Рішення № 72976038, 16.03.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3766/16-ц

2/214/268/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/3766/16-ц

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до

відповідача-1: ОСОБА_1,

відповідача-2: малолітнього ОСОБА_2, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_1,

відповідача-3: ОСОБА_3,

відповідача-4: малолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради,

про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення без надання іншого, -

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_5

від відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник позивача ПАТ «АЛЬФА-БАНК» звернувся до суду з позовною заявою 30.06.2016 року, яка надійшла на адресу суду 11.07.2016 року, в подальшому уточнивши вимоги (т.1 а.с.179-155), просив суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року станом на 07.04.2016 року в загальному розмірі 26 833,06 доларів США, яка складається із заборгованості: за кредитом – 22 342,69 доларів США, по процентам – 4 490,37 доларів США – звернути стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Космонавтів 33/74, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м. – шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні 224 081 грн.; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Космонавтів 33/74, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область – без надання іншого житлового приміщення; стягнути з відповідачів на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» судовий збір в розмірі 11 428,32 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 18.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № 0319/0808/45-050, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 25 000 доларів США на придбання житла – квартири АДРЕСА_1, із зобов’язанням повернути кредитні кошти строком до 18.08.2028 року, сплатити проценти за користування ним в строки, сумі та на умовах, передбачених в договорі за погодженням сторін. Свої зобов’язання ПАТ «Сведбанк» перед ОСОБА_1 виконав в повному обсязі, надавши кредит в обумовленому розмірі. В свою чергу, позичальник свої зобов’язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 07.04.2016 року утворилась заборгованість за кредитом – 22 342,69 доларів США та по процентам – 4 490,37 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №0319/0808/45-050-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, придбану за рахунок кредитних коштів.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредиторові ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року та забезпечуваним його іпотечним договором. В свою чергу, 15.06.2012 року ПАТ «Дельта Банк» відступив ПАТ «АЛЬФА-БАНК» права вимоги до ОСОБА_1 за вказаними договорами на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу прав вимоги, в результаті чого ПАТ «АЛЬФА-БАНК» набув прав первісного кредитора в рамках кредитно-договірних відносин з ОСОБА_1

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, кредитор направив на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень та погашення кредитної заборгованості, яка залишилась поза увагою. 10.05.2016 року позивач направив на адресу відповідачів вимогу про виселення з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки у зв’язку з наміром звернути на нього стягнення в рахунок погашення заборгованості, яка також залишилась без виконання. За даних обставин з метою захисту майнових інтересів позивача представник вимушений звернутись до суду з даним позовом з обранням права на захист шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з реалізацією на прилюдних торгах та примусового виселення відповідачів з житлового приміщення.

Ухвалою суду від 04.08.2017 року (т.2 а.с.3) за результатами повторного автоматизованого розподілу справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер та предмет спору суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ПАТ «АЛЬФА-БАНК» правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм повісток, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву відповідачі не подали, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду від них не надходило.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності, покладаючись при ухваленні рішення на розсуд суду.

Оцінюючи характер процесу, предмет спору, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та повторну неявку відповідачів в судове засідання, суд вважає за можливе справу розглянути за їх відсутності в заочному порядку з урахуванням згоди представника позивача, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України»

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/ доказів, зупинення/ поновлення провадження судом не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», як банком та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №0319/0808/45-050, за умовами п.1 договору позичальник отримав кредит в сумі 25 000 доларів США на строк до 18.08.2028 року зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом із правом зміни процентної ставки (т.1 а.с.5-9). Цільове призначення кредиту відповідно до п.1.4 договору – здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 загальною площею 44,2 кв.м.

Додатковою угодою №1 від 11.11.2009 року (т.1 а.с.15-16) внесено зміни до кредитного договору, зокрема, за погодженням сторін п.1.3 кредитного договору викладено в новій редакції: позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 11,9% річних – за період від дати укладення кредитного договору до 11.11.2009 року включно; 7% річних – за період користування кредитом з 12.11.2009 року по 09.10.2010 року; 10% річних – за період користування кредитом з 10.10.2010 року по 09.10.2011 року; 13,19% річних – за період користування кредитом з 10.10.2011 року по 18.08.2028 року. Крім того, сторонами змінено розмір щомісячного ануїтетного платежу, який становить 19,54 доларів США – до 09.11.2010 року; 240,81 доларів США – з 10.11.2010 року по 09.11.2011 року; 290,26 доларів США – з 10.11.2011 року до 18.08.2028 року.

