – 20716,11 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., 1349,91 грн. – штраф (процентна складова). Сума заборгованості підтверджена змістом розрахунку, який міститься у метаріалах справи (а.с. 5-7).

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Тому, відповідно до вимог ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту ст. 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогою ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на положення ст. 1054 ЦК України та те, що відповідачем не заперечується факт користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту, суд вважає обгрунтованими вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за тілом кредитом у розмірі 4957,73 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 1324,34 грн.

В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

У силу ст. 550 ЦК України право на неустойку, якою згідно зі ст. 549 цього Кодексу є штраф, пеня, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті у зазначені банком терміни. Тарифами з обслуговування кредитних корт передбачено штраш за порушення платежів за будь-яким із грошових зобовязань у розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з у рахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с. 9).

Зважаючи на те, що згідно укладеного договору, пеня нараховується за несвоєчасне погашення заборгованості, а нарахування двох видів штрафів здійснюється у разі порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, що вказує на визначену договором подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення, тому суд вважає неможливим стягнення з відповідача штрафу та пені одночасно і вважає необґрунтованим застосування до відповідача такого виду неустойки як штраф, тому у стягненні штрафів у сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1349,91 грн. (процентна складова) суд відмовляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до норми статті 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Так, Конституційним Судом України ухвалено рішення від 11.07.2013 № 7- рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань”.

Згідно вказаного рішення: “Конституційний Суд України вважає за необхідне піддати конституційно-правовому аналізу правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування».

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу.

Аналізуючи всі обставини по справі, оцінивши розмір заборгованості відповідно до укладеного договору від 15.05.2012 року, що становить 4957,73 грн. суми боргу за кредитом та 20716,1 грн. пені, яку необхідно сплатити відповідачу на користь позивача, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне ухвалити, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача необхідно стягнути на користь позивача неустойку (пеню) в розмірі, що відповідає заборгованості за кредитом у сумі 4957,73 грн., при цьому судом не встановлено негативних наслідків для позивача при зменшенні розміру пені.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню та присуджує до стягнення з відповідача заборгованість за тілом кредиту у сумі 4957,73 грн., 1324,34 грн. відсотків за користування кредитом та 4957,73 грн. пені, а всього на загальну суму 11239,80 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 549, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 82, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 15.05.2012 року у сумі 11239,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (місце знаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОККП НОМЕР_1).

Повне судове рішення складено 07.03.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен