Рішення № 72976118, 19.03.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4561/17

2/214/1055/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 березня 2018 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі – печарник З.І.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

її представника – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання договору банківського рахунку недійсним (нікчемним), треті особи – Національний банк України, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнювала та в останній редакції уточненого позову просить визнати договір про відкриття банківського поточного рахунку №26200601309602 недійсним (нікчемним), оскільки вона не підписувала вказаний договір і не надавала свою згоду на його умови щодо добровільного прийняття на себе прав і обов’язків визначених у ньому, визнати вказаний договір про відкриття банківського поточного рахунку №26200601309602 недійсним (нікчемним) через недотримання сторонами письмової форми договору, визнати його недійсним (нікчемним), оскільки його сторони в належній формі не досягли згоди з усіх його істотних умов, зокрема що відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифів і всіх сум коштів, які споживач має сплатити за вказаним договором та визнати вказаний договір таким, що порушує публічний порядок, а сам договір про відкриття банківського поточного рахунку №26200601309602 таким, що не можна використовувати для здійснення розрахунково-касових операцій щодо видачі, приймання чи/або переказу грошових коштів в іноземній валюті (дол. США).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що 14.01.2015 року вона звернулась до відповідача з письмовою заявою в якій просила повідомити про всі відкриті поточні банківські рахунки відкриті на її ім`я. Із відповіді на її заяву відповідачем було надано копію договору SAMDN02000700225053 від 28.09.2007 року про відкриття на її ім’я банківського поточного рахунку №26200601309602 в іноземній валюті (дол.США). Однак, позивач вважає вказаний договір банківського поточного рахунку недійсним (нікчемним), оскільки під час його укладення не було дотримано письмової форми, яка передбачена для укладення договорів про відкриття банківських рахунків чинним законодавством України, зокрема, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за №492.

Позивач у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти пред’явлених позовних вимог у повному обсязі на тій підставі, що договору, про який зазначає позивач, не існує, а отже, він не може бути визнаний недійсним.

Представники Національного банку України та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, до суду не з’явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідача на ім’я позивача відкритий банківський рахунок №26200601309602 в іноземній валюті (а.с.7-8).

Порядок відкриття рахунків фізичним особам регулюється главами 6 та 10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за №492 (далі – Інструкція).

Інструкція є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок відкриття та закриття поточних рахунків фізичним особам.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак як з боку позивача, так і з боку відповідача не надано доказів існування письмового договору банківського рахунку, який позивач просить суд визнати недійсним (нікчемним).

Більш того, представник відповідача у своїх запереченнях проти пред’явлених позовних вимог зазначив, що такого договору не існує, оскільки він не вчинявся( а.с. 62).

Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, є підстави вважати, що письмовий договір, який позивач просить суд визнати недійсним (нікчемним) між сторонами у встановлений законом спосіб не укладався, а тому не може бути визнаний недійсним правочин, який не було вчинено.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач просить визнати договір банківського рахунку недійсним чи нікчемним.

Зі змісту ст. ст. 11 та 15 ЦК України випливає, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення або визнання порушених чи оспорюваних прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у ст. 16 ЦК України.

У зв’язку з цим є підстави стверджувати, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який частіше за все прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини, а не перекладати вибір способу захисту свого права на суд, не конкретизувавши свої позовні вимоги.

Відтак, зважаючи на все викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є необґрунтованими, тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 26 березня 2018 року.

Суддя Н.Г. Гринь