Правомірність надання кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті підтверджується наявною у ВАТ «Сведбанк» генеральною ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями №38 від 07.12.2007 року згідно офіційних відомостей НБУ з інтернет-порталу www.bank.gov.ua, що узгоджується з п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року та правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-211цс17 від 15.05.2017 року.

Сторонами визначено наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором (п.3 договору): починаючи з 10.10.2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за користування ним, нарахованих відповідно до п.3.2 договору, шляхом здійснення ануїтетних фінансових платежів в сумі 273,53 доларів США до 10 числа кожного місяця та в день закінчення дії кредитного договору відповідно до Графіку – додатку №2 до кредитного договору (т.1 а.с.10-13). Сплата ануїтетних платежів здійснюється позичальником шляхом направлення коштів на рахунок № 2620.2.7137005.01 в ВАТ «Сведбанк» через касу банку або шляхом безготівкового перерахування, щомісяця, у встановлений договором термін.

Крім того, відповідно до п.п.3.4, 3.5 договору, за в день фактичної видачі кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1% від розміру кредиту (без ПДВ) – за перевірку документів згідно договору, та 0,75% від суми видачі кредиту – за касове обслуговування шляхом сплати через касу банку в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати (т.1 а.с.6)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року в сумі 25 000 доларів США, наданих на строк до 18.08.2028 року включно (по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, виконання інших зобов’язань позичальника та відшкодування завданих ним збитків, неустойки тощо), між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», як банком та ОСОБА_1 18.08.2008 року укладено іпотечний договір № 0319/0808/45-050-Z-1, відповідно до п.п.1,2 якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав банку як іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.08.2008 року нерухоме майно: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: вул. Космонавтів 33/74 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м. (т.1 а.с.17-19).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов’язання ВАТ «Сведбанк» перед ОСОБА_1 виконав належним чином, надавши 18.08.2008 року кредит в сумі 25 000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №3013825/0124 із підписом в ній позичальника про отримання коштів (т.1 а.с.14). З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає визначене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» як первісним кредитором та ПАТ «Дельта Банк» як новим кредитором укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (т.1 а.с.42-56), за умовами якого первісний кредитор відступив за винагороду новому кредиторові права вимоги за кредитним договором №0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року, укладеним з ОСОБА_1

В свою чергу, 15.06.2012 року ПАТ «Дельта Банк», набувши прав первісного кредитора, уклав з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» договір купівлі-продажу прав вимоги (т.1 а.с.57-63), відступивши за винагороду новому кредиторові ПАТ «АЛЬФА-БАНК» права вимоги за кредитним договором №0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року, укладеним з ОСОБА_1, що підтверджується Витягом з договору – Реєстром заборгованостей боржників (т.1 а.с.64).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Передача права вимоги (цесія) являє собою договірну заміну кредитора в зобов'язанні шляхом передачі ним своїх прав іншій особі за угодою.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Таким чином, оскільки при відступленні прав вимоги зобов'язання не припиняються, не змінюються – залишаються одним і тим самим, а лише відбувається заміна сторони кредитора, тому відповідна заміна відбувається як в основному договорі, так і в іпотечному – новий кредитор стає іпотекодержателем.

Отже, суд приходить до переконання, що на підставі договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, 15.06.2012 року ПАТ «АЛЬФА-БАНК» набув статусу нового кредитора як в кредитних зобов’язаннях ОСОБА_1, так і забезпечуваних їх зобов’язаннях ОСОБА_1 за іпотечним договором № 0319/0808/45-050-Z-1 від 18.08.2008 року. Відповідні зміни в особі іпотекодержателя також внесено до Державного реєстру іпотек, що слідує з Витягу за №37115639 від 27.07.2012 року (т.1 а.с.25).

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, допускаючи їх прострочку та істотні порушення, сплативши всього 7 832,01 доларів США станом на 07.04.2016 року, внісши востаннє в порядку хронологічності: 08.05.2014 року 291 доларів США, з яких 44,92 доларів США зараховано в рахунок погашення тіла кредиту (останнє погашення тіла) та 246,08 доларів США – процентів за користування кредитом; 08.04.2015 року 20 доларів США, які зараховано в повному обсязі в рахунок погашення процентів за користування кредитом. Після 08.04.2015 року жодних оплат позичальник не здійснював, в результаті чого станом на 07.04.2016 року утворилась заборгованість: за кредитом – 22 342,69 доларів США, по процентам за користування кредитом – 4490,37 грн. (з розрахунку: 11 397,69 доларів США (нарахованих банком) – 6 907,32 доларів США (фактично сплачених позичальником). Зазначені проплати проведено банком та зафіксовано в розрахунку заборгованості (т.1 а.с.30-31), з яким суд погоджується з огляду на його обґрунтованість, повноту та належність. Доказів, які б його спростовували, судом не встановлено, а відповідачами всупереч ст.10 ЦПК України не надано.

