Рішення № 72975792, 21.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4210/17

Провадження № 2-а/183/28/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з секретарем - Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про: визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу в разі смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що її чоловік ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримував пенсію за вислугу років, яка була призначена йому на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". 14 червня 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, однак їй відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" і призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з посиланням на розбіжність прізвища її чоловіка у пенсійній справі та його документах, а також у даті її народження, зазначеній в свідоцтві про укладання шлюбу. Між тим до вищезазначеної заяви нею надавалось рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що вона дійсно є дружиною ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

Зазначені дії відповідача вважала неправомірними, у зв'язку з чим просила суд визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу в разі смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1, надав письмові заперечення на позов, в яких посилався на те, що відповідно до п.п. 4, 5 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, головні управління Пенсійного фонду України в областях здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На обліку в головному управлінні перебував ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі Закон - № 2262-ХІІ) та був знятий з обліку, в зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_4. 23 лютого 2016 року ОСОБА_5 звернувся до головного управління із заявою щодо виплати допомоги на поховання померлого ОСОБА_4, яка передбачена ч. 4 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, надавши для цього усі необхідні документи. 24 лютого 2016 року головним управлінням було виплачено допомогу на поховання вказаній особі. 22 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до головного управління із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника згідно із ст.ст. 29, 30 Закону № 2262-ХІІ. До вищезазначених заяв позивача були додані необхідні документи, встановлені п. 10 та п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року № 135/13402 (далі Порядок № 3-1). Натомість, головним управлінням було відмовлено позивачу у виплаті даної допомоги та призначенні пенсії за Законом № 2262-ХІІ, з огляду на розбіжності у наданих документах, про що було викладено у листах головного управління позивачу № 9764/03/01 від 14 квітня 2017 року, № 13176/03/01 від 24 травня 2017 року, № Д977-17 від 19 липня 2017 року, № 24234/03/01 від 23 серпня 2017 року. Розбіжності у документах полягають у наступному. За даними копії паспорта громадянина України, серія АК 337757, копія якого міститься в матеріалах пенсійної справи, на обліку в головному управлінні перебував ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. При оформленні допомоги на поховання до головного управління були надані довідка про смерть ОСОБА_4 № 19 від 17 лютого 2016 року та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, серія НОМЕР_2, що збігається із прізвищем особи, яка перебувала на обліку в пенсійному органі. Разом з цим, відповідно до копії паспорта громадянина України, серія НОМЕР_3 прізвище та дата народження позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 06 листопада 2000 року прізвище позивача зазначено як ОСОБА_6. З копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 вбачається, що дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_3, що не збігається із даними, зазначеними у паспорті. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року (справа № 183/227/17) встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, являється дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 тоді як за час життя прізвище її чоловіка було ОСОБА_4, та на пенсійному обліку перебував ОСОБА_4 При цьому, позивач зазначає, що за заявою дружини померлого, Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 11 червня 2016 року було внесено зміни до актового запису № 19, складеного 17 лютого 2016 року, про особу померлого, а саме прізвище "ОСОБА_9" змінено на "ОСОБА_10", та на підставі чого було повторно видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_5 із зазначенням прізвища "ОСОБА_10". Вказані обставини знаходять своє підтвердження у документах, що міститься у матеріалах справи та у доданих документах до цих письмових заперечень головного управління. Таким чином, у зв'язку із розбіжністю в наданих позивачем документах на виплату одноразової грошової допомоги та для призначення пенсії в разі втрати годувальника головним управлінням було відмовлено позивачу у задоволенні заяв останнього щодо цього. За таких обставин, дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, оскільки головне управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. В даному випадку головне управління не наділено повноваженнями щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, оскільки це відноситься до компетенції суду. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що за наявності вказаних розбіжностей у наданих документах, головне управління, в свою чергу, позбавлено можливості визначити наявність у позивача права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника за Законом № 2262-ХІІ та права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 393 (а.с. 28-30).Ухвалою суду від 21 березня відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Новомосковського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управляння юстиції у Дніпропетровській області.

Позивач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з'явились, просили розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд вважає можливим, за наявності письмових заперечень від відповідача, розглянути справу у його відсутність.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17 лютого 2016 року (а.с. 39). Пізніше, 11 червня 2016 року, на підставі заяви № 7/04-77 від 08 квітня 2016 року, прізвище померлого в актовому записі про смерть змінено з "ОСОБА_7" на "ОСОБА_8" і видане відповідне повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 11 червня 2016 року (а.с. 50, 51).

22 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника згідно із ст.ст. 29, 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с. 41, 42), однак їй відмовлено у виплаті даної допомоги та призначенні пенсії за вищезазначеним Законом, з огляду на розбіжності у наданих документах, про що було викладено у відповідних листах № 9764/03/01 від 14 квітня 2017 року, № 13176/03/01 від 24 травня 2017 року, № Д977-17 від 19 липня 2017 року, № 24234/03/01 від 23 серпня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 КАС України встановлено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Стаття 30 вищезазначеного Закону визначає осіб, які мають право на зазначену пенсію, зокрема право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні. У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д" статті 1-2 цього Закону, які загинули (померли) при виконанні службових обов'язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов'язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім'ї осіб, зазначені в частині четвертій цієї статті, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії надбавки за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку. Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах "б", "в", "д" статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті "д" статті 30 Закону (2262-12). Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах "б", "в", "г" статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності); копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків; довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі). Для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", подаються такі документи: заява для виплати одноразової грошової допомоги; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); копія свідоцтва про смерть; копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження померлого годувальника (для виплати допомоги батькам померлого); довідка МСЕК про встановлення інвалідності (для виплати допомоги на непрацездатних членів сім'ї, яким установлено інвалідність); копія свідоцтва про народження дитини; копія паспорта; довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування непрацездатних батьків на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні.

За даними паспорта громадянина України, серія НОМЕР_7, копія якого міститься в матеріалах пенсійної справи, на обліку в головному управлінні перебував ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36), що збігається з довідкою про смерть ОСОБА_4 № 19 від 17 лютого 2016 року та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4, серія НОМЕР_2 (а.с. 39, 40).

Проте, як зазначалося вище, 11 червня 2016 року, на підставі заяви № 7/04-77 від 08 квітня 2016 року, прізвище померлого в актовому записі про смерть змінено з "ОСОБА_7" на "ОСОБА_8" і видане відповідне повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 11 червня 2016 року (а.с. 50, 51).

Відповідно до паспорта громадянина України, серія НОМЕР_8, прізвище та дата народження позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 43). Згідно з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 06 листопада 2000 року прізвище позивача зазначено як ОСОБА_6 (а.с. 43 зворот). З копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 вбачається, що дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_3, що не збігається із даними, зазначеними у паспорті (а.с. 44).

Проте, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, являється дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 46).

Після повідомлення відповідача про смерть ОСОБА_4, виплати пенсії на його ім'я припинились і після зміни прізвища в актовому записі про смерть з "ОСОБА_9" на "ОСОБА_10", про що відповідач був повідомлений, - не відновлювались, тобто, відповідачеві достеменно відомо, що ОСОБА_4, від імені якого здійснювались пенсійні внески до держбюджету, і ОСОБА_2, відносно якого видане повторне свідоцтво про смерть, є однією і тією ж самою особою, яка померла, позивач є дружиною померлого ОСОБА_2, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, має право на отримання після смерті чоловіка одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" і призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому суд приходить до висновку, що оспорювана позивачем відмова відповідача з наведених останнім причин є протиправною і позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 72, 77, 122, 123, 139, 171, 243-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) у виплаті ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та у призначенні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії у разі втрати годувальника згідно із ст.ст. 29, 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" - визнати протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії зі втрати годувальника, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.Є. Майна