Зазначений в розрахунку заборгованості розмір пені за порушення виконання зобов’язань ОСОБА_1 суд не перевіряє, оскільки вимога про стягнення пені позивачем не заявлялась, в той час як в силу визначеного ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності суд вирішує справу виключно в межах заявлених вимог.

На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, ту обставину, що борг відповідача ОСОБА_1 за основним зобов'язанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час та невиконання відповідачем своїх зобов'язань, суд приходить до висновку, що позивач правомірно порушив питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, за змістом ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондує ст.589 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до п.10.3 іпотечного договору (т.1 а.с.18), ПАТ «АЛЬФА-БАНК» як іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі положення взаємоузгоджується зі ст.20 ЦК України, ст.13 ЦПК України та п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями п.12 іпотечного договору (т.1 а.с.18-зворот) передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: п.12.1 – за рішенням суду; п.12.2 – у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; п.12.3 – згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження, викладене в п.п.12.3.1, 12.3.2 п.12.3 договору – шляхом передання іпотекодержателеві права власності на предмет іпотеки чи шляхом його продажу від імені іпотекодержателя будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст.39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз’яснено в п.п.41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства – справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Згідно з п.5 договору іпотеки (т.1 а.с.17-зворот), за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 188 877 грн.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 120-АБ/16 від 18.01.2017 року та висновку (т.1 а.с.157-181, 217), проведеного ТОВ «Експертна служба України», вартість предмету іпотеки – квартири по вул. Космонавтів 33/74 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області оцінена в 224 081 грн. Ні відповідачі, ні їх представник заперечень в частині незгоди з вартістю предмету іпотеки не надали.

При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, в розумінні ст.39 Закону України «Про іпотеку» необхідно установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Верховний Суд України в своїй правовій позиції, викладеній в постанові від 02.11.2016 року у справі №6-1907цс16 зазначив, що оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що предметом іпотеки є квартира, вартість якої сторони оцінили в 224 081 грн., суд вважає, що допущене ОСОБА_1 порушення основного зобов'язання в розмірі 26 833,06 доларів США станом на 07.04.2016 року, що по курсу НБУ на дату звернення до суду з позовом 30.06.2016 року (1 долар США = 24,8544 грн.) становило 666 919,61 грн., завдає збитків іпотекодержателю, який не отримує коштів, на які розраховував, тому розмір заборгованості, допущеної відповідачем, є співмірним із вартістю заставленого майна, яка в рішенні підлягає визначенню в розмірі 224 081 грн., як це заявлено в позовних вимогах ПАТ «АЛЬФА-БАНК».

Таким чином, враховуючи, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору іпотеки, тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині, із зверненням стягнення на предмет іпотеки – квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні 224 081 грн. – в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року станом на 07.04.2016 року в загальному розмірі 26 833,06 доларів США, яка складається із заборгованості: за кредитом – 22 342,69 доларів США, по процентам – 4 490,37 доларів США.

При вирішенні заявленої позивачем вимоги про виселення відповідачів, що зареєстровані та проживають в іпотечному житловому приміщенні, суд виходить з наступного.

Як передбачено ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Порядок виселення із займаного житлового приміщення регламентовано ст.109 ЖК УРСР.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР, громадянам яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, якщо в іпотеку передано жиле приміщення, яке було придбано не за рахунок отриманих кредитних коштів, підстави для виселення мешканців із зазначеного жилого приміщення без надання їм іншого постійного житла відсутні. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 року № 6-39цс15, від 21.10.2015 року № 6-1484цс15, від 22.06.2016 року № 6-197цс16.

За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку», ч.3 ст.109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Такий обов’язок іпотекодавця закріплений і в п.9.7 іпотечного договору, підписаного ним (т.1 а.с.18).

Відповідно до п.43 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду лише, якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки у встановлений договором чи законом строк.

Аналізом умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору купівлі-продажу квартири та відомостей з КП «Криворізьке БТІ» ДОР про реєстрацію права власності (т.1 а.с.20-23) суд приходить до висновку, що об’єкт нерухомості, який є предметом іпотеки, придбано ОСОБА_1 саме за рахунок кредитних коштів та в день його придбання передано в іпотеку на виконання умов кредитного договору від 18.08.2008 року із накладенням на квартиру відповідного обтяження.

Як слідує з довідки КП «ЖЕО №35» № 414 від 2.03.2016 року, відомостей з адресно-довідкового органу та довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №2569 від 05.07.2017 року (т.1 а.с.26, 77, 79, 224), в квартирі АДРЕСА_3 значаться зареєстрованими та проживають: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – з 08.09.2009 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 – з 08.04.2013 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 – з 02.11.2012 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 – з 02.11.2012 року.

В матеріалах цивільної справи містяться вимоги від 10.05.2016 року, направлені ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відповідачам щодо добровільного виселення з житлового приміщенням з викладенням наміру звернути стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.32-41). Вимоги отримано особисто відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3 19.05.2016 року, але в добровільному порядку у встановлений законом та п.9.7 договору іпотеки 30-денний строк з дня отримання вимоги з квартири вони не виселились.

За даних обставин суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ПАТ «АЛЬФА-БАНК» в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення, у зв’язку з чим їх слід задовольнити.

Визначаючи порядок виконання рішення в порядку ст.267 ЦПК України, суд виходить з того, що 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №118173029 від 16.03.2018 року (т.2 а.с.24-27), окрім квартири, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_1 у приватній власності має 1/3 частину квартири АДРЕСА_5 (дійсна назва – ОСОБА_8) в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності №С-309 від 09.02.2007 року, виданого Управлінням ЖКГ виконкому Криворізької міської ради.

Отже, у зв’язку із наявністю у відповідача ОСОБА_9 на праві власності іншого нерухомого майна, підстави для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у даних правовідносинах відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та п.11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», відповідно до яких у випадку пред’явлення позову, ціна якого визначається в іноземній валюті, одночасно ціну позову необхідно визначати і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову в національній валюті визначається розмір судового збору. Однак, якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти саме на день сплати, а не на день подання позову.

Як слідує з меморіального ордеру №108144 від 14.06.2016 року (т.1 а.с.4-а), за пред’явлення ПАТ «АЛЬФА-БАНК» позовної заяви сплачено судовий збір 14.06.2016 року в розмірі 11 428,32 грн., в той час як позов направлено до суду 30.06.2016 року, що підтверджується відповідною відміткою на конверті (т.1 а.с.76). За даних обставин, враховуючи ціну позову 26 833,06 доларів США в еквіваленті по курсу долару США на момент сплати судового збору 14.06.2016 року (1 долар США = 24,9687 грн., т.1 ас.72) складає 669 986,63 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті за майнову вимогу становить 10 049,80 грн. (з розрахунку: 669 986,63 * 1,5% / 100%), за немайнову вимогу – 1378 грн., а загалом 11 427,80 грн., тобто позивачем переплачено 0,52 грн.

Отже, з огляду на ухвалення рішення на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» судовий збір в сумі 10 738,80 грн. (за майнову вимогу та рівну частку судового збору за немайнову вимогу), з ОСОБА_3 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» судовий збір в сумі 689 грн., а переплачену суму судового збору 0,52 грн. – повернути позивачеві в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 267, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_1, малолітнього ОСОБА_2, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_1, ОСОБА_3, малолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення без надання іншого – задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., належну ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу серії ВКМ №616250 від 18.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 – шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому 224 081 (двісті двадцять чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 00 коп. – в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0319/0808/45-050 від 18.08.2008 року станом на 07.04.2016 року в загальному розмірі 26 833 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять три) долари США 06 центів, яка складається із заборгованості: за кредитом – 22 342 (двадцять дві тисячі триста сорок два) долари США 69 центів, по процентам – 4 490 (чотири тисячі чотириста дев’яносто) доларів США 37 центів.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, з житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 – без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» судовий збір в сумі 10 738 (десять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 80 коп.

Сягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» судовий збір в сумі 689 (шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 00 коп.

Повернути Публічному акціонерному товариству «АЛЬФА-БАНК» надміру сплачений судовий збір в сумі 0 (нуль) грн. 52 коп.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред’явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» в частині стягнення судових витрат, а копії рішення суду та меморіального ордеру направити Управлінню Державної казначейської служби у Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області – для виконання в частині повернення судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідачів, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачами в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його ухвалення.

Відомості про сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вул. Десятинна 4/6, м. Київ.

Відповідач-1: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідач-2: ОСОБА_2, РНОКПП відсутній, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідач-3: ОСОБА_3, РНОКПП невідомий, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідач-4: ОСОБА_4, РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, юридична адреса: вул. Володимира Великого 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Код ЄДРПОУ юридичної особи – Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради – 05410872.

Судове рішення складено та підписано 16.03.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.